Рішення

від 14.08.2013 по справі 911/2295/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 911/2295/13 14.08.13

За позовом Комунального підприємства "Петрівське" Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Холл"

про стягнення 129541,26 грн.

Суддя Пукшин

Представники:

від позивача Ільченко А.Ю.- представник за довіреністю № 1 від 24.09.12 від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 14.08.13. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Комунального підприємства "Петрівське" Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Холл" про стягнення 129 541,26 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що 16.11.2012 року між Комунальним підприємством "Петрівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Холл" було укладено договір оренди комунального майна № 1/12-О. За доводами позивача відповідачем порушуються умови договору щодо повноти та вчасності сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 129 541,26 грн, в тому числі борг з орендної плати в сумі 125 000,00 грн., пеня в сумі 3 657,53 грн., 3 % річних - 731,49 грн., штраф - 152,24 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2013 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 911/2295/13 та призначено справу до слухання на 02.07.2013 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2013 справу № 911/2295/13 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2013 справу № 911/2295/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 31.07.2013.

У судове засідання 31.07.2013 з'явився представник позивача, який вимоги ухвали суду виконав в повному обсязі та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для можливості подання заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 31.07.2013 не з'явився, про причини неявки представника не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 0113506828596.

Керуючись ст.ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд відклав розгляд справи на 14.08.13 у зв'язку з неявкою представника відповідача та клопотанням представника позивача.

07.08.13 через загальний відділ діловодства від позивача надійшло клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача борг з орендної плати в сумі 155 000,00 грн., пеня в сумі 3 657,53 грн., 3 % річних - 731,49 грн., штраф - 152,24 грн., розірвати договір оренди № 11/12-О від 16.11.12, покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні 14.08.13 представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав.

Розглянувши клопотання позивача про зміну позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається з клопотання про зміну позовних вимог позивач збільшив період заборгованості, включивши в ціну позову заборгованість за травень 2013 року.

Відповідно до п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Керуючись ч.4 ст. 22 ГПК України, суд розглядає клопотання про зміну позовних вимог в частині стягнення заборгованості як заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду.

Щодо вимоги про розірвання договору оренди комунального майна № 11/12-О від 16.11.12, то вказана вимога судом до розгляду не приймається з огляду на наступне. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Відповідно до п.3 Листа Вищого господарського суду від 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК.

Позивач просить прийняти до розгляду додаткову вимогу немайнового характеру про розірвання договору оренди комунального майна від 16.11.12 № 11/12-О, при цьому ним не надано доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, у зв'язку з чим вказана вимога не приймається судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

16 листопада 2012 року між Комунальним підприємством «Петрівське» Петрівської сільської ради (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гранд Холл» (орендар, відповідач) було укладено договір оренди комунального майна № 11/12-О (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, а саме склад (літ. А) площею 297,1 кв.м., склад (літ Б.) площею 76,5 кв.м., ангар (літ Г) площею 508,8 кв.м. за адресою: с. Петрвіське, вул. Господарська, 2-Д, що знаходиться в користуванні КП «Петрівське» і перебуває у спільній власності територіальної громади с. Петрівське.

Відповідно до п.1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення виробництва основних органічних речовин та іншої продукції.

Відповідно до п. 7.1 термін дії договору 1 рік з 16.11.12 до 16.11.13.

Згідно з п.2.1 договору орендар набуває право строкового платного користування майном у строк, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили розмір орендної плати за місяць в розмірі 30000,00 грн. з ПДВ,

Відповідно до п.3.4 договору орендар сплачує орендну плату щомісячно до 5-го числа наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі майна від 16.11.12 р. (копія якого знаходиться у матеріалах справи).

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт прийому-передачі майна від 16.11.12 р, акти здачі-прийняття робіт(надання послуг) від 03.01.13 № ПЕ-0000032, від 01.12.12 № ПЕ-0000507, від 07.02.13 № ПЕ-0000102) підтверджується факт передачі нерухомого майна в оренду, користування ним відповідачем у спірний період та існування за відповідачем станом на момент звернення позивача до суду заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 155000,00 грн., яка утворилась за період з грудня 2012 по травень 2013 року у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язання зі сплати орендних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.3.4 Договору оренди строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 03.05.13 № 42 з вимогою про погашення існуючої заборгованості до 20.05.13. Відповідь на претензію відповідачем не надано, заборгованість не сплачена.

Частиною 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Згідно із ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди № 11/12-О від 16.11.12, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендних платежів своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 155 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 657,53 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, 3 % річних в сумі 731,49 грн., штраф в сумі 152,24 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 224 Господарського процесуального кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що у випадку нездійснення або неповного здійснення оплати за користування об'єктом оренди у визначений термін орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.6.3 договору за невиконання п. 5.2 цього договору орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 0,01 % вартості майна, взятого в оренду.

Відповідно до п. 1.1 договору вартість об'єкта оренди за незалежною експертною оцінкою від 30.09.12 становить 152 2428,86 грн. без ПДВ.

Відповідно до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд погоджується з обґрунтованим розрахунком штрафу, що наданий позивачем, отже вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 152,24 грн. підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України, суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем.

Згідно з п. 2.ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розмір 3 % річних за несвоєчасне виконання зобов'язань по сплаті орендної плати становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, суду не надано права виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому позивачем.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Згідно з п. 2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"у разі коли позивач на підставі частини четвертої статті 22 ГПК до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог чи до початку розгляду справи по суті змінив предмет або підставу позову, в зв'язку з чим зросла ціна позову, він відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону повинен сплатити недоплачену в зв'язку з цим суму судового збору до звернення з відповідною заявою до господарського суду. Якщо до останньої не додано доказів такої доплати, заява повертається без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, що згідно з частиною третьою згаданої статті ГПК не перешкоджає позивачеві повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою після доплати ним необхідної суми судового збору; у цьому випадку до відповідного звернення суд здійснює розгляд раніше заявленої позовної вимоги (позовних вимог), якщо позивач не відмовився від неї. З урахуванням конкретних обставин справи суд може розглянути й змінені вимоги позивача без доплати останнім суми судового збору з подальшим розподілом останнього між сторонами за правилами статті 49 ГПК.

Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір лише у розмірі 2 590,83 грн., в той час як з урахуванням збільшених позовних вимог необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 3 190,83 грн., недоплачений судовий збір у розмірі 600,00 грн. підлягає стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Холл» (01135 м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 12, ідентифікаційний код 34821494) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Петрівське» Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08141 Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Теплична, буд. 30, ідентифікаційний код 30886427) основну заборгованість по орендній платі за договором № 11/12-О від 16.11.2012 в сумі 155 000 (сто п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., пеню в сумі 3 657 (три тисячі шістсот п'ятдесят сім) грн. 53 коп., штраф в сумі 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 24 коп., 3 % річних в сумі 731 (сімсот тридцять одну) грн. 49 коп., 2 590 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто) грн. 83 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Холл» (01135 м. Київ, вул. В. Чорновола, буд. 12, ідентифікаційний код 34821494) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 600 (шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Пукшин Л.Г.