Рішення

від 14.08.2013 по справі 908/2508/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/81/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

69600, м. Запоріжжя, вул. С. Тюленіна,21/Шаумяна,4

Інформаційний центр тел. (061) 224-08-88

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2013 Справа № 908/2508/13

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/2508/13

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2,скорочено ФОП ОСОБА_1.);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі-Моторс» (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Олександрова, буд. 3, кв. 70, скорочено ТОВ «Софі-Моторс»);

про стягнення суми

Сутність спору:

ФОП ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги до ТОВ «Софі-Моторс» про стягнення з відповідача 9000 грн. боргу, 144,94 грн. пені, 65,18 грн. 3 % річних, 9 грн. втрат від інфляції, за договором № 15 перевезення вантажу від 26.02.13 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2013 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно номер провадження 34/81/13, справу призначено до розгляду на 14.08.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 лютого 2013 р. ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТОВ «Софі-Моторс» (замовник) був укладений договір № 15 перевезення вантажу у міжміських та міжнародних сполученнях. В межах вказаного договору, у відповідності до п. 2.1.1, за заявкою № 122 ТОВ «Софі-Моторс» від 26 лютого 2013 р., було здійснено перевезення з Варшави до Києва належним позивачці вантажним автомобілем, держ. номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, згідно міжнародної вантажної накладної № 666082. Сума фрахту за погодженням сторін складала 14000 грн. Перевезення було виконано належним чином, ніяких претензій заявлено не було. 06 квітня 2013 року відповідач отримав документи стосовно спірного перевезення, що підтверджено повідомленням пошти. Сторонами було без зауважень підписано акт виконаних робіт на суму 14000 грн. та акт простою на суму 10000 грн. від 27 березня 2013 р. В порушення умов договору за перевезення та за простій ТОВ «Софі-Моторс» розрахувалося лише частково у сумі 15000 грн.: 05 квітня 2013 року було сплачено 5000 грн., 15 квітня 2013 року було сплачено 10000 грн. Станом на 01.07.13 р. заборгованість відповідача склала 9000 грн., на яку позивачем було нараховано пеню, 3% річних та втрати від інфляції. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП ОСОБА_1 посилається на Конвенцію про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст. ст. 525, 526, 625, 629, Цивільного кодексу України, ст. 193, Господарського кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотанням від 08.08.13 р. позивач підтримала позов, просила його розгляд відкласти, у зв'язку з участю представника в розгляді іншої справи господарським судом Львівської області. Вказане клопотання судом відхилено як процесуально необґрунтоване.

Заявою від 10.08.13 р. позивач просила припинити провадження по справі в частині стягнення 9000 грн., в зв'язку з його погашенням відповідачем 09.08.13 р., збільшила періоди нарахування пені та 3% річних, просила стягнути з відповідача: 210,53 грн. пені, 93,29 грн. 3 % річних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 р. встановлено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, судом прийнято до розгляду заяву позивача від 10.08.13 р., яка по суті є заявою про часткове припинення провадження по справі та збільшення частини позовних вимог, розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача: 9000 грн. основного боргу, 210,53 грн. пені, 93,29 грн. 3 % річних, 9 грн. втрат від інфляції.

ТОВ «Софі-Моторс», відповідач по справі, відзиву на позов не надало, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористалось, про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, про що свідчить поштове повідомлення від 01.08.13 р.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

Згідно ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2013 р. ФОП ОСОБА_1 (перевізник) та ТОВ «Софі-Моторс» (замовник) був укладений договір № 15 перевезення вантажу у міжміських та міжнародних сполученнях (далі договір № 15).

За положенням розділу 1 договору № 15, згідно цього договору замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконанні перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміських і міжнародних сполученнях.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 15 перевізник зобов'язується надавати замовнику послуги з перевезення вантажів відповідно до умов договору та згідно із своєчасно поданим замовленням. Своєчасність визначається терміном, визначеним замовником у замовленні, яке вважається узгодженим, якщо протягом 1 (одного) робочого дня від дати відправлення замовлення перевізнику, останній письмово не повідомив замовника про обґрунтовану неможливість виконати замовлення у терміни, встановлені замовником. Невідповідність транспортних засобів перевізника, визначеним в п. 2.2 договору вимогам може бути підставою для відмови замовника від завантаження.

Пунктами 3.1, 3.2 договору № 15 передбачено, що ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленні і в подальшому зазначаються в акті надання послуг. Підставою для проведення розрахунків по даному договору є підписаний сторонами акт наданих послуг та оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача. Замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати його надання перевізником замовнику, або у такий самий термін письмово повідомити перевізника про свої заперечення.

Пунктом 5.6. договору № 15 визначено, що нормативний простій транспортного засобу під завантаження/розвантаження або виконання митних процедур встановлений у 48 годин робочого дня. За кожну добу позанормативного простою замовник сплачує перевізникові штраф в розмірі 400 грн.

