Постанова

від 19.08.2013 по справі 820/6357/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

19.08.2013р. справа № 820/6357/13-а Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Індустріальна ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства "Харківський філіал Науково-дослідного інституту статистики Державного комітету статистики України" простягнення коштів за податковим боргом , - встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Індустріальної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Державного підприємства "Харківський філіал Науково-дослідного інституту статистики Державного комітету статистики України", кошті за податковим боргом у сумі 32.987,46 грн..

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Відносно ДП "ХФ НДІ статистики Державного комітету статистики України" податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення, які станом на теперішній час є діючими, однак платник податків владних приписів цих правових актів індивідуальної дії в частині проведення платежів не виконав. Також відповідачем були складені та подані до ДПІ податкові декларації, проте самостійно визначених податкових зобов'язань підприємство у повному обсязі не виконало. Вказане спричинило утворення спірної податкового боргу. Посилаючись на вказані вище обставини, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, ДП "ХФ НДІ статистики Державного комітету статистики України", письмових заперечень проти позову до суду не подав, правом на участь у судовому засіданні не користався.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання-юридичної особи, на обліку як платник податків і зборів знаходиться в Індустріальній ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

З наявних у справі документів вбачається, що до складу спірної суми заборгованості структурно входить заборгованість по оплаті податкових повідомлень-рішень за платежем податок на додану вартість № 000027130 від 12.02.2013 р. на суму 624,70 грн., №0000641530 від 22.02.2013 р. на суму 1.033,44 грн., №0000661530 від 22.02.2013 р. на суму 2.447,28 грн.

Оглянувши в судовому засіданні зазначені податкові повідомлення-рішення, суд відзначає, що за формою, змістом, підставами прийняття оглянуті рішення відповідають повноваженням органів державної податкової служби України та способу їх реалізації, які визначені ст.ст.54 і 116 Податкового кодексу України, а за процедурою ухвалення узгоджується з нормами Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень - рішень платникам податків (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок №985).

Явних недоліків форми, змісту або підстави походження оглянуті правові акти індивідуальної дії не мають.

У ході розгляду справи доказів втрати зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями юридичної дії внаслідок оскарження в судовому або позасудовому порядку, доказів виконання платником податків податкового обов'язку за згаданими правовими актами індивідуальної дії, доказів відсутності податкового обов'язку за згаданими правовими актами індивідуальної дії сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.

Стосовно вимоги ОДПІ про стягнення з відповідача сум самостійно задекларованих податкових зобов'язань судом встановлено наступне.

ДП "ХФ НДІ статистики Державного комітету статистики УКраїни" були складені і подані до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість № 9034281155 від 18.08.2012 р. на суму 3.590,00 грн., № 9040800694 від 16.07.2012 р. на суму 1.31000 грн., №9049396329 від 16.08.2012 р. на суму 8.613,00 грн., №9056560729 від 18.09.2012 р. на суму 3.760,00 грн., №9063416704 від 16.10.2012 р. на суму 2.177,00 грн., №9072380379 від 16.11.2012 р. на суму 3.372,00 грн., №9079502473 від 18.12.2012 р. на суму 2.462,00 грн., №9085028695 від 17.01.2013 р. на суму 3.967,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У спірних правовідносинах порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми боргу визначений Податковим кодексом України.

Пунктом 57.1 ст.57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абз.1 п.57.3 ст.57); у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз.2 п.57.3 ст.57).

Пунктом 113.1 ст.113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених ст.57, ст. 287 Податкового кодексу України строків виконання податкового обов'язку.

Доказів виконання податкового обов'язку відповідно до положень ст.ст.37, 38 Податкового кодексу України щодо заявленої до стягнення суми заборгованості сторони до суду не подали.

Порушень з боку суб'єкта владних повноважень приписів ст.ст.129-132 Податкового кодексу України при обчисленні заявленої до стягнення суми пені судом в ході розгляду справи не виявлено. Докази виконання платником податків обов'язку по оплаті сум пені з урахуванням положень ст.132 Податкового кодексу України в матеріалах справи відсутні.

У ході розгляду справи доказів відсутності обов'язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України або доказів виконання такого обов'язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з'ясування всіх обставин по справі не виявлено.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджена приєднаною до справи роздруківкою картки особового рахунку платника податків, котра за правилами ст.70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом-Інструкція №276) є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов'язку з боку відповідача.

У силу приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд зважає, що за визначенням п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З положень п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України випливає, що податковий орган має обов'язок скласти податкову вимогу і направити цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у випадку невиконання податкового обов'язку платником податків, котрий до цього не мав заборгованості перед Державним бюджетом України. У разі збільшення податкового боргу (тобто у випадку продовження існування податкового боргу після направлення податкової вимоги за правилами Податкового кодексу України і зростання розміру невиконаного податкового обов'язку) підстав для формування податковим органом нових податкових вимог на так звану «новостворену суму податкового боргу» і направлення таких вимог на адресу платника податків не має, оскільки п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Судом встановлено, що суб'єктом владних повноважень 11.02.2010р. були сформовані перша податкова вимога за №1/848 і 22.06.2010 р. - друга податкова вимога за №2/423. Вказані вимоги були винесені під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Системно проаналізувавши положення ст. 6 згаданого Закону і ст.59 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що нормами податкового законодавства не було передбачено обов'язку податкового органу надсилати на адресу платника податків податкову вимогу на суму новоствореного податкового боргу за умови постійного існування заборгованості такого платника податків перед бюджетом, на яку раніше виставлялась вимога. Такого обов'язку не запроваджено і Податковим кодексом України. При цьому, суд бере до уваги, що з огляду на відсутність у Податковому кодексі України норми, приписи якої б зобов'язували податковий орган направити платнику податків податкову вимогу на податковий борг, котрий виник за правилами Податкового кодексу України, в разі продовження існування податкового боргу, котрий виник за правилами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і на який вже виставлялись податкові вимоги, посилання ДПІ на факт направлення першої та другої податкових вимог є достатньою обставиною для звернення до суду з поданням

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу унормовані ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до п.95.2 якої стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95); орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби (абз.2 п.95.3 ст.95).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства "Харківський філіал науково-дослідного інституту статистики Державного комітету статистики України" про стягнення коштів за податковим боргом -задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Харківський філіал науково-дослідного інституту статистики Державного комітету статистики України" (ідентифікаційний код -21221610; місцезнаходження - 61082, м. Харків, пр-т Московський, буд. 204/2) на користь Державного бюджету України кошти за податковим боргом у сумі 32.987 (тридцять дві тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 46 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Сліденко А.В.