Рішення

від 13.12.2006 по справі 12/3884

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/3884

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" грудня 2006 р.                                                     Справа № 12/3884

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської  Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від позивача Томчук О.В., дов. від 06.01.06 № 08/135-005396.

від відповідача Павлюк В.К. - керівник (брав участь  06.12.06)

Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)  

до Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Жеревці" (с.Жеревці Лугинського району)

про стягнення 21400,90 грн.

В порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалийтермін ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.12.06 до  14:05 год. 13.12.06.

Подано позов про розірвання угоди про реструктуризацію боргу, укладеної між Лугинським РЕМ, що є структурним підрозділом ВАТ „ЕК „Житомиробленерго” та  ПСП „Жеревці” та  стягнення  з  Приватного сільськогосподарського підприємства «Жеревці» на користь ВАТ „ЕК „Житомиробленерго”  21400,87 грн., в  тому числі 14924,17 грн. основного боргу, 1377,52 грн.  пені, 225,70 грн. 3% річних, 4873,51 грн. інфляційних нарахувань та судових витрат.

Заявою  від 05.12.06 № 718 представник позивача уточнила позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій і просить стягнути з відповідача  пеню в сумі  101.43 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості - 165,41 грн. та інфляційних нарахувань - 2500,99 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримала із врахуванням уточненого розміру пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у письмових відзивах (а.с.56,163,164 т.1). Наголосив, що угода про реструктуризацію заборгованості ним не підписувалась. Вказав  на  пропуск  строків позовної давності позивачем.

Суд зупиняв провадження  у справі з метою проведення почеркознавчої експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.01 між Лугинським РЕМ, що є структурним підрозділом ВАТ „ЕК „Житомиробленерго” та  ПСП „Жеревці” укладено угоду про реструктуризацію боргу (а.с.13 т.1).

Згідно п. 1 вказаної угоди, на 5 років  реструктуризовано заборгованість в сумі  16161,05 грн., що утворилась за станом на 01.01.00, шляхом щоквартального погашення суми 808,00 грн.   

Зобов”язання щодо оплати відповідач  виконав частково в сумі 2431,46 грн.  За станом  на  день звернення  до суду  заборгованість за угодою про реструктуризацію заборгованості становить 12492,71 грн. На день розгляду справи  заборгованість не змінилась.

Крім господарських правовідносин, які склались між сторонами на виконання угоди про реструктуризацію боргу від 27.01.01, до липня 2003 року у відповідності  до договору  № 43, який був укладений сторонами 21.01.85, відповідачу здійснювалось постачання електричної енергії.

Згідно пояснень представника позивача, оскільки в 2003 році сторонами був укладений новий договір, попередній, який укладався  у 1985 році був знищений. Однак про  наявність цього договору свідчить  угода-додаток, яка була погоджена сторонами  16.01.91 та додаток до договору від 11.02.97 (а.с.31-33 т.2) і є доказом існування господарських правовідносин у цей період.

На виконання договору № 43 від 21.01.85 протягом  2000 року  відповідачу  постачалась електроенергія, яка останнім оплачена не в повному обсязі і на день звернення до суду  становить 2237,97 грн.

13.08.03 між сторонами по справі був укладений договір № 20 на постачання електричної енергії, згідно якого  відповідач зобов'язався  належним чином проводити розрахунки.

Водночас за розрахунками позивача, який міститься в матеріалах справи (а.с.76,77т. 1) відповідач має заборгованість, яка виникла за період з грудня 2002  по  листопад 2004 року і не погашена на день  вирішення спору в сумі 193,49 грн.

В порядку ст 625 ЦК України відповідачу за несвоєчасну сплату реструктуризованої заборгованості нараховані інфляційні в сумі 2454,96 грн. та 3% річних в сумі 162,48 грн.  та за несплату  поточної заборгованості за період з грудня 2002 року по листопад 2004 року інфляційних в сумі  46,03 грн. та 2,93 грн. 3% річних (а.с.67-70 т.2).

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" та відповідно до п. 3 угоди про реструктуризацію боргу від 27.01.01 та п. 4.2 договору на постачання електричної енергії від 13.08.03 відповідачу нараховано 992,57 грн. пені за несвоєчасно проведені розрахунки по угоді про реструктуризацію заборгованості та 17,86 грн. за несвоєчасно проведені розрахунки по поточній заборгованості в сумі 193,49 грн. (а.с. 71,72 т.2).

