Постанова

від 13.08.2013 по справі 817/2306/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/2306/13-а

13 серпня 2013 року 17год. 50хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гломба Ю.О. за участю секретаря судового засідання Маринич В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Аліксійчук О.А.,

відповідача: представник неприбув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області доПублічного акціонерного товариства "Костопільський домобудівний комбінат" про стягнення капіталізованих платежів на суму 14786602,75 грн.,

ВСТАНОВИВ :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Костопільський домобудівний комбінат" про стягнення капіталізованих платежів на суму 14786602,75 грн.

Позовні вимоги в повній мірі були підтримані представником позивача в судовому засіданні та обґрунтовані наступним. Так, відповідно до прикінцевих положень розділу ХІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідач передав до позивача 190 справ потерпілих на виробництві, які отримують у відділенні страхові виплат. У зв'язку із ліквідацією Публічного акціонерного товариства "Костопільський домобудівний комбінат" позивачем до ліквідаційної комісії було направлено заяву про визнання кредитором по капіталізованих платежах на суму 14786602,75 грн. Однак, ліквідаційною комісією Публічного акціонерного товариства "Костопільський домобудівний комбінат" не визнано вимоги позивача з підстав не поширення Порядку капіталізації платежів затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765 на випадки самоліквідації підприємства та втратою чинності Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 року № 36. Позивач вважає позицію ліквідаційної комісії помилковою, враховуючи наступне.

Кабінетом Міністрів України на виконання ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не розроблено окремий порядок здійснення капіталізованих платежів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань при самоліквідації підприємства, отже застосуванню підлягає Порядок капіталізації платежів затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 765. Крім того, позицію щодо необхідності проведення капіталізації платежів при самоліквідації Верховний Суд України висловив в постанові від 26.06.2012 року. За сукупністю наведених обставин наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, подав заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. На обґрунтування поданим запереченням зазначив, що правова основа, економічний механізм та організаційна структура загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». На роботодавця як страхувальника покладено обов'язок сплачувати страхові внески, на фонд покладено обов'язок здійснювати страхові платежі для страхування своєї відповідальності перед застрахованими особам. У цьому і полягає суть страхування.

Щодо капіталізованих платежів як джерело фінансування фонду, то вважаємо, що страхувальники не зобов'язані їх платити у разі ліквідації, виходячи з наступного. Як зазначалося, відповідно до Закону, фінансування Фонду здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. На даний момент Кабінетом Міністрів України порядок капіталізації платежів у разі ліквідації страхувальника не визначений і не затверджено.

Просив в позові відмовити повністю.

Керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе вирішувати справу на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.04.2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств було внесено запис про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення Публічного акціонерного товариства «Костопільский домобудівний комбінат».

У зв'язку з чим, 23 травня 2013 року, позивачем на адресу ліквідаційної комісії було направлено заяву про визнання кредитором по капіталізованих платежах з вимогою провести капіталізацію платежів потерпілих на виробництві на суму 14786602,75 грн. та перерахувати кошти на рахунок Фонду ССНВ. До зазначеної заяви позивачем було додано розрахунок капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві (а.с.5-12).

Листом від 13.06.2013 року за № 42/1-1 Публічне акціонерне товариство «Костопільский домобудівний комбінат» відхилило заявлені позивачем кредиторські вимоги.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи суд зазначає на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999року № 1105 (далі - Закон № 1105), страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно з вимогами частин 1, 5 ст. 18 Закону № 1105, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності. Крім того, держава гарантує усім застрахованим особам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 46 Закону № 1105, фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавець зобов'язує страхувальника проводити капіталізацію страхових виплат у всіх випадках ліквідації із застосуванням Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок» від 06.05.2000 року № 765 (далі - Порядок).

Згідно пунктів 1, 3 Порядку, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

Капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

З матеріалів справи вбачається, що позивач керуючись вимогами Порядку здійснив розрахунок капіталізації платежів з урахуванням необхідності виплати майбутніх платежів.

Згідно розрахунку капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим на виробництві сума платежів, які підлягають капіталізації становить 14786602,75 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно ч. 2 ст. 1205 ЦК України, у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Заперечення відповідача стосовно відсутності у чинному законодавстві обов'язку страхувальника щодо сплати капіталізованих платежів у разі його ліквідації поза процедурою банкрутства не заслуговують на увагу з підстав, викладених вище.

Наведена правова позиція висловлена також у постанові Верховного Суду України від 26.06.2012 року (а.с.14-15).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Костопільський домобудівний комбінат" (код ЄДРПОУ 00273933) на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Костопільському районі Рівненської області (код ЄДРПОУ 37959370) капіталізовані платежі на суму 14786602,75 грн. (чотирнадцять мільйонiв сімсот вісімдесят шість тисяч шістсот двi грн. 75 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Гломб Ю.О.