Рішення

від 15.08.2013 по справі 910/11915/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11915/13 15.08.13

Господарський суд міста Києва у складі головуючої судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Козаковій І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» стягнення заборгованості в розмірі 3 489 гривень 23 копійки

Представники:

від Позивача: Гринюк Н.В. (представник за довіреністю);

від Відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 3 489 гривень 23 копійки.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 11 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» («Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» («Покупець») укладено Договір поставки продукції № 563. Позивач зазначає що Постачальник зобов'язався поставити Відповідачу товар в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в товарно-транспортній видатковій накладній від 13 квітня 2011 року № ВН-Е 2749 на загальну суму 3 241 гривня 46 копійок. Відповідно до умов Договору Відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару протягом одного календарного дня з моменту передачі товару, але Відповідач не оплатив отриманий товар, чим в односторонньому порядку відмовився від умов договору. Отже, представник Позивача зазначає, що на момент подачі позовної заяви загальна заборгованість Відповідача, з урахуванням штрафних санкцій, за Договором поставки складає 3 489 гривень 23 копійки ( 3 241 гривня 46 копійка сума основної заборгованості+247 гривень 77 копійок пені).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/11915/13, розгляд справи призначено на 17.07.2013 р.

В судовому засідання 17.07.2013 року представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору та подав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоінвест". Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2013 року відкладено розгляд справи на 15.08.2013 року.

25 липня 2013 року через загальний відділ діловодства суду отримано від представника Позивача письмове підтвердження того, що в провадженні Господарського судів або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, не має справи зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору та копію ТТН № ВН-Е 2749 від 13 квітня 2011 року.

В судовому засіданні 15.08.2013 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, на адресу Суду повернувся Лист з Ухвалою про порушення провадження у справі № 910/11915/13.

Суд зазначає, що в матеріалах справи міститься оригінал Витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» в якому зазначено, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» є м. Київ, вулиця Яблочкова, будинок 2.

Судом Ухвали по справі № 910/11915/13 відправлялись за цією ж адресою.

Згідно із абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 15 серпня 2013 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» («Постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» («Покупець») укладено Договір поставки продукції № 563 (надалі - Договір).

Пунктом 1 розділу І Договору визначено, що Постачальник зобов'язаний поставляти продукцію згідно замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Договору, відвантаження продукції без попередньої оплати проводиться тільки при наданні відстрочки платежу. При відвантаження продукції без попередньої оплати Покупець зобов'язується протягом одного календарного дня повністю оплатити всю отриману продукцію.

Ціна на окрему партію продукції вказується Постачальником у накладній, яку Покупець повинен розглядати як оферту з боку Постачальника. Факт прийомки Покупцем від Постачальника продукції означає згоду Покупця з запропонованою ціною, сумою транспортних витрат та асортиментом продукції (пункт 2 розділу IV Договору).

Відповідно до Товарно-транспортної накладної № ВН-Е2749 від 13 квітня 2011 року, підписаної представниками сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» товар на загальну суму 3 241 гривня 46 копійок.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не оплатив отриманий товар, чим в односторонньому порядку відмовився від умов договору. Отже, представник Позивача зазначає, що на момент подачі позовної заяви загальна заборгованість Відповідача, з урахуванням штрафних санкцій, за Договором поставки складає 3 489 гривень 23 копійки ( 3 241 гривня 46 копійка сума основної заборгованості+247 гривень 77 копійок пені).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору поставки продукції № 563 між сторонами згідно пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд зазначає, що факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором поставки продукції № 563 підтверджується матеріалами справи, а саме: Товарно-транспортною накладною № ВН-Е2749 від 13 квітня 2011 року.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поставки продукції № 563, не здійснив оплату вартості товару, тобто не виконав свої зобов'язання, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 3 241 гривня 46 копійок є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, позовні вимоги Позивача про стягнення пені у розмірі 247 гривень 77 копійок є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» (04073, м. Київ, вулиця Яблочкова, 2, код ЄДРПОУ 36336435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (03062, м. Київ, вулиця Екскаваторна, 35, оф. 01, код ЄДРПОУ 37317990) 3 489 (три тисячі чотириста вісімдесят дев'ять) гривень 23 копійки, з яких: 3 241 гривня 46 копійка сума основної заборгованості, 247 гривень 77 копійок пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоінвест» (04073, м. Київ, вулиця Яблочкова, 2, код ЄДРПОУ 36336435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.К.О.» (03062, м. Київ, вулиця Екскаваторна, 35, оф. 01, код ЄДРПОУ 37317990) 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень 50 копійок судового збору.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 серпня 2013року.

Суддя О.В. Чинчин