Відповідач заперечує проти позовних вимог. В своєму відзиві (а.с.163,164 т.1) вказав, що керівником підприємства Павлюком  В.К. угода про реструктуризацію заборгованості не підписувалась, а на угоді проставлено підпис невідомої особи.

Водночас  представник відповідача наголосив, що позивачем пропущені строки позованої давності  для звернення до суду. Про застосування строків позовної давності наголосив у своїй заяві від 06.12.06 (а.с. 77 т.2).

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі слідуючого.  

Відповідно до Указу  Президента України № 1529 від 03.12.99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" було створено ПСП "Жеревці".

Відповідно до п. 4.4 Статуту Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами підприємство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства "Жеревці" (а.с.63 т.1).

Постановою Кабінету Міністрів України  від 28 липня 2000 р. N 1179 „Про заходи щодо погашення заборгованості реформованих сільськогосподарських підприємств за спожиту електроенергію”, рекомендовано енергопостачальними  підприємствами  провести інвентаризацію існуючої заборгованості реформованих сільськогосподарських підприємств  за  спожиту  електроенергію  та здійснити  відповідні  організаційні  заходи щодо реструктуризації зазначеної  заборгованості  терміном  на  5   років   з   початком проведення  розрахунків  у  грошовій  формі  з  1  січня  2001  р. щокварталу  рівними  частинами  за  умови   своєчасного   внесення сільськогосподарськими підприємствами поточних платежів за спожиту електроенергію.

Згідно акта звірки розрахунків за станом на 01.01.01 заборгованість ПСП "Жеревці" становила 21616,33 грн., з яких  16161,05 грн. заборгованість  за 1999 рік.

Згідно довідки, яку надав  в судовому засіданні представник відповідача (а.с.156 т.1) станом на 01.01.2000 р. при реорганізації КСП "Жеревці" заборгованість за використану електроенергію становила 19121,05 грн.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1179 від 28.07.00, 27.01.01 сторонами по справі  була укладена угода про реструктуризацію  боргу в сумі        16161,05 грн.

Отже укладення сторонами угоди про реструктуризацію боргу  за спожиту електроенергію була наслідком  виконання вимог чинного  законодавства.

Відповідно до висновку  почеркознавчої експертизи, угода про реструктуризацію дійсно підписана не керівником  ПСП „Жеревці” Павлюк В.К., а другою особою (а.с. 7-8 т.2).

Однак, як вбачається з банківських виписок (а.с.79-84) та розрахунку  реструктуризованої заборгованості  протягом 2001-2004 рр. відповідачем частково здійснювались розрахунки по реструктуризованій заборгованості в цілому на суму 2431,46 грн. В платіжних документах в графі "Призначення платежу" робилась вказівка на угоду  про реструктуризацію боргу.

У відповідності до ст.8 р.ІІІ Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать   до   компетенції   його   власника   (власників)    або уповноваженого    органу    (посадової    особи)   відповідно   до законодавства та установчих документів.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку  та забезпечення   фіксування  фактів  здійснення  всіх  господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років,  несе  власник  (власники)  або  уповноважений  орган (посадова   особа),   який   здійснює   керівництво  підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підприємство самостійно розробляє систему  і форми внутрішньогосподарського (управлінського)обліку, звітності  і  контролю  господарських операцій,  визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Отже, перераховуючи кошти, відповідач здійснив фактичні дії на виконання угоди про реструктуризацію боргу. Погашення  реструктуризованої заборгованості здійснювалось і могло здійснюватись тільки з відома  керівника  підприємства, а тому суд вважає, що угода була укладена і її умови є обов”язковими до виконання.

Заперечення відповідача щодо підписання угоди  не керівником відповідача та її  фальсифікації спростовується матеріалами справи та судом не приймаються до уваги.

Враховуючи часткове погашення заборгованості в сумі 2431,46 грн., борг відповідача  за угодою про реструктуризацію становить 12492,71 грн. (а.с. 78 т.1).

