Ухвала

від 15.05.2013 по справі 2а-12689/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 р.Справа № 2а-12689/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 2а-12689/12/2070

за позовом Публічного акціонерного "Науково-виробничого підприємства "Теплоавтомат"

до Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

14.11.2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Основ'янської міжрайонної Державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 31.10.2012 року №0001500221 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 502.225, 05 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 31.10.2012 року №0001500221 Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче підприємство "Теплоавтомат" пройшло державну реєстрацію у порядку, визначеному чинним законодавством, набуло статусу суб'єкта господарювання, код ЄДРПОУ: 00225667, місцезнаходження: вул. Кірова, буд.38, м. Харків, Харківська область, 61001 (т.1.а.с.21-22).

З 27.04.1995 року за № 25 підприємство взято на податковий облік ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, правонаступником якої є Основ'янська МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та з 22.07.1997 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість (т.1.а.с.23-24).

На підставі направлення від 04.10.2012 року №1046, виданого Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС згідно з п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Основ'янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 1219 від 03.10.2012 р. проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПАТ "НВП "Теплоавтомат"", код ЄДРПОУ 00225667 щодо документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із платниками податків: ТОВ ТБ "Східна Україна" (код ЄДРПОУ 34015418) за період вересень 2011 року, ПП "Будінжинірнг плюс" (код СДРПОУ 36373215) за період жовтень 2011 року, ТОВ "Дельта-універсал" (код ЄДРПОУ 33481749) за період березень 2012 року, за результатами якої складено акт № 3472/221/00225667 від 17.10.2012 року (т.1.а.с.8-19).

За висновками акту перевірки встановлено наступні порушення, допущені позивачем - ПАТ "НВП Теплоавтомат" при здійсненні господарської діяльності, а саме:

- ст. 203, ч. 1 ст. 207, п.п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "НВП Теплоавтомат" (код ЄДРПОУ 00225667) з постачальниками: ТОВ ТБ "Східна Україна" (код ЄДРПОУ 34015418), ПП "Будінжинірнг плюс" (код ЄДРПОУ 36373215), ТОВ "Дельта-універсал" (код ЄДРПОУ 33481749);

- перевіркою ПАТ "НВП Теплоавтомат" (код ЄДРПОУ 00225667) по взаємовідносинам з ТОВ ТБ "Східна Україна" (код ЄДРПОУ 34015418), ПП "Будінжинірнг плюс" (код ЄДРПОУ 36373215) та ТОВ "Дельта-універсал" (код ЄДРПОУ 33481749) встановлено порушення п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ, зі змінами та доповненнями (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 334.817,0 грн., у т.ч. ТОВ ТБ "Східна Україна" (код ЄДРПОУ 34015418) за період вересень 2011 року у сумі ПДВ 26.150,0 грн., ПП "Будінжинірнг плюс" (код ЄДРПОУ 36373215) за період жовтень 2011 року у сумі ПДВ 1.167,0 грн., ТОВ "Дельта-універсал" (код ЄДРПОУ 33481749) за період березень 2012 року у сумі 307.500,0 грн.;

- ПАТ "НВП Теплоавтомат" (код ЄДРПОУ 00225667) неправомірно відображено в податковому обліку господарські операції з ТОВ ТБ "Східна Україна" (код ЄДРПОУ 34015418) за період - вересень 2011 року, ПП "Будінжинірнг плюс" (код ЄДРПОУ 36373215) за період - жовтень 2011 року, ТОВ "Дельта-універсал" код ЄДРПОУ 33481749) за період - березень 2012 року.

На підставі акту перевірки податковим органом 31.10.2012 року винесено податкове повідомлення - рішення №0001500221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 502.225,05 грн., з яких 334.817,0 грн. - основний платіж, 167.708,5 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). (т.1,а.с.20).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого ним рішення, не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки щодо невідповідності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ТОВ ТБ "Східна Україна", ПП "Будінжинірнг плюс", ТОВ "Дельта-універсал", положенням норм чинного законодавства України. Судження податкового органу про неправомірність формування податкового кредиту не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як убачається із матеріалів справи, між ПАТ "НВП Теплоавтомат"-(замовник) та ПП "Будінжинірнг плюс"-(підрядник) укладено договір від 01.10.2011 року №01/10-11, відповідно до умов якого підрядник за замовленням замовника приймає на себе виконання робіт по улаштуванню підлоги площею 140 м2 в приміщенні за адресою вул. Кірова, 38, а замовник приймає і оплачує виконання робіт та матеріалів згідно з умовами договору (т.1.а.с.56-57).

Виконання договору від 01.10.2011 року №01/10-11 підтверджується виписаною підрядником на адресу замовника податковою накладною від 11.10.2011 року №115 на суму з ПДВ 7000,00 грн. (т.1.а.с.61).

