Рішення

від 15.08.2013 по справі 920/1080/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.2013 Справа № 920/1080/13

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс плюс»,

м. Бровари Київської області

до відповідача : Приватного підприємства «Флора», м. Суми

про стягнення 407000 грн. 00 коп.

Суддя Лиховид Б.І.

За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт

За участю представників:

від позивача : Бондаренко В.А., довіреність від 04.07.2013р.

від відповідача : не з'явився

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 407000 грн. 00 коп., в тому числі 130229 грн. 30 коп. основного боргу, 55972 грн. 50 коп. пені, 65000 грн. 00 коп. штрафних санкцій, 129500 грн. 00 коп. відсотків за користування грошовими коштами, 15316 грн.14 коп. інфляційних втрат, 10982 грн. 06 коп. - 3% річних.

У судовому засіданні 15.08.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання втретє не з'явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Як свідчать матеріали справи, відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000017 від 06.08.2010 р. позивач перерахував відповідачеві 230229 грн. 30 коп. за паливо, що підтверджується платіжним дорученням №939 від 06.08.2013 р. та випискою банку по рахунку.

Як зазначає позивач, відповідач товар не поставив та 10.08.2013 р. повернув позивачеві грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою банку по рахунку (а.с. 54).

Враховуючи, що жодних пояснень стосовно поставки товару та щодо повернення частини грошових коштів від відповідача не надходило, позивач звернувся до відповідача з претензією №23 від 02.09.2013, яка була отримана директором ПП «Флора» Мотузним В.В. особисто, в якій позивач просив повернути до 10.09.2013 р. борг у сумі 130229 грн. 30 коп., а також сплатити штрафні санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що станом на час звернення до суду з позовною заявою, відповідач грошові кошти у сумі 130229 грн. 30 коп. не повернув.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, в тому числі, внаслідок збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

Із змісту ст. 139 Господарського кодексу України випливає, що грошові кошти є майном суб'єктів господарювання.

Таким чином, у зв'язку зі збереженням без достатніх правових підстав грошових коштів у розмірі 130229 грн. 30 коп. та отриманням претензії №23 від 02.09.2013р., у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачу збережених без достатніх підстав грошових коштів в сумі 130229 грн. 30 коп.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів повернення коштів у розмірі 130229 грн. 30 коп. не подав, заборгованість відповідача підтверджується наявними у справі доказами, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач просить суд також стягнути з відповідача 55972 грн. 50 коп. пені, 65000 грн. 00 коп. штрафних санкцій, 129500 грн. 00 коп. відсотків за користування грошовими коштами.

В обґрунтування вищевказаних вимог позивач посилається на те, що відносини між сторонами щодо поставки товару врегульовані, в тому числі в договорі №03/08 від 03.08.2010р., п. 7.3 якого передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання постачальником (відповідачем) умов цього договору щодо строку поставки товару чи його частини, постачальник за користування коштами сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день від суми, отриманої від покупця, та проценти за користування грошовими коштами у розмірі 36% річних від суми заборгованості.

Згідно з п. 7.4 договору за несвоєчасну поставку товару, оплаченого згідно виставленого рахунку, більш ніж на 20 днів, постачальник сплачує штраф в рахунок часткового відшкодування збитків нанесених покупцю у зв'язку з порушенням ним господарської діяльності та договірних зобов'язань перед третіми особами, штраф в розмірі 65000 грн. 00 коп.

Як вбачається з копії платіжного доручення №939 від 06.08.2010р., у графі «призначення платежу» зазначено: «оплата за паливо згідно рах.17 від 6 серпня 2010 року в т.ч. ПДВ 38371,55 грн.». Таким чином, платіжне доручення №939 від 06.08.2010 р. не містить посилань на договір №03/08 від 03.08.2010 р.

Рахунок-фактура №СФ-0000017 від 06.08.2013р. також не містить посилань на вищевказаний договір.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дослідивши наявні у справі докази, господарський суд дійшов висновку про відсутність зв'язку між договором №03/08 від 03.08.2010 р. та рахунком-фактурою №СФ-0000017 від 06.08.2010р. і платіжним дорученням №939 від 06.08.2010 р., а, отже, і про безпідставність позовних вимог щодо стягнення з відповідача 65000 грн. 00 коп. штрафу, 55972 грн. 50 коп. пені та 129500 грн. 00 коп. відсотків за користування грошовими коштами, передбачених договором №03/08 від 03.08.2010р., у зв'язку з чим вищевказані вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 15316 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 10982 грн. 06 коп. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства,

Як вбачається з розрахунку 3% річних за 2010 рік, позивач проводить останній за 145 днів, тоді як кількість прострочених днів у 2010 році становить 113 днів, починаючи з 10.09.2010 р. (враховуючи семиденний строк від дня пред'явлення претензії № 23 від 02.09.2010 р.), у зв'язку з чим, розмір 3% річних за 2010 рік становитиме не 1552 грн. 05 коп., а 1209 грн. 52 коп.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 10639 грн. 53 коп.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних збитків, господарський суд встановив, що позивач проводить розрахунок інфляційних за період з серпня 2010 по січень 2013 р., тоді як право вимагати повернення коштів виникло у позивача 10.09.2010 р. Крім того, позивачем за вищевказаний період було враховано не всі індекси інфляції, зокрема, позивачем не було включено до розрахунку ті місяці, коли індекс інфляції був менше одиниці.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних збитків такими, що підлягають частковому задоволенню у сумі 12136 грн. 46 коп.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 3060 грн. 11 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Флора» (40030, м. Суми, вул.. Л.Українки, буд. 14, кв. 17, код 31651831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітекс плюс» (07400, Київська область, м. Бровари, вул.. Короленка, буд. 54Б, кв. 92, код 35875467) 130229 грн. 30 коп. основного боргу, 10639 грн. 53 коп. - 3 % річних , 12136 грн. 46 коп. інфляційних збитків , 3060 грн. 11 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 65000 грн. 00 коп. штрафу, 55972 грн. 50 коп. пені, 129500 грн. 00 коп. відсотків за користування грошовими коштами, 342 грн. 53 коп. 3% річних, 3179 грн. 68 коп. інфляційних збитків - у позові відмовити.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

СУДДЯ Б.І.ЛИХОВИД