Відповідно до п. 7.1. договору № 15 він вступає в силу з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2013 р. У разі відсутності протягом одного місяця до закінчення чергового строку дії даного договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої із сторін іншій стороні, про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії даного договору вважається кожного разу продовженим до 31 грудня наступного року.

В межах вказаного договору, у відповідності до п. 2.1.1, за заявкою № 122 ТОВ «Софі-Моторс» від 26 лютого 2013 р., було здійснено перевезення з Варшави до Києва вантажним автомобілем, держ. номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, згідно міжнародної вантажної накладної № 666082. Сума фрахту за погодженням сторін складала 14000 грн.

У зв'язку з відсутністю повного виконання договору № 15 з боку ТОВ «Софі-Моторс» ФОП ОСОБА_1 претензією від 28.05.13 р. звернулась до відповідача з вимогою про сплату грошових коштів в сумі 9000 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором перевезення вантажу, оскільки його укладено безпосередньо з перевізником.

Згідно частин 1, 2, 6 статті 306 Господарського кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно частин 1-3 статті 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

За положеннями ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

У відповідності до п. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

На виконання умов договору № 15, на підставі заявки відповідача № 122 від 26 лютого 2013 р., ФОП ОСОБА_1 було здійснено перевезення з Варшави до Києва вантажним автомобілем, держ. номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, згідно міжнародної вантажної накладної (CMR) № 666082 (а.с. 9), що також підтверджується актом здачі-прийняття робіт від 27.03.13 р. (а.с. 13). Вартість перевезення склала 14000 грн.

Крім того, сторонами підписано та скріплено печатками акт здачі приймання-робіт від 27.03.13 р. в підтвердження простою автомобілю, держ. номер НОМЕР_1, причіп НОМЕР_3, на суму 10000 грн.

Згідно пункту 3.2 договору № 15 передбачено, що підставою для проведення розрахунків по даному договору є підписаний сторонами акт наданих послуг та оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) з підписами вантажовідправника та вантажоодержувача замовник зобов'язаний підписати акт наданих послуг протягом 5 (п'яти) банківських днів від дати його надання перевізником замовнику, або у такий самий термін письмово повідомити перевізника про свої заперечення.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дійсно, договором № 15 не визначено строк виконання зобов'язання замовником щодо оплати наданих послуг перевезення.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

ФОП ОСОБА_1 претензією від 28.05.13 р., яка направлена 31.05.13 р. (а.с. 22, 23), звернулась до відповідача з вимогою про сплату грошових коштів в сумі 9000 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної претензії.

Отже, строк оплати було встановлено в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Згідно з розділом 4 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 року № 1149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 р. за №1383/14650, «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів» нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

- місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

- у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Київ, Сімферополь та Севастополь) - Д+3, пріоритетної - Д+1;

- між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2;

- між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, відповідач мав оплатити надані послуги до 13.06.13 р. (30.05.13 р. + 6 днів + 7 днів).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

До подачі позову ТОВ «Софі-Моторс» розрахувалося лише частково у сумі 15000 грн.: 05 квітня 2013 року було сплачено 5000 грн. за простій автомобіля, 15 квітня 2013 року було сплачено 10000 грн. за транспортні послуги (а.с. 18, 19).

Під час розгляду справи судом, відповідачем погашено заявлену до стягнення вартість перевезення та простою в сумі 9000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 153 від 09.08.13 р., тому в цій частині провадження по справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно п. 4.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та пеню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.8. договору № 15 за несвоєчасну оплату послуг замовник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та пені, судом встановлено, що позивачем невірно визначено період нарахування вказаних сум.

Відповідачем прострочено зобов'язання щодо оплати наданих послуг та простою 13.06.13 р., відповідно 3% річних та пеня нараховуються за період: з 13.06.13 р. по 08.08.13 р.

Стягненню підлягає 98,38 грн. пені та 42,16 грн. 3 % річних.

Позов в частині 9 грн. втрат від інфляції задоволенню не підлягає, оскільки період її нарахування заявлено помилково, оскільки в травні 2013 року строк виконання грошових зобов'язань ТОВ «Софі-Моторс» не наступив.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в тому числі і щодо вимоги про стягнення 9000 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження по справі № 908/2508/13 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі-Моторс» на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 9000 грн. боргу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі-Моторс» (69093, м. Запоріжжя, вул. Академіка Олександрова, буд. 3, кв. 70, ідентифікаційний код юридичної особи: 38285236) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) 98 (дев'яносто вісім) грн. 38 коп. пені, 42 (сорок дві) грн. 16 коп. 3 % річних, 1688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 67 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.08.2013 р.

Суддя А.О. Науменко