Рішення

від 16.08.2013 по справі 118/1125/13-ц

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа 118/1125/13-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2013 року м. Судак

Судацький міський суд Автономної Республіки Крим

у складі: головуючого - судді Лісовської В.В.,

за участю секретаря - Тормосіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Судаку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Судацький Агробуд" про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в червні 2013 року до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Судацький Агробуд" (далі - ПАТ "Судацький Агробуд"), в якому просить: зобов'язати відповідача внести запис до трудової книжки про звільнення, зазначивши датою його звільнення 10 квітня 2013 року; стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2012 року по 10 квітня 2013 року в сумі 21187,06 грн.; у рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 250000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані, тим що ОСОБА_1 працював з 2011 року у ПАТ "Судацький агробуд". Внаслідок невиконання відповідачем обов'язку щодо виплати заробітної плати, 10 квітня 2013 року він звернувся з заявою до роботодавця про звільнення. При цьому, відповідач без вирішення питання про звільнення видав трудову книжку без внесення запису про звільнення та не провів остаточний розрахунок, що не відповідає вимогам процедури встановленої трудовим законодавством. Про ці порушення та обставини трудових правовідносин вона неодноразово зверталась у різні інстанції, проте вони залишені без належного реагування.

Позивач вважає своє право на працю порушеним, оскільки внаслідок невиконання роботодавцем трудових обов'язків вын позбавлений можливості влаштуватися на іншу роботу, в зв'язку з чим ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення по суті позовних вимог.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав телефонограму про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні та не заперечував проти заочного розгляду справи..

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим за юридичною адресою, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на зміст заяви позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 57 ЦПК України встановлює, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, показань свідків, письмових доказів і т.д.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював з 11.10. 2011 року у ПАТ "Судацький агробуд", що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2.

Судовим наказом, виданим Судацьким міським судом 30 жовтня 2012 року, стягнуто з ПАТ "Судацький агробуд" на користь ОСОБА_1 заборгованість по нарахованій, але не виплачені заробітній платі в розмірі 5131,70 грн. (арк. справи 8).

10 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Судацький агробуд" з заявою про звільнення, але отримав лише трудову книжку, в якій відсутній запис про звільнення, про що свідчить складений акт від 10.04.2013 року \ а.с.9\.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі № 17/81-97 від 9 липня 1998 року зазначено, що Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (статті 43, 44, 45, 46) і встановлює, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92).

Стаття 4 КЗпП України визначає, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України про працю, прийнятих відповідно до нього.

Разом з тим особливістю правового регулювання трудових відносин є те, що вони регламентуються розгалуженою системою нормативних актів, прийнятих органами різних рівнів, у тому числі за участю трудових колективів та профспілок. Найбільш соціально важлива частина трудових відносин, яка охоплюється конституційним поняттям "засади регулювання праці і зайнятості", визначається лише законом.

Відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це індивідуальна угода між працівником і роботодавцем.

Шляхом укладення трудового договору з роботодавцями громадяни реалізують своє конституційне право на працю, добровільно вступають у трудові правовідносини, набуваючи конкретних трудових прав і обов'язків. Трудовий договір є основним юридичним фактом, з яким пов'язано виникнення, зміна чи припинення трудових правовідносин. Саме тому основні елементи інституту трудового договору (порядок укладення трудового договору, його зміст, гарантії працівникам при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, підстави припинення договору тощо) як такі, що мають засадничий характер, повинні врегульовуватись лише законом.

Статтею 36 Кодексу законів про працю України передбачені підстави припинення трудового договору.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що всі ці вимоги закону не дотримано відповідачем при звільненні ОСОБА_1, а тому його право на працю підлягає захисту.

Відповідно до розрахунку (арк. справи 4), наданого позивачем, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 01.01.2012р. по 10.04.2013р. становить 21187,06 грн.

Таким чином, дійшовши висновку щодо недотримання роботодавцем процедури звільнення позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середньомісячної заробітної плати, в розмірі, визначеному позивачем, підлягають задоволенню, за відсутністю обґрунтованого розрахунку, наданого відповідачем.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

За даною статтею моральна шкода підлягає відшкодуванню при наявності деяких умов: факт порушення роботодавцем законних прав працівника; завдання працівнику моральних страждань, бо він втратив нормальні життєві зв'язки, або у нього виникла потреба докласти додаткових зусиль для організації свого життя; причинний зв'язок між порушенням з боку роботодавця та моральними стражданнями працівника.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що недотриманням процедури звільнення з роботи позивача порушені його законні права у зв'язку з чим, у нього виникла потреба докласти додаткових зусиль для організації свого життя, що завдало йому моральних страждань. Разом з цим з урахуванням вимог розумності та справедливості на користь позивача з відповідача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно зі ст. 48 КЗпП України, п. п. 1.1, 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерством праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року N 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад 5 днів; усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати наказу (розпорядженню).

Пунктами 3, 4 постанови КМУ від 27 квітня 1993 року N 301 "Про трудові книжки працівників" передбачено, що трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку; відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

З урахуванням встановлених обставин та приписів закону, суд дійшов висновку про зобов'язання роботодавця внести відповідний запис до трудової книжки позивача про звільнення, оскільки право позивача в межах вирішуваного питання є порушеним, а тому підлягає захисту.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 344,10 грн. за вимоги матеріального та нематеріального характеру, оскільки при подачі позову щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач відповідно до вимог закону був звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 3, 15, 57, 60, 208, 209, 213 - 215, 218 ЦПК України, с т. ст. 47,48,116,237-1 КЗпП України суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Судацький Агробуд" про зобов'язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Судацький Агробуд" внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про звільнення, зазначивши датою його звільнення 10 квітня 2013 року.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судацький Агробуд" код ЄДРПОУ 1274107, на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2012 року по 10 квітня 2013 року в сумі 21187,06 грн. (двадцять одна тисяча сто вісімдесят сім гривень шість копійок).

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах місячного заробітку підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судацький Агробуд" на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 1000,00 грн. (одну тисячу гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Судацький Агробуд" (ІКЮО 01274107) в дохід держави судовий збір у розмірі 344 гривні 10 копійок на розрахунковий рахунок - 31210206700031, одержувач: Державний бюджет м. Судака, ЄДРПОУ - 34740672, банк - ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО - 824026, призначення платежу: "Судовий збір", код бюджетної класифікації доходів: 22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Судацький міський суд шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто Судацьким міським судом за заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення за формою, змістом та в порядку, передбаченими ст.ст. 228, 229 ЦПК України.

Суддя