Постанова

від 09.08.2013 по справі 826/10619/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 серпня 2013 року № 826/10619/13-а

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2013р. №0002832220 та №0002842220,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (далі - позивач, ТОВ «Ардіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС), в якому з урахуванням уточнень від 19.07.2013 (том ІІ а.с. 98) просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.05.2013 року №0002832220, №0002842220.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2013 року провадження у даній справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку додану вартість за наслідками господарських операцій з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», які на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та зареєстровані як платники податку на додану вартість, а витрати, понесені в рамках укладених договорів, підтверджуються відповідними первинними документами.

Крім того, позивач вказував на те, що укладання договорів було спрямоване на реальне створення правових наслідків, оскільки документами, що були надані під час перевірки, повністю підтверджується фактичне придбання послуг з метою їх використання в господарській діяльності позивача, а тому висновок відповідача про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними операціями є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання призначене на 19.07.2013 року та 31.07.2013 не прибув, про дату, час та місце розгляду справи попереджений відповідно до вимог ст.ст. 33, 35 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, відсутність потреби заслухати свідків чи експертів, суд вирішив розглянути адміністративну справу №826/11061/13-а в порядку письмового провадження.

31.07.2013 року через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов (том ІІІ, а.с. 59-62), в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем неправомірно було задекларовано податковий кредит у розмірі 700 454,00 грн. та завищено витрати у розмірі 497 803,00 грн. за наслідками взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288), ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525), оскільки правочини між позивачем і вказаними контрагентами не були спрямовані на реальне настання юридичних наслідків.

В обґрунтування даних висновків відповідач посилався на отриманий від різних податкових органів акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» та ТОВ «Альта-Ком», в яких зазначено про відсутність кваліфікованого персоналу, виробничих та складських приміщень, основних фондів у контрагентів, наявність яких є необхідною умовою для досягнення економічного ефекту під час здійснення господарської діяльності.

Наведені обставини, на думку відповідача, дають можливість дійти висновку про те, що позивачем було вчинено правочини з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» без мети реального настання правових наслідків, а виключно для створення видимості проведення господарських операцій, в зв'язку з чим, позивач, в свою чергу, позбавлений права на віднесення сум по цим операціям до податкового кредиту з ПДВ та до витрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд, -

В С Т АН О В И В:

Позивач - ТОВ «Ардіс» (код ЄДРПОУ 30211607) зареєстроване Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 17.11.1998 р. за №5301.

Як платник податків позивач перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 18.11.1998 за №358 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №100221789 від 12.04.2009 р., індивідуальний податковий номер 302116026573.

У період з 18.04.2013 року по 07.05.2013 року ДПІ у Святошинському району м. Києва ДПС, на підставі Наказу №724 від 18.04.2013 року та направлення на перевірку №434/20-22.2.22П від 18.04.2013 року, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (код за ЄДРПОУ 30211607) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 16.05.2013 №326/22.2.09/36852482 (далі по тексту - Акт перевірки, Акт), том І, а.с.31-58.

30 травня 2013 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002832220, яким позивачу за порушення п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 130 673,75 грн., з яких 104 539,00 грн. - основного платежу та 26134,75 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.59), та податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002842220, яким позивачу за порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 875 567,50 грн., з яких 700 454,00 грн. - основного платежу та 175 113,50 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с.60).

Під час перевірки було встановлено, що позивачем всупереч п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України занижено податок на прибуток на загальну суму 104 539,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2012 року у сумі 39 900,00 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 53 748,00 грн. та за 4 квартал 2012 року у сумі 10 891,00 грн., та всупереч пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість на загальну суму 700 454,00 грн., в тому числі за квітень 2012 року - 52 000,00 грн., за травень 2012 року - 50 000,00 грн., за червень 2012 року - 65 000,00 грн., за липень 2012 року - 214 039,00 грн., за серпень 2012 року - 36 667,00 грн., за вересень 2012 року - 36 667,00 грн., за жовтень 2012 року - 226 681,00 грн. та за грудень 2012 року - 21 400,00 грн. за наслідками операцій з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».

Висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток зводиться до безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1».

В дослідженому судом Акті перевірки зазначено, що відповідачем отримано матеріали стосовно ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком», ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» від інших податкових органів, а саме:

- від ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012», яким встановлено, що у ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності. Також, встановлено, що ТОВ «Компанія Мармур ЛТД» декларує обсяг реалізації товарно-матеріальних цінностей без підтвердження їх придбання, тобто підприємство є вигодотранспортуючим суб'єктом господарювання;

- від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2012 по 30.11.2012», яким встановлено, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб;

- від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.10.2012 по 30.11.2012», яким встановлено, що у ТОВ «Альта-Ком» фактично відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

З урахуванням вищезазначеного відповідач встановив, що правочини, укладені між ТОВ «Ардіс» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» реально не виконувались, що свідчить про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вказаним операціям у загальному розмірі 700 454,00 грн. та формування витрат у розмірі 497 803,00 грн.

Дослідивши висновки Акту перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, інші фактичні обставини, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування витрат можна зробити також з положень пункту п. 138.2 ст. 138 ПК України та розділу ІІІ ПК України.

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України - не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд, аналізуючи вищезазначені положення Податкового кодексу України, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність зв'язку придбаних товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства, тобто придбання таких товарів (робіт, послуг) повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу та підтвердження господарських операцій з придбаних товарів (робіт, послуг) первинним документами.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що діючим законодавством визначений такий порядок формування валових витрат та податкового кредиту, за яким платник податку має право на включення до складу валових витрат та податкового кредиту суми не будь-яких витрат, здійснюваних як компенсація вартості товарів, а тільки тих, які придбаються таким платником податку для їх подальшого використання безпосередньо у власній господарській діяльності, направленої на отримання доходу.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» позивачем були надані суду наступні договори, укладені між ТОВ «Ардіс» та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД»:

- договір про надання транспортного експедирування №01/02ТЕ від 01.02.2012 р., (том І, а.с. 61-63), за умовами якого ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (експедитор) в порядку та на умовах визначених цим договором надає транспортно-експедиторське обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях (пункт 1.1. Договору). Види, характер, обсяг, порядок надання і строки юридичних послуг визначаються Сторонами в умовах даного Договору (пункт 1.3. Договору). Крім того, Договором визначено, що експедитор зобов'язаний організувати подачу автомобіля в розпорядження Замовника (ТОВ «Ардіс») у належному технічному стані та таким, що відповідає вимогам перевезення виду вантажу (пункт 2.4.3 Договору). Загальна ціна цього договору визначається сумою всіх виконаних Експедитором та оплачених Замовником заявок (пункт 4.1 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» за період квітень-липень 2012 року було надано експедиторські послуги, що підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000714 від 30.04.2012 (том І, а.с. 64), №ОУ-0001029 від 31.05.2012 (том І, а.с. 65), №ОУ-0001818 від 29.06.2012 (том І, а.с. 66) та №ОУ-0001902 від 31.07.2012 (том І, а.с. 67).

За наслідками наданих послуг ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» виписано на користь ТОВ «Ардіс» податкові накладні №739 від 30.04.2012 (том І а.с.68), №1061 від 31.05.2012 (том І а.с.69), №878 від 29.06.2012 (том І а.с.70) та №1023 від 31.07.2012 (том І а.с.71) на загальну суму 1 212 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 202 000,00 грн., які відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень -липень 2012 року (том ІІ а.с. 30, 48, 65, 83), а сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту за квітень 2012 року у розмірі -50 000,00 грн. (том ІІ а.с. 88); за травень 2012 року у розмірі - 50 000,00 грн. (том ІІ а.с. 71); за червень 2012 року у розмірі 50 000,00грн. (том ІІ а.с. 54) та за липень 2012 року у розмірі 52 000,00 грн. (том ІІ а.с. 36).