Виконання робіт по вкладанню підлоги за вказаним договором підтверджується актом виконання робіт від 01.11.2012 року №01/10-11 (т.1.а.с.58)

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи містяться виписки із банку (т.1.а.с.59-60).

З метою виконання укладеного договору від 01.10.2011 року №01/10-11 між ПАТ "НВП Теплоавтомат"-(замовник) та ТОВ "Дельта-універсал"-(виконавець) укладено договір №59 від 01.01.2012 року про розробку проектної документації, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується виконати роботу з розробки проектної документації, а замовник прийняти роботу та оплатити її (т.1.а.с.77-79).

Реальність виконання умов договору на розробку проектної документації підтверджується податковими накладними від 30.03.2012 року № 3002 на суму з ПДВ 875.000,00 грн., від 30.03.2012 року №3001 на суму з ПДВ 970.000,00 грн. (т.1.а.с.82-83), актами виконаних робіт від 30.03.2012 року (т.1.а.с.80-81), а також відповідною документацією з розробки креслень по підсилювачу електрогідравлічного пропорційного УЕГ.П-600 (т.1.а.с.121-т.2.а.с.9) та паспортом підсилювача електрогідравлічного (т.2.а.с.10-13).

Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, про що свідчать виписки із банку (т.1.а.с.84-111).

На підставі договору поставки від 21.09.2011 року №21/09, укладеного між ТОВ ТБ "Східна Україна" - (продавець) та ПАТ "НВП Теплоавтомат" - (покупець), продавець зобов'язується відпустити покупцю у власність устаткування, визначене у специфікації, а покупець прийняти товар та оплатити його вартість (т.1.а.с.62-63).

Виконання умов вказаного договору сторонами підтверджується податковою накладною від 22.09.2011 року №72 на суму з ПДВ 156.900,00 грн., видатковою накладною від 22.09.2011 року №72 на суму з ПДВ 156.900,00 грн. (т.1.а.с.64-65), актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.102.011 року №ТА-0000043 (т.1.а.с.68-69), від 31.10.2011 року №ТА-0000042 (т.2.а.с.71-72), оборотно-сальдовими відомостями (т.1.а.с.73-74), прибутковими ордерами № 672 від 31.10.2011 року (т.1.а.с.70), №672 від 31.10.2011 року (т.1.а.с.72а).

Перевезення товару за договором від 21.09.2011 року №21/09 здійснювалося само вивозом покупця на підставі товарно-транспортної накладної від 22.09.2011 року №087459 (т.1.а.с.66) автомобілем марки МАЗ 5551, державний реєстраційний номер 25611 ХА, який належить останньому на підставі права власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ (т.1.а.с.67).

Оплата за товар, отриманий по вказаному договору, проводилася в безготівковій формі, що підтверджується виписками із банку (т.1.а.с.75-76).

Згідно ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів, а так само не було встановлено судом першої інстанції фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не доведено нереальності здійснення спірних господарських операцій, проведених позивачем у перевіреному періоді, оскільки висновки податкового органу стосовно неправомірності відображення в податковому обліку господарських операцій грунтуються лише на актах ДПІ, а саме:

- акті від 10.08.2012 року №721/2201/34015418 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТБ "Східна Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за липень, вересень - грудень 2011 року, січень, квітень - червень 2012 року" не підтверджено реальність проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг;

- акті від 28.12.2011 року №1277/23-212/36373215 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства "Будінжинірнг плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період: жовтень 2011 року" не підтверджено реальність проведених господарських операцій та реалізації товарів, робіт, послуг;

- акті від 10.08.2012 року №715/2204/33481749 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Приватного підприємства ТОВ "Дельта-універсал" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності проведених господарських операцій придбання та реалізації товарів, робіт, послуг.

Так, в силу приписів абзацу 2 п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, зустрічна звірка не є перевіркою, та під час цієї звірки первинні документи вказаного контрагенту не вивчались, оскільки, як вбачається з назви цього акту, зустрічна звірка взагалі не була проведена.

Згідно Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (затверджено постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232), а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984), судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатися лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань платників податків визначений нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

На час укладення договору та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Водночас, якщо особа не виконує своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету або вчиняє будь-які інші протиправні дії, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має всі документальні підтвердження його розміру. Висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність або відсутність у платника податків власних виробничих, транспортних засобів, складських приміщень, інших основних фондів не може бути сама по собі доказом товарності поставок. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання позивачем товару підтверджується вище зазначеними податковими, видатковими накладними, прибутковими ордерами, платіжними дорученнями, що приєднані до матеріалів справи, іншими доказами по справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно необгрунтованості висновків податкового органу щодо заниження позивачем податку на додану вартість у перевіреному періоді.

Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання з ПДВ за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ"янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2013р. по справі № 2а-12689/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.