Рішення

від 06.08.2013 по справі 910/10043/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" серпня 2013 р. Справа № 910/10043/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Райтера Романа Васильовича,

79069, м. Львів, вул. Шевченка, 340/15,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евада",

09104, Київська обл., м. Біла Церква, Гайок, будинок 218 Е

про стягнення 20 696,71 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Райтера Романа Васильовича (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евада" (далі - відповідач) про стягнення 20 696,71 грн., з яких: 19 500,00 грн. - основний борг, 195,00 грн. - 3% річних та 1 001,71 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до контракту на перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні від 01.11.2011 № 01-11.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.06.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 02.07.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14336 від 01.07.2013) позивачем подано документи на вимогу ухвали суду від 12.06.2013.

У судове засідання 02.07.2013 представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду від 12.06.2013 відповідач не виконав, розгляд справи відкладено на 06.08.2013.

У судове засідання 06.08.2013 представники сторін не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, участі представника у судових засіданнях не забезпечив, про причини суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судових засідань суд повідомляв відповідача належним чином, рекомендованими листами з повідомленням на адресу, що вказана у позовній заяві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 06.08.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Фізичною особою-підприємцем Райтером Романом Васильовичем (далі - перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евада" (далі - замовник) укладено контракт на перевезення вантажів автотранспортом у міжнародному сполученні від 01.11.2011 № 01-11 (далі - Контракт), за умовами якого замовник доручає, а перевізник приймає для перевезення вантажі з України, країн СНД у країни Європи й у зворотному напрямку, згідно заявки на кожне перевезення, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.1. Контракту).

Відповідно до пункту 1.2. Договору, замовник, не менше, ніж за 2 доби до початку завантаження і відправлення транспортних засобів, повідомляє письмово в Заявці на перевезення про характер, обсяги, вагу вантажу, адреси і телефони вантажоодержувача і відправника вантажу, уповноважених осіб на право завантаження/вивантаження, замитнення/розмитнення, ставки перевезення й інші умови.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, замовник перераховує на розрахунковий рахунок перевізнику оплату, що приведена в заявці і є невід'ємною частиною Контракту.

Підтвердженням факту надання (виконання) послуг є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку (CRM) з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу та митних органів. Оплата за кожне перевезення проводиться замовником протягом 3 днів після одержання рахунка (фактури), оформленої товарно-транспортної накладної (CRM) з відміткою про розвантаження вантажу, якщо інше не обумовлено заявкою на кожне конкретне перевезення (пункт 3.5. Контракту).

Цей Контракт вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012 (пункт 8.1. Контракту).

Згідно з пунктом 8.10. Контракту, у випадку відсутності заяв однієї із сторін про припинення дії Контракту, у місячний термін до закінчення його дії, Контракт вважається продовженим на один рік і на тих же умовах.

Враховуючи вищевикладене та відсутність у матеріалах справи заяви однієї із сторін про припинення дії Контракту, суд дійшов висновку, що дію Контракту продовжено до 31.12.2013.

До матеріалів справи позивачем залучено заявку № 5 на суму 19 500,00 грн., що підписана сторонами та складена на підставі пункту 1.2. Контракту.

На виконання умов Контракту, позивач надав відповідачу послуги, а відповідач вказані послуги отримав на суму 19 500,00 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 15.01.2013 № 7, що підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками їх печаток та CRM (товарно-транспортна накладна) № 068680 та № 173987, що скріплені відбитками печаток сторін. До матеріалів справи долучені копії Акту наданих послуг та CRM (товарно-транспортні накладні).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5. Контракту передбачено, що оплата за кожне перевезення проводиться замовником протягом 3 днів після одержання рахунка (фактури), оформленої товарно-транспортної накладної (CRM).

Позивачем до матеріалів справи залучено рахунок-фактуру від 15.01.2011 № 7, який надісланий на адреси відповідача 17.01.2013, що позивач підтверджує фіскальним чеком від 17.01.2013 № 7749.

Згідно пункту 4.1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 08.12.2009 № 1267 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3.

Зважаючи на вказане, наявний в матеріалах справи рахунок-фактуру від 15.01.2011 №7, який згідно фіскального чеку направлено 17.01.2013, та отримано відповідачем, на підставі пункту 4.1. наказу, 21.01.2013, з урахуванням пункту 3.5. Контракту, суд дійшов висновку, що строк виконання грошового зобов'язання відповідача настав 24.01.2013, а, відтак, заборгованість відповідача виникла 25.01.2013.

Як доказ наявності заборгованості на час розгляду спору, позивачем до матеріалів справи надано банківську довідку від 20.06.2013 № 19/15671, що засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки (оригінал в матеріалах справи).

Проте, вказана довідка не містить призначень платежів, що в ній зазначені, а, відтак, у суду відсутні підстави для прийняття її як доказу для встановлення обставин наявності або відсутності заборгованості відповідача у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не скористався своїм правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

На підставі статей 32, 33, 36 Господарського процесуального кодексу України та за результатами дослідження всіх наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, суд дійшов висновку про наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане, оскільки факт здійснення господарських операцій з надання послуг підтверджено належними доказами, а докази позивача про несплату коштів за них відповідачем не спростовані, доказів сплати спірної заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли господарські зобов'язання за Контрактом перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до частини 2 статті 307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 916 Цивільного кодексу України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

З огляду на викладене та враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не сплачено, її розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 19 500,00 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, до складу позовних вимог входить стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 1 001,71 грн. та 3% річних у розмірі 195,00 грн.

При розгляді вказаних позовних вимог, господарським судом, зважаючи на те, що відповідно до норм чинного законодавства пеня та 3% річних нараховуються на суму боргу за період прострочення платежу, враховано умови Договору, якими визначаються строки оплати, наявні в матеріалах справи письмові докази для встановлення сум, що підлягали сплаті, момент виникнення обов'язку відповідача з оплати послуг - 25.01.2013.

На підставі пункту 3.8. Договору заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, яка за розрахунком позивача, що доданий до позовної заяви, складає 1 001,71 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи вищевикладене, суд здійснив власний перерахунок заявленої до стягнення суми пені, з урахуванням строку прострочення, що встановлений судом та дійшов висновку, що розрахунок позивача помилковий, пеню у розмірі 48,08 грн. нараховано надмірно, відтак, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 953,63 грн.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 195,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних є невірним, за розрахунком суду позовна вимога в частині стягнення 3 % річних у розмірі 4,27 грн. задоволенню не підлягає.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, оцінки матеріалів справи та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 19 500,00 грн. основної заборгованості, 953,63грн. пені та 190,73 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 4,27 грн. та пені у розмірі 48,08 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евада" (09104, Київська обл., м. Біла Церква, Гайок, будинок 218 Е, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37615411) на користь Фізичної особи-підприємця Райтера Романа Васильовича (79069, м. Львів, вул. Шевченка, 340/15, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 2631910217) 19 500 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. основної заборгованості, 190 (сто дев'яносто) грн. 73 коп. 3% річних, 953 (дев'ятсот п'ятдесят три) грн. 63 коп. пені та 1 716 (одна тисяча сімсот шістнадцять) грн. 15 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 12.08.2013.

Суддя С.О. Саванчук