Також, позивачем було надано суду укладений з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» договір про надання послуг №28/06ВРП від 28.06.2012 р . (том І, а.с. 72-73) за умовами якого в порядку та на умовах визначених цим Договором Виконавець зобов'язується за усним завданням Замовника надати за плату вантажно-розвантажувальні послуги, а Замовник зобов'язується оплатити їх (пункт 1.1. Договору). Здавання послуг Виконавцем та прийманням їх результатів Замовником оформлюється Актом Виконаних робіт (пункт 3.1. Договору). За надання передбачених Договором послуг Замовник сплачує Виконавцю суму грошових коштів, яка визначається в Акті виконаних робіт (пункт 3.2 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» в липні 2012 року було надано вантажно-розвантажувальні роботи загальним обсягом 177512 кг на загальну суму 882 235,20 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання робіт №ОУ-00001906 від 31.07.2012 (том І, а.с. 74).

За наслідками наданих послуг ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» виписано на користь ТОВ «Ардіс» податкову накладну №980 від 31.07.2012 на загальну суму 882 235,20 грн., у т.ч. ПДВ 147 039,20 грн. (том І а.с.75), яка відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за липень 2012 року (том ІІ, а.с.30), а сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту за липень 2012 року у розмірі - 147 039,20 грн. (том ІІ а.с.36).

Оплата отриманих від ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» послуг підтверджується випискою по рахунку виданою філією ПАТ «Приватбанк» (том І, а.с. 139-155).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» позивачем був наданий суду договір про надання послуг №15/05-Ю від 15.05.2012 р., (том 1 а.с.76-78) за умовами якого ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (Виконавець) зобов'язується надати юридичні послуги Замовнику на підставі, в порядку і в обсязі визначеному у Договорі за погодженням Сторін (пункт 1.1. Договору). Види, характер, обсяг, порядок надання і строки юридичних послуг визначаються Сторонами в умовах даного Договору (пункт 1.3. Договору). Крім того, Договором визначено комплекс юридичних послуг, які надаються, а саме підготовка договорів, локальних документів суб'єкта господарювання, правова експертиза документів, що мають будь-які правові, у тому числі фінансово-правові наслідки для Замовника (пункт 1.4. Договору). Вартість послуг за договором, погоджується та зазначається Сторонами у Акті виконаних робіт (Розділ 4 Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» за період з червня по листопад 2012 року було надано юридичні послуги у формі усних та письмових консультацій з юридичних питань; перевірки та редагування проектів договорів та додатків до них; участі у нарадах та переговорах, що підтверджується звітами від 29.06.2012 (том І, а.с. 79), від 31.07.2012 (том І, а.с. 80), від 31.08.2012 (том І, а.с. 81), від 30.09.2012 (том І, а.с.82), від 31.10.2012 (том І, а.с. 83) та від 30.11.2012 (том І, а.с.84), а також Актами наданих послуг та виконаних робіт №452 від 29.06.2012 (том І, а.с. 85), №472 від 31.07.2012 (том І, а.с. 86), №б/н від 30.08.2012 (том І, а.с. 87), №б/н від 30.09.2012 (том І, а.с. 88), №б/н від 31.10.2012 (том І, а.с. 89) та №б/н від 30.11.2012 (том І, а.с. 90).

За наслідками надання послуг ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» виписано на користь ТОВ «Ардіс» наступні податкові накладні: №452 від 29.06.2012 на загальну суму 90 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15 000,00 грн. (том І а.с.91), №320 від 31.07.2012 на загальну суму 90 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 15 000,00 грн. (том І а.с.92), №760 від 31.08.2012 на загальну суму 220 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 36 666,67 грн. (том І а.с.93), №1097 від 30.09.2012 на загальну суму 220 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 36 666,67 грн. (том І а.с.94), №1132 від 31.10.2012 на загальну суму 140 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 23 333,33 грн. (том І, а.с.95), №1057 від 30.11.2012 на загальну суму 128400,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 400,00 грн. (том І, а.с.96), які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за червень - грудень 2012 року (том І, а.с. 167, 219, 242, том ІІ а.с.13, 30, 48), а сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту за червень 2012 року у розмірі -15 000,00 грн. (том ІІ а.с.54), за липень 2012 року у сумі 15 000,00 грн. (том ІІ а.с.36), серпень 2012 року у розмірі - 36 666,67грн. (том ІІ а.с.18), за вересень 2012 року у розмірі - 36 666,67 грн.(том І а.с. 247), за жовтень 2012 року у розмірі - 23 333,33 грн. (том І а.с. 225) та за грудень 2012 року у розмірі - 21 400,00 грн. (том І а.с.178).

Оплата отриманих від ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» юридичних послуг, з урахуванням ПДВ, підтверджується випискою по рахунку виданою філією ПАТ «Приватбанк» (том І, а.с. 139-155).

На підтвердження фактичного здійснення господарської операцій з ТОВ «Альта-ком» позивачем було надано суду договір про надання маркетингових послуг №06/08-М від 06.08.2012 р., укладений між ТОВ «Ардіс» (Замовник) та ТОВ «Альта-ком» (Виконавець), за умовами якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику за плату маркетингові послуги за напрямками визначеними у цьому Договорі (пункт 1.1. Договору). Об'єктом маркетингових послуг є дослідження ринку молочної продукції в Україні (пункт 1.2. Договору). Напрямки дослідження - можливість та перспективи ведення комерційних операцій щодо молочної продукції в Україні; попит на молочну продукцію в Україні; відомості про потенційних споживачів, тощо (пункт 1.4. Договору). Вартість послуг за договором, визначається у Акті виконаних робіт (пункт 3.1. Договору).

На виконання умов Договору ТОВ «Альта-ком» проведено маркетингове дослідження, результати якого викладені в звіті, копія якого долучена до матеріалів справи (том ІІІ, а.с.184-254). Крім того, факт виконання дослідження підтверджується Актом здачі-приймання робіт №ОУ-0000370 від 28.09.2012р., №ОУ-0000789 від 31.10.2012р. (том І, а.с. 99).

За наслідками наданих послуг ТОВ «Альта-ком» виписано на користь ТОВ «Ардіс» податкову накладну №789 від 31.10.2012 на загальну суму 1 220 090,00 грн., у т.ч. ПДВ 203 348,33 грн. (том І а.с.100), яка відображена в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2012 року (том І а.с.219), а сума ПДВ віднесена до складу податкового кредиту за жовтень 2012 року у розмірі - 203 348,33 грн. (том І а.с. 225).

Оплата отриманих від ТОВ «Альта-ком» маркетингових послуг, з урахуванням ПДВ, підтверджується випискою по рахунку виданою філією ПАТ «Приватбанк» (том І, а.с. 139-155).

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, на вимогу податкового органу позивачем було надано первинну документацію підприємства стосовно взаємовідносин з зазначеними контрагентами у перевіряємому періоді: договори, акти виконаних робіт, банківські виписки, податкові накладні і т.д.

Разом з тим, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядок їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку.

Дослідження первинних документів, що опосередковують господарські відносини ТОВ «Ардіс» з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» та оформлювались в рамках виконання умов вищезазначених договорів, в цілях їх відображення в бухгалтерському обліку показало, що вони складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, згідно пункту 201.10 ст. 201 ПК України являється податкова накладна, яка видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Досліджені судом податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит та копії яких знаходиться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав її видачі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем було дотримано вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Відповідно до вимог статті 183 ПК України право платника податку на податковий кредит і виписку податкових накладних виникає після добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним підпунктом 6 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу та з початком податкового періоду, з якого така особа вважатиметься платником податку.

Отже, для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента позивача в стані, власне, платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Дана правова позиція викладена також у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, відповідно до якого підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції .

При цьому для висновків про наявність порушення податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника податку щодо дефекту у правовому статусі його контрагентів. Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент складання податкових накладних, контрагенти позивача - ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (індивідуальний податковий номер 378892826580), ТОВ «Альта-Ком» (індивідуальний податковий номер 3820456126597) та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (індивідуальний податковий номер 327995226595) були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується свідоцтвами №200022098 від 25.01.2012 року (том ІІІ а.с.132), №100301522 від 20.05.2010 року (том ІІІ а.с.133) та №200064111 від 16.08.2012 року (том ІІІ а.с.134).

