Рішення

від 20.08.2013 по справі 914/2970/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 р. Справа № 914/2970/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІС ЛТД", м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємства "Карат-Стиль", м. Львів

про: стягнення 10 161,38 грн. заборгованості, з яких 7 892,70 грн. основного боргу, 526,22 грн. - інфляційних втрат, 640,31 грн. - 3% річних, 742,97 грн. - пені, 359,18 грн. - штрафу

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

від позивача: Коваленко Д.О. - представник (довіреність № 96 від 15.04.2013р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось, клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходили. У судовому засіданні 20.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІС ЛТД", м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Карат-Стиль", м. Львів про стягнення 10 161,38 грн. заборгованості, з яких 7 892,70 грн. основного боргу, 526,22 грн. - інфляційних втрат, 640,31 грн. - 3% річних, 742,97 грн. - пені, 359,18 грн. - штрафу.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.08.2013року. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.08.2013 року.

Представник позивача в судове засідання 20.08.2013 року з'явився, на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі від 01.08.2013 р. подав клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів: витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 935000 (оригінал); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 265001 (оригінал); оборотно-сальдова відомість сформована станом на 1.08.2013 року; довідка з Головного Управління Статистики у Запорізькій області № 15-09/2073 від 15.08.2013 року (оригінал), в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 01.08.2013 року не виконав, відзив на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання 20.08.2013 року не забезпечив, хоча і був належно, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, що підтверджується реєстром поштового відправлення (долучено до матеріалів справи).

Позивачем на виконання ухвали суду від 01.08.2013 року про порушення провадження у справі долучено до матеріалів справи довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2013 року відповідно до якої місцезнаходженням відповідача є адреса, зазначена в позовній заяві: 79032, Львівська обл., м.Львів, Личаківський район, вул. Лисеницька, буд.1, кв. 92, на яку судом було відправлено ухвалу про порушення провадження у справі.

До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Отже, господарський суд виконав умови щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що позивач надав достатню кількість матеріалів для розгляду спору по суті, а відповідач відзиву на позов не подав, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не надав доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

09.11.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Оліс ЛТД» та приватним підприємством «Карат-Стиль» було укладено договір купівлі - продажу (із дилерським застереженням) № 29/10.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до видаткової накладної № ОЛ-0002511 від 18.11.2010р., ТзОВ фірма «Оліс ЛТД» відвантажило ПП «Карат-Стиль» товар на загальну суму 11792 (одинадцять тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 70 копійок.

Таким чином, ТзОВ фірма «ОЛІС ЛТД» виконало взяті на себе зобов'язання, повністю на умовах та у строки передбачені договором.

В порушення умов договору відповідач оплату за отриманий товар в повному обсязі не провів.

Внаслідок чого, станом на час звернення з позовом до суду та заборгованість Приватного підприємства "Карат - Стиль" перед ТОВ фірмою «ОЛІС ЛТД» складає 7892 (сім тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 70 коп., доказів зворотнього суду не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 2.1. договору №29/10, укладеного між позивачем та відповідачем 09.11.2010 року продавець зобов'язується протягом дії цього договору передати дилеру товар окремими узгодженими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) і в кількості, які узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а дилер, зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених даним договором.

Відповідно до видаткової накладної № ОЛ-0002511 від 18.11.2010р., ТзОВ фірма «Оліс ЛТД» відвантажило ПП «Карат-Стиль» товар на загальну суму 11792 (одинадцять тисяч сімсот дев"яносто дві) грн. 70 копійок, відтак, ТзОВ фірма «ОЛІС ЛТД» виконало взяті на себе зобов'язання, в повному обсязі.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що дилер зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману за накладною партію товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару, зазначеної накладної. Розрахунок проводиться в гривнях шляхом перечислення вартості товару, зазначеної у накладній, на поточних рахунок продавця.

Таким чином, умовами договору № 29/10 на ПП «Карат-Стиль» було покладено обов'язок провести повний розрахунок за отриманий Товар по видатковій накладній № ОЛ-0002511 до 18.12.2010р. -

Однак, як зазначає позивач, ПП «Карат-Стиль» було порушено строки проведення оплати, встановлені договором №29/10.

Таким чином, заборгованість ПП «Карат-Стиль» перед ТОВ фірмою «ОЛІС ЛТД» на теперішній час складає 7892 (сім тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 70 коп.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 6.2. договору № 29/10 передбачено, що в разі порушення строку оплати товару, дилер зобов'язаний оплатити продавцю суму боргу за весь період прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.3. договору № 29/10, у випадку порушення дилером строку оплати товару більше ніж 30 (тридцяти) календарних днів, дилер крім суми боргу та пені, зобов'язується сплатити продавцю штраф у розмірі 3% (трьох відсотків) від вартості поставленого продавцем і неоплаченого дилером товару згідно відповідних накладних та / або специфікацій та / або додаткових угод або інших додатків.

Стаття 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Статтею 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Взявши до уваги, що оплата за отриманий товар повинна бути проведена на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту фактичного отримання покупцем товару, то розрахунок кількості днів прострочення оплати за отриманий товар провадився із дня, наступного за днем закінчення строку, встановленого договором для оплати.

У зв'язку із вищевикладеним, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати в розмірі 526 (п'ятсот двадцять шість) грн. 22 коп., 3% річних за користування грошима, що становить суму 640 (шістсот сорок) грн. 31 коп., пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період порушення зобов'язання, що становить суму 742 (сімсот сорок дві) грн. 97 коп. та штраф у розмірі 3 % від суми поставленого продавцем та не оплаченого дилером товару, за прострочення дилером оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, у розмірі 359 (триста п'ятдесят дев'ять) грн. 18 коп.

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення суми інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу річних суд вважає, що останні нараховані підставно, у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства і підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Оліс ЛТД» до Приватного підприємства "Карат -Стиль" про стягнення 10 161,38 грн. заборгованості (з яких 7 892,70 грн. основного боргу, 526,22 грн. - інфляційних втрат, 640,31 грн. - 3% річних, 742,97 грн. - пені, 359,18 грн. - штрафу) обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. ст. 526, 530, 550, 611, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 1, 54, 55, 56, 57, 193 Господарського кодексу України , ст. 33, 34, 43,49, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Карат-Стиль» (79032, Львівська область, місто Львів, вулиця Лисеницька, будинок 1, квартира 92, код ЄДРПОУ 31290213) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Оліс -ЛТД» (69065, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Електрозаводська, будинок 3, код ЄДРПОУ 20478063) - 7 892,70 грн. основного боргу, 526,22 грн. - інфляційних втрат, 640,31 грн. - 3% річних, 742,97 грн. - пені, 359,18 грн. - штрафу та 1720,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 21.08.2013 року.

Суддя Деркач Ю.Б.