Ухвала

від 13.08.2013 по справі 4/393-22/95  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.08.2013 р. Справа№ 4/393-22/95

Суддя господарського суду Львівської області Кидисюк Р.А. розглянувши матеріали

за скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка», м. Дніпропетровськ

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області

у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля», м. Сокаль Львівської області

про: стягнення 51 365,63 грн.

За участю представників сторін:

від скаржника (стягувача): не з'явився

від ВДВС: не з'явився

від боржника: Савка О.В. - провідний юрисконсульт (довіреність № 8/34 від 01.06.2013 р.)

Представнику боржника роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось

27.06.2013 року на адресу господарського суду Львівської області надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, відповідно до якої скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову від 24.05.2013 року про повернення виконавчого документу (виконавче провадження №4912300).

Ухвалою суду від 01.07.2013 року розгляд скарги призначено в судовому засіданні на 23.07.2013 року. Ухвалою суду від 23.07.2013 року розгляд скарги відкладено на 13.08.2013 року.

Подана скаржником скарга обґрунтовується тим, що державний виконавець проігнорував положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та безпідставно повернув стягувачу виконавчий документ без виконання. І це при тому, що судовий наказ господарського суду від 20.04.2007 року знаходиться на виконанні органів державної служби вже майже 6 років. На думку стягувача, викликає сумніви й висновок державного виконавця щодо відсутності у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, адже такий висновок зроблений лише з огляду на лист генерального директора ДП «Львіввугілля» №7/519 від 26.03.13 р., який звісно не є підтвердженням таких обставин через об'єктивну зацікавленість боржника у невиконанні судового рішення.

Скаржник явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901408271722.

Представник ДВС в судове засідання не з'явився, вимог попередніх ухвал суду не виконав, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Представник боржника в судове засідання з'явився, проти задоволення скарги заперечив частково з підстав, наведених у поданому 13.08.2013 року через канцелярію суду поясненні за вх.№32700/13. Зокрема, зазначив, що ДП «Львівугілля» внесено до Реєстру підприємств ПЕК, які беруть участь в процедурі погашення заборгованості згідно Закону України «Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», що підтверджується Випискою № 58/73 від 20.06.2013 року. Відтак, Постанова ВПВР УДВС ГУЮ у Л/о від 24.05.2013 року ВП №4912300 про повернення виконавчого документа стягувачеві є незаконною, оскільки у відповідності з вимогами зазначеного закону на строк участі підприємств ПЕК у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження, крім рішень про стягнення заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного Фонду України, яка виникла до 01.01.2013 року.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, повно та об'єктивно дослідивши представлені суду докази, суд вважає скаргу обґрунтованою з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.04.2007 року у справі №4/393-22/95 позов задоволено повністю, стягнуто з ДП «Львіввугілля» на користь ТзОВ «Укрспецналадка» 51 365,63 грн. основного боргу, 513,66 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.04.2007 року на виконання вказаного рішення суду господарським судом Львівської області видано відповідний наказ.

13.08.2007 року Державним виконавцем Державної виконавчої служби Червоноградського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №4912300 з виконання наказу господарського суду Львівської області від 20.04.2007 року у справі № 4/393-22/95.

24.05.2013 року державним виконавцем Мироненко В.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Як зазначає державний виконавець у своїй постанові, у процесі здійснення виконавчого провадження були виявлені відкриті у Казначействі рахунки боржника - Державного підприємства «Львіввугілля».

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано потягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Також відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

З огляду на зазначене, на сьогоднішній день законодавством України передбачений спеціальний порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з боржника, що є державним підприємством та має рахунки у Казначействі.

Проте, державний виконавець проігнорував вищенаведені положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та безпідставно повернув стягувачу виконавчий документ без виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 вищевказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу статей 6, 11, 57 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що за своїм соціальним призначенням система органів державної виконавчої служби покликана забезпечити реальну дію правових норм із застосуванням заходів примусового виконання, санкціонованих державою. Основною функцією державної виконавчої служби є задоволення вимог виконавчого документа, забезпечення дотримання при цьому прав та законних інтересів громадян та юридичних осіб, сприяння у реалізації своїх процесуальних прав.

З оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу вбачається, що державний виконавець не здійснив передбачених Законом «Про виконавче провадження» заходів пошуку майна боржника та не провів на підставі відповідних документів аналізу щодо наявності оборотних чи необоротних активів ДП «Львіввугілля».

Таким чином, протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, керівником відповідного органу державної виконавчої служби не було подано документів та відомостей до Державної казначейської служби України, а також не було встановлено відсутність у ДП «Львіввугілля» оборотних активів підприємства, на які Закон не забороняє звертати стягнення. Таким чином, рганом виконання всупереч нормам діючого законодавства було повернуто виконавчий документ стягувачеві - ТОВ «Укрспецналадка».

Отже, такі фактичні дані вказують на те, що в даному випадку дії державного виконавця не сприяють виконанню рішення на користь позивача, а навпаки перешкоджають його виконанню.

Враховуючи вищенаведене, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецналадка» на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області задоволити.

2. Визнати неправомірними дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу (виконавче провадження №4912300) неправомірними.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову від 24.05.2013 року про повернення виконавчого документу (виконавче провадження № 4912300).

Суддя Кидисюк Р.А