З'ясовуючи питання про анулювання реєстрації ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (індивідуальний податковий номер 378892826580), ТОВ «Альта-Ком» (індивідуальний податковий номер 3820456126597), ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (індивідуальний податковий номер 327995226595) як платників податку на додану вартість судом використано інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті Міністерства доходів і зборів України, де відповідно до вимог пункту 183.13 статті 183 Податкового кодексу України для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника податку, з ініціативи органів державної податкової служби чи за рішенням суду.

Як вбачається з бази даних Міністерства доходів і зборів України «Анульовані свідоцтва платників ПДВ», витяги з якої залучено до матеріалів справи (том 4, а.с. 22 - 27):

- свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (том ІV, а.с. 6-7) як платника податку на додану вартість за № 200022098 було анульоване 09.01.2013 року (в той час як податкові накладні на користь позивача були видані в квітні, травні, червні та липні 2012 року);

- свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Альта-Ком» (том ІV, а.с. 4-5) як платника податку на додану вартість за № 200064111, було анульоване 10.04.2013 року (в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у жовтні 2012 року );

- свідоцтво про реєстрацію ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» (том ІV, а.с. 8-9) як платника податку на додану вартість за № 100301522, було анульоване 10.04.2013 (в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді 2012 року ).

Тобто на момент здійснення господарських операцій позивача з вказаним контрагентами вказані свідоцтва платників ПДВ були чинними і наведені вище контрагенти позивача мали право видавати податкові накладні за результатами поставки товарів, виконання робіт та надання послуг.

На переконання суду, подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані платником податків до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведеного у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 25.07.2013 року (том І, а.с.129-138) підтверджують, що ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» були зареєстровані як юридичні особи за адресами, відповідно: м. Київ, вул. Охтирська, 6а, кім.6; м. Київ, вул. Мельникова, 12; м. Київ, вул. Мельникова, 12, та станом на момент здійснення господарських операцій були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та продовжують перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

З наведеного суд приходить до висновку, що вказані підприємства не мали дефектів у своєму правовому статусі та мали право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність правочинів між позивачем та ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», придбання робіт (послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріали справи свідчать, що послуги, надані ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» фактично замовлялися позивачем з метою забезпечення господарської діяльності позивача та збільшення показників результатів господарської діяльності.

Як пояснив суду представник позивача, юридичні послуги замовлялись позивачем у ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» з метою організації та юридичного супроводження власної господарської діяльності. Згідно актів виконаних робіт та звітів надані юридичні послуги полягали в участі Виконавця у консультуванні з юридичних питань, підготовці та укладанні правочинів, участі у нарадах та переговорах, тощо.

Наданими позивачем актами здачі-прийому робіт, звітами про виконані роботи, розрахунковими документами підтверджується, що придбані у ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» юридичні послуги були фактично виконані.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що послуги отримані від ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо вантажно-розвантажувальних робіт використовувались з метою своєчасного та якісного виконання Договору про збут товарів від 16.03.2009, укладеного з Акціонерною компанією «Лє Фромажері Оксітан» (Франція) (том ІІІ а.с.155-168), контракту №30/03.12 від 03.04.2012, укладеного з компанією Zanetti Італія (том ІІІ а.с.169-175), контракту №07/01.09/01 від 01.03.2009 року, укладеного з компанією «Zott Gmbh&Co.KG» (том ІІІ а.с.176-178), під час реалізації яких виникла необхідність у організації експедирування товарів у міжнародному сполученні. Фактичне надання послуг ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» щодо транспортного експедирування вантажів у міжнародних сполученнях підтверджуються міжнародними автотранспортними накладними (CMR) з відмітками митних органів про фактичне перетинання державного кордону та контрактами з продавцями про купівлю-продаж товару, який в подальшому транспортувався до місця призначення (том ІІІ а.с. 138-147, а.с. 176-178).

