Рішення

від 14.08.2013 по справі 910/9035/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9035/13 14.08.13

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-центр", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", м. Київ

про стягнення 14 817, 23 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Боін К.Ю. - юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-центр" (далі - ТОВ "Техно-центр") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (далі - ВАТ НАСК "Оранта") про стягнення 13 428, 25 грн - основного боргу, 1 012, 62 грн - пені, 376, 36 грн - трьох процентів річних за договором оренди № 40/2011 від 31.01.2011.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 4 2 , 4 3 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на заявлених позовних вимогах, позов просив задовольнити.

У зв'язку з неможливістю направити представника для участі у розгляді даної справи з причини зайнятості усіх представників ВАТ НАСК "Оранта" в інших судах міста Києва, відповідач звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду даної справи, призначеного на 14.08.2013.

Підпунктом 3.9.2. підпункту 3.9. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідачем належними та допустимими доказами не підтверджено вказаної у клопотанні причини неможливості направлення представника у судове засідання Господарського суду міста Києва. Разом з цим відповідачем не вказано причин неможливості забезпечення участі у судовому засіданні представника не пов'язаного з ним трудовими відносинами. Таким чином, беручи до уваги наведені вище роз'яснення постанови пленуму Вищого господарського суду України, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи, та зауважує, що неприбуття у судове засідання представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно вимог ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо своєчасної сплати заборгованості по орендній платі за договором оренди № 40/2011 від 31.01.2011.

Так, 31.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно-центр" (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "Оранта" (Орендар) було укладено договір оренди № 40/2011(далі - Договір), згідно умов якого Орендодавець надав у тимчасове користування за плату Орендарю частину приміщення, що розміщене на 1 (першому) поверсі за адресою: м. Київ, вул. Воровського № 22 (Літера А) (далі - Об'єкт оренди) (п. 1.1. Договору). Загальна площа Об'єкта оренди: 95, 00 кв.м (п. 1.2. Договору). Обєкт оренди надавався з метою здійснення Орендарем господарської діяльності (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору термін оренди встановлюється з 31 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, включно.

Згідно п. 4.1. Договору загальна щомісячна сума договірної орендної плати за Об'єкт оренди складає 24 487, 20 грн, у тому числія ПДВ 4 081, 20 грн, при цьому, орендна плата за 1 кв.м дорівнює 257, 76 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 42, 96 грн.

Відповідно до пп. 5.1.3. п. 5.1. Договору Орендар зобов'язався своєчасно здійснювати орендні платежі.

Згідно п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, що передбачена чинним законодавством України та цим Договором.

Пунктом 9.3. Договору визначено, що у випаду прострочення по сплаті орендних та всіх інших платежів за цим Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до пункту 13.10. Договору додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони укладені у тій самій формі, що й цей Договір.

30.12.2011 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якої сторони домовились внести зміни до Договору та продовжити строк його дії до 31 грудня 2012 року, включно.

17.05.2012 сторони уклали додаткову угоду № 2, згідно п. 1 якої сторони домовились про дострокове розірвання Договору з 18 травня 2012 року. При цьому сторони домовились вважати останнім днем дії Договору 17 травня 2012 року. Відповідно до п. 2 даної додаткової угоди на дату розірвання Договору сторони підтверджують наявність заборгованості Орендаря по орендній платі, згідно умов Договору, у розмірі 11 769, 46 грн, крім того ПДВ 20 % - 2 353, 89 грн, всього до оплати: 14 123, 35 грн, яку Орендар зобов'язується оплатити Орендодавцю не пізніше 23 травня 2012 року.

На виконання умов додаткової угоди № 2 до Договору, 17.05.2012 сторони склали акт здачі - приймання Об'єкта оренди за Договором. Разом з цим зобов'язання сплатити заборгованість по орендній платі, визначену у п. 2 цієї додаткової угоди в сумі 14 123, 35 грн, Орендарем погашена частково в сумі 692, 10 грн.

Листом № 1759 від 27.08.2012 відповідач повідомив позивача про те, що заборгованість у розмірі 13 428, 25 грн буде сплачена до 15 вересня 2012 року, однак в подальшому погашення даної заборгованості здійснено не було.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідачем зобов'язання по сплаті орендної плати в сумі 13 428, 25 грн, починаючи з 24.05.2012, не виконувалось, у результаті чого утворилась заборгованість.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач боргу не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем, суду не надав, а тому загальна заборгованість останнього перед позивачем становить 13 428, 25 грн.

Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою між сторонами справі укладено договір оренди. Сторони при його укладенні досягли істотних умов договору, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 638, 759, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), приписів ст.ст. 180, 181, 283, 284, 285, 286 Господарського кодексу України (далі - ГК України), він вважається укладеним.

Регулювання договірних правовідносин пов'язаних з орендою майна у сфері господарювання здійснюється за приписами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України) та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з частиною першою ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно частини першої ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною першою ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Відповідно до частини першої ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина четверта ст. 286 ГК України).

Пунктом 13.10. Договору сторони передбачили, що додаткові угоди та додатки до цього Договору є його невід'ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони укладені у тій самій формі, що й цей Договір.

Додатковою угодою № 2 від 17.05.2012 до договору оренди № 40/2011 від 31.01.2011 сторони узгодили розмір заборгованості з орендної плати, що утворилась на день розірвання Договору (14 123, 35 грн) та строк її внесення (не пізніше 23.05.2012). Таким чином, враховуючи наведені вище положення норм права, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з цим позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 24.05.2012 по 23.11.2012 в сумі 1 012, 62 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини другої ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 9.3. Договору сторони передбачили, що у випадку прострочення по сплаті орендних та всіх інших платежів за цим Договором Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0, 5 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак факт прострочення відповідачем сплати заборгованості по орендній платі підтверджено матеріалами справи. Позивачем при розрахунку неустойки враховано положення ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та нараховано пеню за кожен день прострочення платежу, без перевищення подвійної облікової ставки НБУ, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 012, 62 грн за період з 24.05.2012 по 23.11.2012 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Разом з цим позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за весь час прострочення в сумі 376, 36 грн.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги у частині стягнення з відповідача трьох процентів річних за весь час прострочення в сумі 376, 36 грн також обґрунтовані та підлягають задоволенню на підставі норм чинного законодавства та згідно розрахунку позивача.

Відповідно до частини першої ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга ст. 34 ГПК України).

Встановлення обставин, які входять до предмету доказування в даній справі та правова оцінка доказів здійснюється судом на підставі ст. 43 ГПК України, відповідно до якої ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом на підставі внутрішнього переконання, ґрунтуючись на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено свої позовні вимоги доказами, що підтверджують неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання та наявну заборгованість перед позивачем, а відповідачем, в свою чергу, дані обставини в установленому порядку не спростовано, належних доказів на заперечення обставин, повідомлених позивачем, не надано, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми заборгованості по орендній платі, пені та трьох процентів річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 14 817, 23 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі - Відкрите акціонерне товариство Національну акціонерну страхову компанію "Оранта", відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 14.08.2013 року згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 759, 762 ЦК України, ст.ст. 193, 283, 286 ГК України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 81-1, 82, 84, ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-центр" до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-центр", 01601, м. Київ, вул. Воровського, 22-А, код ЄДРПОУ 32751347 на користь:

- Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186, основний борг в сумі 13 428, 25, пеню в сумі 1 012, 62 грн, три проценти річних в сумі 376, 36 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720, 50 грн, видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 19.08.2013.

Суддя Ю.О.Підченко