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, та ст. 257 ЦК України, загальний строк для захисту права за  позовом  особи,  право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Оскільки відповідач заявив про  застосування строків позовної давності суд  встановив, що позивачем пропущені строки позовної давності по стягненню заборгованості, яка виникла за станом на 25.10.02 (позивач  звернувся до суду 25.10.05), що становить 1987,66 грн. Таким чином обгрунтованими та задоволенню підлягають вимоги по стягненню заборгованості, яка виникла за період з 01.01.02 по 25.10.05 в сумі 10505,05 грн.

Щодо заборгованості, що виникла  за постачання електроенергії за період 2000 року в сумі  2237,97 грн. року, то суд також відмовляє в її задоволенні з підстав пропуску строків позовної давності.  

Як вбачається з п. 3.4 додаткової угоди, яка була укладена до договору № 43 від  21.01.1985р. (а.с.31,32) відповідач зобов”язався здійснити повний розрахунок за  отриману електроенергію до  20 числа місяця поточного місяця. Отже, навіть якщо припуститись, що  заборгованість  у вищевказаній сумі виникла за грудень 2000 року, то остаточні розрахунки слід було провести до 20.01.01, а строк позовної давності сплив 20.01.04.

Заборгованість за період з грудня 2002  по  листопад 2004 року в сумі 193,49 грн. підтверджується первинними документами,  які є в матеріалах справи, розрахунком позивача (а.с.76,77 т.1) є обгрунтованою і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від  22 листопада 1996 року  N 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимоги позивача в частині стягнення  пені, 3% річних та інфляційних витрат  підлягають частковому задоволенню із врахуванням слідуючого.  

Судом встановлено, що  позивачем обгрунтовано здійснені нарахування, що стосуються заборгованості в сумі 193,49 грн. і підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме 46,03 грн. інфляційних нарахувань, 2,93 грн. 3% річних та17.86 грн. пені.

В частині стягнення  нарахувань на реструктуризовану заборгованість вимоги позивача  підлягають задоволенню частково із врахуванням строків позовної давності і суми основного боргу, яка підлягає задоволенню. Згідно зробленого судом розрахунку   інфляційні становлять 1845,51 грн.,  3% річних – 132,41 грн., пеня за несвоєчасно проведені розрахунки – 802,03 грн.

Таким чином загальна сума інфляційних, 3% річних та пені, яка підлягає стяненню, відповідно  становить:  1891,54 грн.;  135,34 грн.;  819,89 грн.

Щодо позовних вимог в частині розірвання Угоди про реструктуризацію боргу від 27.01.01, то слід зазначити слідуюче.

Відповідно до ст.  651 ЦК України,  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вбачається з угоди про реструктуризацію боргу позивач розраховував на поетапне погашення  боргу, який виник на станом на 01.01.2000 р. З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання, тобто істотно порушував умови договору в результаті чого позивач був позбавлений можливості отримати належні йому кошти.

Однак розірвати  чи змінити  можливо договір, який є діючим  і сторона продовжує його істотно порушувати. Як вбачається з угоди про реструктуризацію боргу від 27.01.01 вона діє з дня підписання і до 31 грудня 2005 року, тобто на момент вирішення спору строк дії договору закінчився.

За таких обставин позовні вимоги в частині розірвання угоди про реструктуризацію боргу на день вирішення спору є безпідставними і  задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. В частині майнових вимог в сумі 13545,31 грн. , з яких 10505,05 грн. - заборгованість  згідно угоди про реструктуризацію;   193,49 грн. - поточна заборгованість за спожиту електроенергію;  1891,54 грн.- інфляційні;  135,34 грн. 3% річних; 819,89 пені.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати в частині стягнення грошових вимог покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.  

Судові витрати в частині розірвання угоди на реструктуризацію боргу також покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Жеревці", 11312, Житомирська обл., Лугинський р-н, с. Жеревці, код 05418589

на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", 10014, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, код 22048622

- 10505,05 грн. - заборгованість  згідно угоди про реструктуризацію;

- 193,49 грн. - поточна заборгованість за спожиту електроенергію;

- 1891,54 грн.- інфляційні;

- 135,34 грн. 3% річних;

- 819,89 пені;

- 220,45 грн. державного мита

- 87,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

      Дата підпису: 27 грудня 2006 року   

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам