Рішення

від 20.12.2006 по справі 12/1451

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/1451

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "20" грудня 2006 р.                                                     Справа № 12/1451

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді  

                         судді Сікорської  Н.А.

                         судді  

за участю представників сторін

від первісного позивача Матійчик О.В., довіреність № 16/7-01 від 03.01.06.

від первісного  відповідача Харчук В.В., довіреність № 2 від 03.11.05.

В судовому засіданні прийняла участь  представник  регіонального відділення фонду Державного майна України  Гурнович І.В., довіреність № 03/4641 від 07.11.06.

Розглянув справу за первісним позовом Державного підприємства "Житомирторф" (м.Житомир)  

до Приватного підприємства "Купава" (м. Житомир)

про стягнення 12902,71 грн.

та за зустрічним позовом ПП "Купава" до Державного підприємства "Житомирторф"  про визнання  договору оренди недійсним.

В порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір вирішується у більш тривалий термін ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні  оглядались оригінами документів, якими сторони обгрунтовували свої доводи та заперечення та, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Подано позов до ПП "Купава" про стягнення з останнього 12902,71 грн., з яких 7542,28 грн. - сума основного боргу зі сплати орендної плати, 2081,72 грн. - інфляційні нарахування, 498,93 грн. - 3% річних, 2779,78 грн. - пеня за несвоєчасно проведені розрахунки.

В судовому засіданні  від 20.12.06  первісний позивач відмовився від стягнення  суми 216,60 грн., що становить часткову вартвсть оцінки орендованого майна,  та пені, уточнив свої позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 9751,09 грн., з яких  7325,68 грн. - основний борг по орендній платі, 2022,59 грн.  інфляційні нарахування, 402,82 грн. 3% річних.

Представник первісного позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у розмірі уточнених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі  відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Судом встановлено, що дії позивача щодо відмови від позову  та зменшення розміру позовних вимог не суперечать законодавсту, не порушують  чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому приймаються судом. Спір по первісному позову вирішується в межах уточнених позовних вимог.  

Первісний відповідач  проти позовних вимог первісного позивача заперечив з підстав викладених у письмових відзивах (а.с.а.с. 92-93).

Первісним відповідачем пред'явлено зустрічну позовну заяву про визнання договорів оренди недійсними.

Відповідач за зустрічним позовом  позов заперечує з підстав, викладених у відзиві (а.с.97).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В період з березня 2003 року по червень 2004 року ПП "Купава", згіднодоговорів оренди від 13.03.03, від 01.09.03 та від 01.01.04 орендувало у ДП "Житомирторф" майно.

Згідно уточнених первісних позовних вимог зобов'язання за договорами  від 13.03.03 та від 01.09.03 сторонами виконано.

Відповідно до договору оренди від 01.01.04  ДП "Житомирторф" (первісний позивач)  передав ПП "Купава" (первісний відповідач)  складське приміщення площею 60 кв м під склад, прилеглу територію площею 1500 м кв під стоянку автомобілів та обладнання, згідно додатку № 1 від 13.03.03 з метою ремонту автотранспорту.

Згідно п. 4.6 договору первісний відповідач зобов'язався  не пізніше 10 числа поточного місяця оренди вносити на розрахунковий рахунок первісного позивача орендну плату з розрахунку 5,00 грн. без ПДВ за 1 кв м складських приміщень, 0,46 грн. без ПДВ за 1 м кв прилеглої території та 25,00 грн. за оренду обладнання, а також інші витрати, пов'язані з утриманням орендованого приміщення.

Згідно результатів перевірки, яка здійснювалась в квітні 2004 року щодо дотримання  вимог законодавства з питань оренди державного майна ДП "Житомирторф" встановлено, що передача в оренду була здійснена з порушеннями діючого законодавства.

У зв'язку з цим  та з метою приведення орендних відносин у відповідність до діючого законодавства ДП "Житомирторф" надіслало всім орендарям, в тому числі і ПП "Купава"  лист з повідомленням про розірвання всіх діючих договорів.

01.06.04 первісний позивач звернувся до первісного відповідача  листом № 16/1-169  з клопотанням передати у п'ятиденний термін орендоване майно по акту приймання-передачі і  погасити заборгованість по орендній платі.

Лист  первісного позивача був залишений без відповіді. Однак, як вказав  ДП "Житомирторф", первісний відповідач в кінці червня звільнив орендоване приміщення та територію. Заборгованість, яка виникла по травень 2004 року в сумі  7542,28 грн. первісним відповідачем не сплачена.

13.12.04 ПП "Купава" була направлена претензія № 16/7-297 на суму 7542,28 грн, а 07.04.06 надіслано цінним листом вимога № 16/7-49 від 06.04.06 про повернення боргу. Первісний відповідач вимоги, викладені в претензії та  вимозі не виконав.

Заборгованість, за даними первісного позивача, на день звернення до суду становить 7542,28 грн. Однак, за  уточненими даними  борг по орендній платі насправді становив 7325,68 грн., оскільки в розрахунок орендної плати ДП "Житомирторф" безпідставно включено часткову вартість оцінки орендованого майна в сумі 216,60 грн.

В порядку ст. 625 Цивільного кодексу України,  первісному відповідачу за прострочку в оплаті орендних платежів нараховано 2022,59 грн. інфляційних  та       402,82 грн. 3% річних.  Від позовних вимог в  частині стягнення пені первісний відповідач відмовився.

Первісний відповідач проти позовних вимог заперечує. Вважає договір оренди недійсним та безпідставним нарахування орендної плати по червень місяць 2004 року, оскільки  ще 19.04.06 сам позивач розірвав договір оренди від 01.01.04, про що вказує лист № 16/3. Наголошує на безпідставності позовних вимог в частині стягнення  витрат пов'язаних  з утриманням орендованого приміщення (а.с.92,93).

Згідно письмового пояснення від 17.08.06 № 351 (а.с.81), ПП "Купава" щодо договорів оренди, які укладались сторонами по справі,  конкретно нічого пояснити не має змоги, що пов'язано з неодноразовою зміною керівництва та власника ПП "Купава". Будь-які документи, що стосуються оренди майна ДП "Житомирторф"  відсутні.

Водночас  первісний відповідач не заперечив факт існування договірних відносин між сторонами, що вбачається з письмового пояснення від 02.10.06 № 545 (а.с.96).

Згідно його пояснень, в результаті дострокового розірвання договору зі сторони первісного позивача  були порушені права та законні інтереси ПП "Купава", оскільки в момент укладання договору  від 01.01.04 ПП "Купава" вело переговори з про укладання договору оренди з іншими підприємствами на більш вигідних умовах. Однак бувше керіництво ДП "Житомирторф", знаючи порядок укладання  таких договорів, переконало первісного відповідача у вигідності  заключення договору оренди саме з  первісним позивачем, на що бувше керівництво  ПП "Купава" дало згоду. В результаті договори з іншими підприємствами не були укладені, приміщення були передані в оренду іншим контрагентам, а ПП "Купава" після розірвання договору  зі сторони ДП "Житомирторф" вимушені відшукувати інші приміщення (а.с.96).

Крім того  ПП "Купава" звернулось до господарського суду із зустрічними позовними вимогами про визанння договорів оренди недісними.

Згідно заяви про уточнення зустрічного позову (а.с.94,95) ,  передача в оренду   нерухомого майна здійснена з порушенням  вимог  Господарського кодексу україни, Закону України "Про оренду державного та комунального  майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.

Відповідно до п. 4.5 Статуту ПД "Житомирторф",  підприємство має право здавати в оренду майно за погодженням з органом управління. Будь-які погодження на передачу в оренду майна відсутні. А тому в порядку ст.ст. 203,  227 ЦК України первісний відповідач просить  договір оренди визнати недійсними з моменту його вчинення

Первісний позивач заперечив вимоги за зустрічним позовом. Свої заперечення виклав у письмовому відзиві  від 03.10.06 № 16/07-288 (а.с.97).

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог на підставі слідуючого.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами  склались господарські правовідносини пов'язані з орендою майна ДП "Житомирторф", про що свідать договори оренди  від 13.03.03, від 01.09.03 та 01.01.04 (а.с.10 -14, 41,42).

За договорами оренди, які  укладались сторонами 13.03.03 та 01.09.03 зобов'язання  виконані в повному обсязі, а тому будь-які претензії як з боку первісного позивача так і з боку первісного відповідача на день вирішення спору вісутні, про що вказують уточнення до  первісного позову та зустрічного позову.

01.01.04 сторони уклали наступний договір оренди.

Перевіркою КРУ  в Житомирській області від  15.04.04 було встановлено, що  договір оренди укладено в порушення вимог діючого законодавста (а.с. 98-100).

В зв'язку з цим 19.04.04 первісним позивачем  ПП "Купава" був направлений лист, згідно якого останнього було повідомлено про  розірвання  діючого договору оренди з метою приведення  орендних відносин у відповідність до чинного законодавства та запропоновано у 10-денний термін  надати до регіонального відділення  ФДМУ по Житомирській області  перелік документів для укладення договору оренди, який би відповідач законодавству (а.с.37).

01.06.04 первісному відповідачу направлено лист з пропозицією про  передачу в п'ятиденний термін  орендованого обладнання та оплати заборгованості по орендній платі (а.с.38).

Суд вважає, що вказані листи є одним з доказів існування договірних відносин  між сторонами і  саме по травень 2004 року включно.

Як вбачається з акта звіряння розрахунків, (а.с.80) в редакції первісного позивача, та рахунків з розрахунками орендної плати, які виставлялись  первісному відповідачу (а.с. 72-79), останньому орендна плата нараховувалась по травень місяць 2004 року, а тому  заперечення відповідача, що  ДП "Житомирторф" нараховувало орендну плату по  червень місяць не підтверджуються матеріалами справи і не приймаються судом до уваги.

Згідно акта звірки (а.с.80) за період січень - травень 2004 року відповідачу нараховано орендної плати в сумі 7793,44 грн., з яких 3043,60 грн. за січень, лютий 2004 року і по 1583,28 грн. з березня по  травень 2004 року.  

За розрахунком первісного позивача заборгованість ПП "Купава"  із врахуванням проведених ним оплат, які здійснювались і в 2004 році, про що свідчать прибуткові касові ордери (а.с.67-71) становить 7325,68 грн.

З аналізу проплат, які здійснювались первісним відповідачем вбачається, що  оплата, яка здійснена  ПП "Купава" 21.07. 2004 року в сумі 500,00 грн. (а.с. 67)  частково занесена в рахунок погашення залишку заборгованості  за 2003 рік в сумі  32,24 грн., а решта - 467,76 грн. - в рахунок погашення заборгованості за 2004 рік.

Факт здійснення розрахунків первісним відповідачем в 2004 році  додатково підтверджує наявність договірних відносин  між сторонами щодо оренди майнав 2004 році.

Однак суд не може погодитись з вимогами позивача щодо  стягнення орендної плати в заявленій сумі.

Як вбачаєтьчся з розрахунків орендної плати (а.с.73, 75, 77, 79), в рахунки, які виставлялись орендарю включалась вартість  охорони складу. За період з січня по травень сума  вказаних послуг становить  1721,44 грн.

Вказані платежі передбачені п. 4.2 договору, згідно якого на утримання  охорони складських приміщень  кожний орендар щомісячно перераховує  орендодавцю суму в розмірі 307,40 грн., згідно  розрахунку.

Відповідно до п. 4.6 договору, орендна плата сплачується орендарем до 10 числа поточного місяця.

Отже, як вбачається з викладеного, сторони в договорі обумовили строк проведення розрахунків тільки за оренду. Строки проведення розрахунків за охорону приміщення сторони не обумовили. До того ж  вартість послуг охорони приміщення неможливо розцінювати як складову орендної плати.  За таких обставин суд вважає, що за період з січня по травень 2004 року орендна плата становить  6072,00 грн.       (7325,68 грн. - 1721,44 грн.).

Враховуючи частково проведені відповідачем розрахунки заборгованість по орендній платі борг орендаря становить 5604,24 грн. (6072,00 грн. - 467,76 грн.). Вказана сума є обгрунтованою, підтверджується відповідними доказами по справі, а тому підлягає задоволенню.

В частині стягнення суми 1721,44 грн. слід відмовити, оскільки вона не являється складовою орендної плати, а тому  заявлена безпідставно.  

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що  первісним позивачем безпідставно заявлено до стягнення суму 1721,44 грн. розрахунки в частині стягнення інфляційних  в сумі 2022,59 грн. та 3% річних в сумі 402,82 грн., що обраховані із суми 7325,68 грн., є невірними.

Відповідно до розрахунку суду, обгрунтованою  сумою інфляційних та річних за несвоєчасно проведені розрахунки по орендній платі в сумі 5604,24 грн. за період з січня 2004 року по лютий 2006 року є  1554,98 грн. інфляційних  та 335,86 грн. 3% річних.

Різниця в сумі 467,61 грн. інфляційних та 66,96 грн. 3% річних  задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 7495,08 грн., з яких 5604,24 грн. заборгованість по орендній платі,  1554,98 грн. інфляційних  та 335,86 грн. 3% річних.  В частині стягнення 1721,44 грн. основного боргу, 467,61 грн. інфляційних та 66,96 грн. 3% річни суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на первісного відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується зустрічних позовних вимог, то слід зазначити слідуюче.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ст  215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема,  частинами першою та другою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до Статуту, ДП "Житомирторф" засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України, що є органом управління майном , згідно наказу № 717 від 29.12.01.

Відповідно до п. 4.2 Статуту, майно підприємства  є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавсту та Статуту.

За приписами п. 4.5 Статуту, підприємство має право за погодженням з органом управління майном здавати в оренду відповідно до чинного законодавства устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, які йому належать.

Як вбачається з Акта КРУ в Житомирській області за результатами перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності в державному підприємстві "Житомирторф" за період 01.01.02-01.03.04   від  15.04.04 виявлено, що:

-  під час укладення договорів оренди в 2004 році порушено вимоги ст. 287 ГК України - орендодавцем державного нерухомого майна  є ФДМ України та його регіональні відділення;

-  відсутні висновки органу, уповноваженого управляти майном державного підприємства, що суперечить ч. 2 ст. 9 Закону "Про оренду державного і комунального майна";

-  договори оренди не містять істотних умов, не проводилась оцінка майна, відсутні повідомлення на адресу регіонального відділення ФДМ України та органу уповноваженого управляти майном про укладення договорів оренди, орендна плата встановлена за домовленістю сторін, а не за Методикою розрахунку та порядку використання орендної плати, відсутні документи про страхування майна, в договорі не обумовлені правові наслідки припинення або розірвання  договору оренди. Зазначені порушення  невідповідають приписам ст.ст. 10, 11, 12, 19, 24, 27 Закону "Про оренду державного і комунального майна";

- договори оренди не відповідають Типовому договору оренди, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 23.08.00 № 1774.

Вказані порушення дійсно мали місце і не заперечуються первісним позивачем. В зв'язку з цим  первісному відповідачу був направлений лист про розірвання договору оренди від 19.04.04 (а.с.37) та  ро передачу орендодавцю майна від 01.06.04 (а.с.38).

Відповідно до ст.  216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір може бути  визнаватися недійсним і припинятися на майбутнє.

Однак, враховуючи, що  договір оренди, укладений сторонами 01.01.04 є розірваним, майно в оренді на день вирішення спору  не перебуває, про що сторони не заперечують, а тому в задоволені  зустрічнного позову про визнання недійсним договору слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати за зустрічними позовними вимогами покладаються на  ПП "Купава".

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 33, 49, 60, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд  

ВИРІШИВ:

1. Спір вирішити в межах уточнених позовних вимог.

2. Первісний позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Купава", 10001, м. Житомир, Богунський район, пров. Меблевий, 3а (юридична адреса), 10014, м. Житомир, вул. Щорса,31 (фактична адреса), код 32066832

на користь Державного підприємства "Житомирторф", 10014, м. Житомир, вул. В. Бердичівська, 25, код 02968154

- 5604,24 грн. заборгованість по орендній платі;

-  1554,98 грн. інфляційних;

-  335,86 грн. 3% річних;

- 74,95 грн. державного мита;

- 68,54 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти уточнених позовних вимог відмовити.

5. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.    

Суддя                                                                       Сікорська Н.А.  

              Дата підписання: 04 січня 2007 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам