Постанова

від 31.07.2013 по справі 405/3237/13-п

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 33/781/295/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Загреба А.В.

Категорія - Недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Бондарчук Р. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2013 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області Бондарчук Р.А., з участю:

секретаря Абрамової А.О.,

прокурора Гельбак А.А.,

представника Кіровоградської митниці Стьожки В.Г.,

представника особи, яка притягнута до адміністративної

відповідальності ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2013 року , якою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керч, АРК Крим, працюючого декларантом ПП «Технопродінвест», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 Митного Кодексу України (далі МК України) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 29550 грн. з конфіскацією товару, з конфіскацією вилученого товару, з подальшою безоплатною передачею в дохід держави, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2013 року ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 29550 грн. з конфіскацією вилученого товару, з подальшою безоплатною передачею в дохід держави.

В обґрунтування вказаної постанови, суд першої інстанції зазначив, що декларант ПП «Технопродінвест» в митній декларації від 01.04.2013 року № 901050000/2013/002183 не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості про наявність, вартість та кількість товару, який переміщувався через митний кордон України та підлягав обов'язковому декларуванню.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що матеріали справи не містять доказів його вини; порушення митних правил було вчинено відправником, а не ним; справа була розглянута у його відсутність і про час та місце розгляду справи він не повідомлявся; вартість вилученого товару визначена з порушенням законодавства. Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, так як про час та місце порушник не повідомлявся, про існування оскаржуваної постанови дізнався 05.07.2013 року.

Заслухавши думку представника митниці та прокурора, які заперечили проти апеляційної скарги, представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що її необхідно задовольнити частково.

Згідно ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що постанову Ленінським районним судом м. Кіровограда винесено 16.05.2013 року та 17.05.2013 року направлено ОСОБА_5 (а.с. 87, 91). При розгляді справи в суді першої інстанції правопорушник участі не брав. Про існування оскаржуваної постанови порушник дізнався після ознайомлення його захисника із матеріалами справи - 04.07.2013 р. (а.с. 92), а апеляційну скаргу подано до суду першої інстанції 12.07.2013 року (а.с. 95).

Таким чином, строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Відповідальність за ст. 472 МК України настає у разі недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто нез'явлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2013 року декларантом ПП «Технопродінвест» ОСОБА_5, згідно митної декларації № 901050000/2013/002183 типу ІМ40ДЕ до митного оформлення в митному режимі «імпорт» заявлено 48 номерів товару. Зазначений товар надійшов на адресу ПП «Технопродінвест» з фірми ТОМ TAILOR GmbH, через пункт пропуску «Краковець» Львівської митниці. При митному оформленні митної декларації, на етапі проведення митного огляду виявлено вантажні місця з товарами (6 ящиків), які не вказані у товаросупровідних документах. Таким чином, в митній декларації від 01.04.2013 року були заявлені неточні відомості про кількість та вартість товару.

Листом від 28.03.2013 року продавцем було повідомлено, що у рахунку № 26ТТ-КР від 26.03.2013 року допущено технічні помилки (стосовно вартості товару). Даний рахунок вважається не дійсним та надано уточнений рахунок № 26ТТ-КР-1 від 26.03.2013 року.

Однак, враховуючи наявну інформацію, ОСОБА_5, відповідно до ст. 266 МК України не скористався правом попереднього фізичного огляду товару та складання за його результатами, в разі необхідності, акту про невідповідність товару.

Статтею 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Згідно ч.4 ст. 266 МК України у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом, передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Таким чином декларант ПП «Технопродінвест» ОСОБА_5 в митній декларації від 01.04.2013 року № 901050000/2013/002183 не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості про наявність, вартість та кількість товару, який переміщувався через митний кордон України та підлягав обов'язковому декларуванню, чим порушив вимоги Митного кодексу України, Порядку заповнення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 року за № 1372/21684.

За таких підстав, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про винуватість ОСОБА_5 у порушенні митних правил, передбачених ст. 472 МК України, а доводи апеляційної скарги про відсутність доказів вини порушника у матеріалах справи та про те, що порушення вчинив відправник є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Також, судом першої інстанції, відповідно до ст. 33 КУпАП накладено стягнення, яке відповідає характеру вчинення правопорушення, з урахуванням особи правопорушника та обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Аргументи, що вартість вилученого товару визначена з порушенням законодавства є необґрунтованими, оскільки вартість визначалася методами, передбаченими ст. 57 МК України і порушення при її визначенні апеляційним судом не встановлені.

За умовами ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості;

ґ ) резервний .

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Проте, доводи апеляційної скарги про судом першої інстанції процесуального порядку розгляду справи є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, в постанові районного суду зазначено, що правопорушник в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи. Однак, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_5 про час та місце розгляду справи відносно нього.

Тому, розглянувши справу відносно ОСОБА_5, суд першої інстанції порушив право останнього на захист, отже постанова підлягає скасуванню з цих підстав.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов переконання, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_5 порушень митних правил, передбачених ст. 472 МК України. Але, при розгляді справи порушено процесуальний порядок її розгляду - право на захист правопорушника, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково - постанову суду першої інстанції скасувати, а ОСОБА_5 визнати винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 472 МК України та накласти стягнення визначене судом першої інстанції. Крім того, з правопорушника підлягають стягненню судові витрати у сумі, визначеної районним судом.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження постанови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2013 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 16 травня 2013 року скасувати.

ОСОБА_5 визнати винним у порушенні митних правил, передбачених ст. 472 МК України та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 29550 грн. з конфіскацією вилученого товару, з подальшою безоплатною передачею в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_5 витрати в розмірі 19,50 грн., понесені митницею під час провадження в даній справі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Кіровоградської області Р.А. Бондарчук