Постанова

від 19.08.2013 по справі 911/1297/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р. Справа№ 911/1297/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

за участю представників:

прокурор: Дучин І.М. - за посвідченням

від позивача: Мельніченко І.В. - за довіреністю

від відповідача: Загоруй С.В.- за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД»

на рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2013 р.

у справі № 911/1297/13 (суддя: Бацуца В.М.)

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД»

про розірвання договору земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД» про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р., укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД», та зобов'язання повернути земельну ділянку площею 15, 00 га, що знаходиться на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.2013р. у справі №911/1297/13 позов задоволено повністю. Розірвано договір № 666 оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р., укладений між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД». Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД» повернути Київській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 15, 0 га, що знаходиться на території Української міської ради Обухівського району Київської області. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД» в доход Державного бюджету України судові витрати 2 867,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2013р. у справі №910/1297/13 повністю та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. у справі №911/1297/13, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 25.07.2013 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. «Про зміну складу колегії суддів» в зв'язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці було доручено розгляд апеляційної скарги у справі №911/1297/13 колегії суддів у складі: Гончаров С.А. - головуючий суддя, суддів Рєпіна Л.О., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 08.08.2013 року.

В судовому засіданні, що відбулось 08.08.2013 року Київським апеляційним господарським судом оголошено перерву до 19.08.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Рєпіної Л.О. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, 69 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010р. №30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А.; судді Тарасенко К.В., Чорна Л.В.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що Господарський суд Київської області неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначив, що земельна ділянка, щодо якої укладено спірний договір, використовується ним за призначенням, оскільки виконуються роботи по захисту від затоплення та підтоплення території землевідводу, які є обов'язковою передумовою будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу, та, за таких обставин, відсутні підстави для розірвання спірного договору. Апелянт стверджує також про хибність та невідповідність дійсним обставинам висновків суду першої інстанції про те, що земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначенням.

Позивач, згідно з поданим до суду відзивом, проти доводів апеляційної скарги заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та на те, що оскаржуване рішення є законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації № 666 від 02.12.2003 р. «Про укладення договору оренди земельної ділянки із Товариством з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД» на виконання Розпорядження № 631 від 20.10.2003 р. Голови Київської обласної державної адміністрації вирішено укласти договір оренди земельної ділянки, площею 15,00 га заболочених чагарників, за рахунок земель державної власності в межах адміністративної території Української міської ради Обухівського району, із товариством з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД», терміном на 49 років для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу; встановити орендну плату за використання землі у розмірі 10 відсотків грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3 069,00 грн. щорічно; орендарю нараховувати і сплачувати орендодавцю податок на додану вартість у розмірі та порядку, установленому чинним законодавством.

02.12.2003 року, на підставі зазначених Розпорядження Голови Київської обласної державної адміністрації № 631 від 20.10.2003 року, Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 666 від 02.12.2003 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір, згідно умов п. 1.1 якого орендодавець, Київська обласна державна адміністрація надає, а орендар, ТОВ „Роставиця ЛТД" приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться в адмінмежах Української міської ради, Обухівського району Київської області за межами м. Українки Обухівського району Київської області.

Згідно цього ж пункту договору земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 15 (п'ятнадцять) гектарів. Земельна ділянка передається в оренду по акту прийому-передачі, який оформляється в строк не пізніше 7 (семи) днів з моменту набуття чинності даного договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу.

Відповідно до п. 2.2. договору договір укладається на термін 49 (сорок дев'ять) років, починаючи з дати його реєстрації.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду, на підставі акту прийому-передачі, оформленому належним чином обома сторонами.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що орендодавець має право, серед іншого, вимагати від орендаря: використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у п. 2.1 цього договору.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендар зобов'язаний, серед іншого, приступити до використання орендованої земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди; використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у п. 2.1. цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Згідно п. 4. договору підставою розірвання договору є: взаємна згода сторін; випадкове знищення чи пошкодження орендованої земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає передбаченому у п. 2.1 цього договору її використанню; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов'язків, передбачених договором; добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки.

Пунктом 7. договору визначено строк його дії, згідно якого цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

02.12.2003 р. між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання-передачі земельної ділянки в користування на умовах оренди, згідно якого у відповідності до договору від 02.12.2003 р. орендодавець передав, а орендар прийняв у користування на умовах оренди земельну ділянку площею 15, 0 га.

06.08.2004 р. вказаний договір було зареєстровано у Обухівському районному відділі земельних ресурсів, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено відповідний запис за № 14.

Як зазначалось, позовні вимоги Заступника прокурора Київської області полягають, зокрема, у розірванні договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р., укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД».

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилався на те, що всупереч умов п. 3.2. Договору, абз. 1 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про оренду землі» протягом тривалого часу не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, будівництво на земельній ділянці не розпочато.

При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив саме з обставин невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, що є підставою для розірвання договору у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків, передбачених умовами договору.

Судова колегія не може погодитись з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України „Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст. 32 цього ж закону (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 2.20. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" передбачено, що у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України „Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених статтями 24 і 25 Закону України „Про оренду землі", у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених ЗК України та іншими законами України.

Згідно пункту 2.21. цієї ж постанови, у разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема, коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суди мають правові підстави для задоволення вимог про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України „Про оренду землі".

Про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

З огляду на наведене колегія суддів робить висновок про те, що законодавством України передбачена можливість дострокового розірвання договору в судовому порядку в разі невиконання стороною обов'язків, передбачених умовами договору.

При цьому, з урахуванням положень Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", невиконанням орендарем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням є використання ним земельної ділянки не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що визначена договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 цього ж кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, судовою колегією встановлено, що матеріалами справи не підтверджується наявність факту використання відповідачем земельної ділянки, щодо якої було укладено спірний договір, не за цільовим призначенням.

На підтвердження невиконання відповідачем умов договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням прокурором було надано суду Акт обстеження земельної ділянки від 19.02.2013 року № 04-4-04/5 та Акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства № А41/97 від 19.02.2013 року.

Так, як вбачається з Акту обстеження земельної ділянки від 19.02.2013 року № 04-4-04/5, 19.02.2013 р. державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Київській області було проведено обстеження земельної ділянки площею 15,0 га, цільове призначення - будівництво водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу, підстава використання - договір оренди від 02.12.2003 р., що знаходиться на території Української міської ради Обухівського району Київської області, за результатами якого складено акт № 04-4-04/5 від 19.02.2013 р. обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що на день перевірки земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, на ділянці відсутні будівлі та споруди, будь-які роботи на земельній ділянці не проводяться.

19.02.2013 р. державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Київській області було проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства ТОВ „Роставиця-ЛТД" щодо використання земельної ділянки площею 15, 0 га, що знаходиться на території Української міської ради Обухівського району Київської області, за результатами якої складено акт (Уніфікована форма № А41/97) від 19.02.2013 р. перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (акт перевірки). Згідно наведеного акту, проведеною перевіркою встановлено, крім іншого, факт невиконання вимог щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Тобто, наведені Акти обстеження земельної ділянки від 19.02.2013 року № 04-4-04/5 та № А41/97 свідчать лише про те, що земельна ділянка, щодо якої між позивачем та відповідачем було укладено спірний договір, не використовується відповідачем за цільовим призначенням.

Жодних доказів, які б свідчили про використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, до матеріалів справи не додано.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на спірній земельній ділянці проводяться роботи, направлені на розпочаток будівництва водно-спортивного комплексу з будинками котеджного типу.

Так, зокрема, 15.07.2005 року між відповідачем та ТОВ «Собі» було укладено договір підряду на виконання робіт з розробки проектно-кошторисної документації з гідронамиву піску на спірній земельній ділянці. 01.06.2006 року відповідачем отримано Технічні умови не розробку проектної документації; відповідачем у 2006 році отримано висновки від ПДРГП «Північгеологія» та Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області по робочому проекту «Розчистка та днопоглиблення мілководдя Канівського водосховища для захисту від затоплення території земле відводу ТОВ «Роставиця-ЛТД»»; 20.02.2008 року відповідачем отримано Дозвіл на проведення робіт з днопоглиблення Канівського водосховища.

Тобто, оскільки використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням не підтверджується та, навпаки, спростовується матеріалами справи, підстави для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р. відсутні.

З огляду на викладене, позовні вимоги у даній справі про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р., укладеного між Київською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України „Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду, на підставі акту прийому-передачі, оформленому належним чином обома сторонами.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки від 02.12.2003 р., укладеного щодо земельної ділянки площею 15,0 га, що знаходиться на території Української міської ради Обухівського району Київської області, а інших підстав, які б свідчили про наявність у відповідача обов'язку повернути цю земельну ділянку, прокурором або позивачем не наведено та з матеріалів справи не вбачається, у суду відсутні підстави для задоволення позовної вимог про зобов'язання відповідача овернути Київській обласній державній адміністрації земельну ділянку площею 15,0 га, що знаходиться на території Української міської ради Обухівського району Київської області.

З огляду на таке, позовні вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. (п.п. 3, 4).

З огляду на викладені вище обставини, з урахуванням положень п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, колегія апеляційного суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 19.06.2013р. у справі № 911/1297/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до п. 2.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7, у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

Згідно пп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюються у таких розмірах: 1 розмір мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви майнового характеру: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурором заявлено вимогу немайнового характеру про розірвання договору земельної ділянки та вимогу майнового характеру про зобов'язання повернути земельну ділянку.

За таких обставин, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання даного позову складає 2867,50,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлені ставки судового збору, зокрема, 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно п 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. № 7, у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на визначеного прокурором позивача, Київську обласну державну адміністрацію, в сумі судового збору, належного до сплати за звернення з даним позовом до суду в розмірі 2867,50 грн. та належного до сплати за звернення з даною апеляційною скаргою в розмірі 1433,75 грн.

При цьому, судом враховано, що при поданні апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір лише в розмірі 573,50 грн. та факт недоплати судового збору з'ясовано апеляційним господарським судом у процесі розгляду прийнятої скарги. За таких обставин сплачена відповідачем сума судового збору, з урахуванням викладеного вище, підлягає відшкодуванню на його користь з позивача. Інша частина судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн. підлягає стягненню з позивача в доход Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД» на рішення господарського суду Київської області від 19.06.2013р. у справі № 911/1297/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 19.06.2013р. у справі № 911/1297/13 - скасувати.

У задоволенні позовних вимог Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації - відмовити повністю.

Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, ЄДРПОУ 00022533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Роставиця-ЛТД» (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 90/1, ЄДРПОУ 30365114) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн.

Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, ЄДРПОУ 00022533) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 860,25 грн.

Стягнути з Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, ЄДРПОУ 00022533) на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2867,50 грн.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

Повний текст постанови складено та підписано 19.08.2013 року

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Гончаров С.А.

Судді Тарасенко К.В.

Чорна Л.В.