В свою чергу, згідно акту здачі-прийняття робіт ТОВ «Альта-Ком» було надано позивачу маркетингові послуги з питань дослідження ринку молочної продукції в України. Зазначені послуги замовлені позивачем у вказаного контрагента для використання у власній господарській діяльності, адже спрямовані на збільшення обсягів реалізації товарів, що відповідає меті надання зазначених послуг.

Надання ТОВ «Альта-Ком» позивачу маркетингових послуг підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, маркетинговим дослідженням реалізації твердих сирів в Україні в розрізі компаній-виробників з аналізом основних фінансових показників компаній конкурентів (том ІІІ а.с. 184-254), а також актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ - 0000789 від 31.10.2012р (том І а.с.99).

Беручи до уваги, що згідно з довідкою АА №759871 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 08.01.2013р. (том І а.с.116-117) предметом діяльності ТОВ «ТК «Ардіс» являється оптова торгівля молочними продуктами (за КВЕД 46.33), придбання послуг у ТОВ «Альта-Ком» здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності, яка спрямована на отримання доходу.

Викладене підтверджує, що господарські операції позивача з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» є реальними та підтверджуються необхідними документами, а послуги, що придбавалися (замовлялись) позивачем у вказаних підприємств, замовлялись з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд не бере до уваги посилання як у Акті перевірки, так і в наявних у матеріалах справи актах ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37889288) щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 по 30.10.2012» (том ІІІ а.с. 21-57); ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ю.О. Електронікс-1» (код за ЄДРПОУ 32799525) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.05.2012 по 30.11.2012» (том ІІ а.с.106-117); ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альта-Ком» (код за ЄДРПОУ 38204618) з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.10.2012 по 30.11.2012 (том ІІ а.с.220-237), на відсутність у ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

Вказані акти про неможливість проведення зустрічних звірок було складено, як зазначено у них, у зв'язку з відсутністю ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» за зареєстрованим місцезнаходженням (том ІІ а.с. 106-149, а.с. 220-237, том ІІІ, а.с. 21-57). Як вбачається зі змісту наведених актів, звірка проводилась на підставі даних інформаційних баз АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП» та «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», при цьому первинні документи, в тому числі, ті, якими б підтверджувались чи спростовувались господарські відносини між ТОВ «Ардіс» і ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» податковими органами не досліджувались.

Таким чином, висновок про відсутність фактичного виконання ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1» своїх зобов'язань ґрунтується лише на припущенні про відсутність у контрагентів позивача документів, що підтверджують здійснення відповідних операцій. Однак, самі по собі такі припущення не можуть бути підставою для донарахування ТОВ «Ардіс» податкових зобов'язань.

На переконання суду, посилання ДПІ на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та матеріально-технічної бази не можуть бути беззаперечним доказом безтоварності операцій без проведеного податковим органом аналізу змісту операцій з поставки послуг та без визначення на підставі цього, які саме трудові та матеріальні ресурси необхідні для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій. Відповідна правова викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.10.2012 р. по справі 2а/0270/5152/11 (номер в ЄДРСР 26470501).

Крім того, висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди на виконання певного виду робіт та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Слід також враховувати, що порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства та дисципліни складання первинних документів не може слугувати підставою для зменшення добросовісному суб'єкту господарювання суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі контрагентів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відтак, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податку.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку, - висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не надано допустимих та достатніх доказів для підтвердження порушення позивачем податкового законодавства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «Ардіс» правомірно сформовано податковий кредит з ПДВ за березень-листопад 2012 року та витрати у 2-4 кварталах 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія «Мармур ЛТД», ТОВ «Альта-Ком» та ТОВ «Ю.О.Електронікс-1», а висновки Акту перевірки про порушення позивачем пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст. 198 Податкового кодексу України є помилковими, а відтак, прийняті ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС податкові повідомлення-рішення №0002832220, №0002842220 від 30 травня 2013 року, є неправомірними.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду обставини, достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 294,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7467 від 21.06.2013 р. (том І, а.с.25).

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму судового збору в розмірі 2 294,00 грн.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 30 травня 2013 року №0002832220, №0002842220.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» судові витрати у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби .

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій