Ухвала

від 14.08.2013 по справі 2а/243/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2013 р. м. Київ К/800/14966/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Зайця В.С.,

секретар судового засідання - Романишин О.Р.,

за участю представників:

від позивача - Басій К.С., довіреність №3 від 12.08.2013 року,

від відповідача - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство освіти ім. М.С. Грушевського»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року

у справі №2а/243/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство освіти

ім. М.С. Грушевського»

до Дніпропетровської міської ради

третя особа ОСОБА_5

про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Товариство освіти ім. М.С. Грушевського» (далі по тексту ТОВ «Товариство освіти ім. М.С. Грушевського») звернулось до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до Дніпропетровської міської ради, яким просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №171/48 від 15.07.2009 року.

В якості підстави своїх вимог позивач посилався на ту обставину, що на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2006 року, він є власником нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Заводська, буд.9, 11. Однак, використовувати належним чином зазначене вище нерухоме майно позивач не в змозі в зв'язку з неможливістю отриманням ним відповідної земельної ділянки. Оскарженим рішенням відповідача відведено земельну ділянку ОСОБА_5 за фактичним розміщенням належної їй нежитлової будівлі зі складами АДРЕСА_1, на підставі.

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2012 року у справі №2а/243/12 позовні вимоги задоволено, рішення Дніпропетровської міської ради №171/48 від 15.07.2009 року визнано протиправним та скасовано.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі №2а/243/12 постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2012 року у зазначеній справі скасовано, прийнято нове рішення, в задоволені позову відмовлено.

При скасуванні рішення місцевого адміністративного суду Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений на підставі оскарженого рішення Дніпропетровської міської ради, не розірваний, не визнаний у встановленому законом порядку недійсним та виконується сторонами. Також, в судовому рішення апеляційного адміністративного суду зазначено, що згідно частини 2 статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. ОСОБА_5 з таким клопотанням до Дніпропетровської міської ради не зверталась.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Товариство освіти ім. М.С. Грушевського» звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в які, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить вищезазначене судове рішення скасувати та залишити в силі постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31 жовтня 2012 року у справі №2а/243/12.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Товариство освіти ім. М.С. Грушевського» на підставі договору купівлі-продажу від 18.07.2006 року придбало нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Заводська, буд.9, та нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Заводська, буд.11.

Право власності за позивачем на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано 25.07.2006 року комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

Рішенням Дніпропетровської міської ради «Про передачу земельної ділянки АДРЕСА_1 (Красногвардійський район) в оренду ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі» №171/48 від 15.07.2009 року вилучено у ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,2987 га (кадастровий номер 1210100000:07:499:0082) та її зараховано до земель міста; передано земельну ділянку площею 0,2987 га (кадастровий номер 210100000:07:499:0082) в оренду строком до 21.03.2022 року ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню нежитлової будівлі АДРЕСА_1; віднесено зазначену земельну ділянку за основним цільовим призначенням до категорії «Землі житлової та громадської забудови».

Між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та ОСОБА_5 (орендарем) укладений договір оренди землі 13.10.2009 року, відповідно до пункту 1.2. якого, цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Згідно пункту 5.2. цього договору оренди, цільове призначення земельної ділянки: землі житлової та громадської забудови.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Питання, які стосуються реалізації земельних відносин в Україні, зокрема щодо порядку надання в оренду земельних ділянок, врегульовані Земельним кодексом України.

Згідно частини 1 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частиною 3 статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нових земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що Основним Законом України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод, а стаття 55 Конституції України зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (Рішення від 25 листопада 1997 року N 6-зп, Рішення від 25 грудня 1997 року N 9-зп, Рішення від 23 травня 2001 року N 6-рп/2001).

Проте, право на звернення до суду не є абсолютним.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

З системного аналізу вказаних норм та висновку Конституційного Суду України слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Натомість, як вірно вказано колегією суддів апеляційного адміністративного суду, позивачем не доведено належними доказами порушення його прав та інтересів в сфері публічних правовідносин оскарженим рішенням Дніпропетровської міської ради.

На підставі викладених обставин, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що в процесі розгляду справи не знайшов своє підтвердження факт порушення прав та інтересів позивача, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в рішенні суду апеляційної інстанції, зазначене судове рішення ґрунтується на вимогах норм матеріального та процесуального законодавства, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Товариство освіти ім. М.С. Грушевського» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2013 року у справі №2а/243/12 - залишити без змін.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий суддя Т.Г.Стрелець

Судді: В.С. Заяць

О.В.Голяшкін