Рішення

від 15.08.2013 по справі 914/2783/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2013 р. Справа № 914/2783/13

за позовом: Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів

до відповідача: Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту «Львівагропроект», м. Львів

про стягнення 34331 грн. 87 коп.

Суддя Щигельська О.І.

при секретарі Горбань М.Ю.

Представники:

від позивача: Кіндрат Б.Я. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

Суть спору: позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго», м.Львів до Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту «Львівагропроект», м.Львів про стягнення 34331, 87грн., з яких 33474, 08грн. основного боргу, 564,26грн. пені та 293,53грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 19.07.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.07.2013 року. Ухвалою суду від 30.07.2013 року розгляд справи відкладено на 15.08.2013 року у зв'язку з неявкою відповідача.

Представнику позивача роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Представник позивача в судове засідання 15.08.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, долучив до матеріалів справи витребувані судом документи, зокрема довідку про включення відповідача до ЄДРПОУ, акт звірки взаєморозрахунків, виставлені відповідачу рахунки за теплову енергію (при супровідному вх.№32851/13 від 14.08.2013р.), просив позов задоволити.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 15.08.2013р. повторно не забезпечив, вимоги ухвал суду не виконав, письмового відзиву на позовну заяву не подав, поважності причин неявки суду не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст.75 ГПК України, суд, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

05.12.2012 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (теплопостачальною організацією згідно з договором, позивач по справі) та Кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом «Львівагропроект» (споживач за договором, відповідач по справі) укладено договір № 1466/Ш про постачання теплої енергії в гарячій воді.

Строк дії договору, відповідно до п.10.1 договору, встановлений з моменту підписання договору до 01 жовтня 2013 року.

Згідно з п. 1 вказаного договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 6.3 договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, зобов'язався сплачувати теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

За період з грудня 2012 року по травень 2013 року відповідач належним чином не виконував своїх зобов'язань по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 33 474, 08 грн.

Копії рахунків за теплову енергію, що виставлялися відповідачу у період з грудня 2012 року по травень 2013 року та розрахунки заборгованості, що виникла у відповідача в результаті часткової оплати послуг долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з п. 7.2.3 укладеного між сторонами договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно, позивачем нараховано на суму заборгованості пеню в розмірі 564,26 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов'язання 293,53 грн. 3 % річних.

При винесенні рішення у даній справі, суд керувався наступним:

Відповідно до п.п.1, 2 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 Цивільного Кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований поданими доказами, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Кооперативно-державного проектно-вишукувального інституту «Львівагропроект» (79058, Львівська обл., місто Львів, Шевченківський район, проспект Чорновола, будинок 67, код ЄДРПОУ 05454384) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 33474,08грн. основного боргу, 564,26 грн. пені, 293,53грн. 3 % річних та 1720,50грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

4. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 20.08.2013р.

Суддя Щигельська О.І.