Рішення

від 12.08.2013 по справі 910/10922/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10922/13 12.08.13

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 910/10922/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельнак компанія

«Оптіма-Проект»

про стягнення 48073,28 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мучинська І.М., довіреність № 12/04 від 12.04.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельнак компанія «Оптіма-Проект» (надалі - відповідач) про стягнення 48073,28 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу з доставкою товару покупцю № 208 РК від 01.03.2012р. у визначений строк повністю не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 43661,52 грн., за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 3659,75 грн. та 3% річних у сумі - 752,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2013р. порушено провадження у справі № 910/10922/13 та призначено її розгляд на 11.07.2013р.

Присутній у судовому засіданні від 11.07.2013р. представник позивача підтримав заялені позовні вимоги в повному обсязі та надав документи, витребувані судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; витребувані ухвалою суду від 11.06.2013р. відповідач документи не подав.

Ухвалою від 11.07.2013р. суд відклав розгляд справи на 01.08.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні 01.08.2013р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, проте докази, витребувані судом, не подав, надавши з цього приводу письмові пояснення.

Натомість, представник позивача звернувся з клопотання про витребування з державної податкової інспекції за місцезнаходженням відповідача звітності по ПДВ.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, оскільки останнє не відповідає вимогам, встановленим у ст. 38 ГПК України.

Крім того, під час дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність витребування нових доказів у справі.

Також, представник позивача звернувся з клопотанням в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; витребувані ухвалами суду від 11.06.2013р. та від 11.07.2013р. відповідач документи не подав.

Ухвалою від 01.08.2013р. суд продовжив строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 12.08.2013р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача, неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Присутній у судовому засіданні від 12.08.2013р. представник позивача підтримав заялені вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, та надав докази, витребувані судом.

Представник відповідача в судове засідання черговий раз не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив; витребувані ухвалами суду від 11.06.2013р., від 11.07.2013р. та від 01.08.2013р. відповідач документи не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 11.06.2013р. та ухвали про відкладення розгляду справи від 11.07.2013р. та від 01.08.2013р. були надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір купівлі-продажу з доставкою товару покупцю № 208 РК, відповідно до п.п. 1.1., 1.2., 1.3. якого продавець зобов'язується поставляти товар, згідно замовленням покупця, а покупець - прийняти замовлений товар та оплачувати його на умовах, обумовлених в цьому договорі. Найменування, кількість, асортимент та ціна товару, на кожну окрему поставку, визначаються і узгоджуються сторонами на основі специфікації продавця в день звернення покупця і вказуються в накладних. Специфікація та накладні є невід'ємними додатками до цього договору. З моменту підписання накладних обома сторонами, умови накладних вважаються для них обов'язковими. Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма рахунками і накладними.

Пунктом 3.4 договору сторони узгодили, що покупець зобов'язаний оплачувати товар не пізніше, ніж 21 календарний день з моменту отримання ним відповідної партії товару, незалежно від реалізації третім особам.

Відповідно до п. 3.5 договору, датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок або в касу продавця.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на виконання умов договору, позивач за видатковими накладними, № РН-00001876 від 07.03.2012р., № РН-00002187 від 20.03.2012р., № РН-00002524 від 27.03.2012р., № РН-00002577 від 28.03.2012р., № РН-00002853 від 05.04.2012р., від № РН-00003536 від 23.04.2012р., № РН-00003536 від 23.04.2012р., № РН-00003525 від 23.04.2012р., № РН-00003787 від 27.04.2012р., № РН-00006716 від 27.07.2012р., № РН-00006717 від 27.07.2012р., № РН-00006917 від 03.08.2012р., № РН-00007114 від 10.08.2012р., № РН-00007670 від 28.08.2012р., № РН-00008574 від 27.09.2012р. № РН-00008728 від 02.10.2012р., № РН-00009315 від 19.10.2012р., № РН-000009887 від 06.11.2012р., № РН-000010373 від 21.11.2012р. передав відповідачу товар на загальну суму 480275,32 грн.

Крім того, на підтвердження доставки товару відповідачу позивачем до матеріалів справи надано відповідні товарно-транспортні накладні.

Факт отримання відповідачем товару також підтверджується віднесенням позивачем, у зв'язку з придбанням товару, податку на додану вартість до податкового кредиту, що підтверджується додатком № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість позивача (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Датою виникнення права на податковий кредит визначається як дата списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Віднесення вказаних сум до податкового кредиту мало місце на підставі виданих позивачем податкових накладних (копії знаходяться в матеріалах справи).

Відповідно до статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підпунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, враховуючи відсутність оплати коштів відповідачем, віднесення сум податків до податкового кредиту мало місце внаслідок отримання податкових накладних, які засвідчують факт придбання ним товару.

Судом встановлено, що відповідач частково виконав взяті на себе за договором зобов'язання, розрахувавшись з позивачем на суму 36613,80 грн.

Отже, на день розгляду справи вартість товару в сумі 43661,52 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 43661,52 грн., відтак позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 3659,75 грн., який нарахований на суму заборгованості окремо за кожною накладною, враховуючи строк виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.3 договору, у разі порушення строків оплати товару, покупець зобов'язаний виплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в термін партії товару за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На вимогу суду позивач надав уточнений розрахунок пені, який є арифметично правильним та згідно з яким розмір пені становить 3750,12 грн. Проте, позивач, згідно з приписами ст. 22 ГПК України, не звертався до суду з заявою про уточнення або збільшення позовних вимог, а відтак позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 3659,12 грн. відповідно до позовних вимог, наведених у позовній заяві.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню.

На вимогу суду позивач надав уточнений розрахунок 3%, який є арифметично правильним, проте нарахування річних здійснено станом на 12.08.2013р., що відрізняється від заявлених позовних вимог.

Оскільки позивач, згідно з приписами ст. 22 ГПК України, не звертався до суду з заявою про уточнення або збільшення позовних вимог, відтак позовні вимоги в частині стягнення річних підлягають задоволенню в сумі 752,01 грн. відповідно до позовних вимог, наведених у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «Оптіма-Проект» (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28; код ЄДРПОУ 35726561) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бадагоні-Україна» (03127, м. Київ, пр.40-річчя Жовтня, 100/2; код ЄДРПОУ 34934416) 43 661 грн. 52 коп. - боргу, 3659 грн. 75 коп. - пені, 752 грн. 01 коп. - 3% річних, 1720 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.08.2013р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов