Постанова

від 01.08.2013 по справі 804/9133/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 р. Справа № 804/9133/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НЕОЛІТДНЄПР" до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ :

05 липня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю 10 січня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «НЕОЛІТДНЄПР» ( далі ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» ) звернулось з адміністративним позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі Дніпропетровська МДПІ), в якому просить скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0001201520 від 04 червня 2013 року винесене (прийняте) Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 089 163 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 272 291,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 року №0001201520 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки дане рішення відповідачем було прийнято на підставі того, що податковим органом було встановлено факт нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» та ТОВ «Детальсервіс», що є порушенням ст.ст.203, 215, 216, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених при наданні послуг ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» та ТОВ «Детальсервіс». Між ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» та ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», ТОВ «Детальсервіс» було укладено договори транспортування експедирування вантажу автомобільним транспортом. На виконання зазначених договорів були виписані акти виконаних робіт, податкові накладні, банківські виписки; сторонами були фактично здійснені господарські операції направлені на реальне настання правових наслідків та з метою отримання економічних і соціальних результатів, а тому висновки в акті перевірки не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 10.07.2013 року позовну заяву ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» на підставі ст. 108 КАС України залишено без руху.

17.07.2013 року позивачем усунено недоліки зазначені в ухвалі суду від 10.07.2013 року.

Ухвалою суду від 19.07.2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/9133/13-а та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2013р.

01.08.2013 року до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце засідання суду, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не надав, причин неприбуття не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст.49 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши надані документи і матеріали адміністративного позову, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

товариство з обмеженою відповідальністю зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за №12241020000043681 від 12.08.2008 року за адресою: 52005, Дніпропетровська обл.., пгт. Ювілейне, вул. Теплична, б.8.

ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» взято на податковий облік в органах державної податкової служби за №5723 від 13.08.2008 року, станом на 20.05.2013 року перебуває на обліку в Дніпропетровській МДПІ.

З 20.05.2013 року по 24.05.2012 року на підставі направлень, виданих Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області №000451 та №000452 від 20.05.2013 року, відповідно до п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4, п. 78.1, ст. 78 ПК України Дніпропетровською МДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», ТОВ «Детальсервіс», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт №497/150/36095432 від 27.05.2013 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОЛІТДНЄПР» (код ЄДРПОУ 36095432) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», ТОВ «Детальсервіс» за період з 01.01.2012 року по 31.08.2012 року», в якому встановлено порушення:

- п. 198.6 ст. 198, п. 198.3 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на суму 1 089 162,78 грн., а саме: за січень 2012 року - 81147,44 грн., за лютий 2012 року - 102 039,99 грн., за березень 2012 року - 124 887,03 грн., за квітень 2012 року - 159073,25 грн., за травень 2012 року - 159804,27 грн., за червень 2012 року в сумі 138312,96 грн., за липень 2012 року в сумі 159 034,36 грн., за серпень 2012 року в сумі 164 863,48 грн.

Як вбачається з резолютивної частини акту, податковим органом було зроблено висновок, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення товариством по ланцюгу постачання.

На підставі акту перевірки податковим органом 04.06.2013р. винесено податкове повідомлення рішення №0001201520, яким згідно із п.54.3 ст.54 глави 4 розділу ІІ ПК України та відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 розд. 2 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 1 361 454,00 грн., з яких 1089163 грн. - за основним платежем, 272291 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з таким рішенням Дніпропетровської МДПІ позивач податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013р. №0001201520 просить визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до приписів пп.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.198.2 ст.198 вказаного Кодексу).

Згідно ч.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» (експедитор) та ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» (експедитор 2) укладено договір №16/11 від 30.09.2011 року про транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, предметом якого є те, що експедитор доручає, а експедитор 2 зобов'язаний виконати або організувати транспортне перевезення у внутрішньому сполученні, а експедитор зобов'язаний оплатити експедитору 2 за надані транспортні послуги грошові кошти в розмірі і строки, передбачені даним договором.

Експедитор проводить оплату транспортних послуг експедитора 2 протягом 5-ти банківських днів з моменту надання рахунку, акта. Підтвердженням надання послуг по перевезенню вантажу є акт виконаних робіт. Оплата здійснюється в гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок експедитора 2 після отримання оригінала рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт і оригіналів інших документів закриває перевезення (п. 4 договору).

На виконання договору №16/11 від 30.09.2011 року ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» протягом січня -серпня 2012 року надано послуги з організації перевезення вантажів для ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» та видано акти виконаних робіт на суму 4 609 318,49 грн., в тому числі ПДВ 768 219,75 грн.

За період січень - серпень 2012 року ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» виписані податкові накладні на суму 4 609 318,49 грн., в тому числі ПДВ 768 219,75 грн.

Надані первинні документи щодо перерахування грошових коштів за відвантажену продукцію ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» на адресу ТОВ «Сталь-Інвест-Груп» протягом січня-серпня 2012 року на суму 4 465 888,68 грн., в т.ч. ПДВ 744 314,78 грн.

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за січень 2012 року, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, травень 2012 року, червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року.

Крім того, між ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» (експедитор) та ТОВ «Детальсервіс» (експедитор 2) укладено договір №01/06 від 01.06.2012 року про транспортного експедирування вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені, предметом якого є те, що експедитор доручає, а експедитор 2 зобов'язаний виконати або організувати транспортне перевезення у внутрішньому сполученні, а експедитор зобов'язаний оплатити експедитору 2 за надані транспортні послуги грошові кошти в розмірі і строки, передбачені даним договором.

Експедитор проводить оплату транспортних послуг експедитора 2 протягом 5-ти банківських днів з моменту надання рахунку, акта. Підтвердженням надання послуг по перевезенню вантажу є акт виконаних робіт. Оплата здійснюється в гривнях шляхом перерахунку грошових коштів на банківський рахунок експедитора 2 після отримання оригінала рахунку, копії транспортної накладної, оригіналу акту виконаних робіт і оригіналів інших документів закриває перевезення (п. 4 договору).

На виконання договору №01/06 від 01.06.2012 року ТОВ «Детальсервіс» протягом червня - серпня 2012 року надано послуги з організації перевезення вантажів для ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» та видано акти виконаних робіт на суму 1 925 658,04 грн., в тому числі ПДВ 320 943,01 грн.

За період червень - серпень 2012 року ТОВ «Детальсервіс» виписані податкові накладні на суму 1 925 658,04 грн., в тому числі ПДВ 320 943,01 грн.

Надані первинні документи щодо перерахування грошових коштів за відвантажену продукцію ТОВ «НЕОЛІТДНЄПР» на адресу ТОВ «Детальсервіс» протягом червня -серпня 2012 року на суму 768 817,30 грн., в т.ч. ПДВ 128 136,22 грн.

Суми податку на додану вартість за вищевказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, які відображені у реєстрах отриманих податкових накладних та відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2012 року, липень 2012 року, серпень 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, а саме: акти виконаних робіт, податкові накладні за господарськими операціями позивача з ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», ТОВ «Детальсервіс» складені у відповідності до законодавства України.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для віднесення до податкового кредиту відповідних сум необхідним первинним документом є саме податкова накладна, а не товарно-транспортна накладна.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивач до перевірки не надав товарно-транспортні накладні, тому можна зробити висновок відсутність факту перевезення товару, то слід відзначити те, що наявність або відсутність товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність операції; відсутність саме товарно-транспортних накладних не позбавляє покупця товарів права включити понесені ним витрати з придбання товарів до складу валових витрат та віднести до податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Умовами договорів, укладених сторонами, не передбачено обов'язкову наявність товарно-транспортних накладних.

Між тим сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилань податкової інспекції на той факт, що контрагенти ТОВ «Сталь-Інвест-Груп», ТОВ «Детальсервіс» не знаходиться за місцем своєї реєстрації, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості задекларованих господарських операцій, відсутні транспортні засоби, відсутні приміщення для зберігання товарів, що призвело до позиції податкової інспекції про наявність ознак фіктивності та відсутності факту реального здійснення зазначеної господарської діяльності між даними товариствами, то слід зазначити, що норми чинного господарського та цивільного законодавства України не встановлюють жодних санкцій щодо господарюючих суб'єктів, які в ланцюжку контрагентів є добросовісними, а саме вчинили реальний правочин, мають всі необхідні документи, що підтверджують господарську операцію, виконали всі податкові зобов'язання тощо.

З аналізу норм ЦК України вбачається, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання на статті 203 та 215 ЦКУ можуть бути використані лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Вказані в акті висновки є суто суб'єктивною думкою податкового органу, оскільки були зроблені без належного аналізу і за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нереальними господарські відносини, які підтверджені первинними документами і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Укладені між сторонами договори не визнавалися недійсними в судовому порядку, а твердження відповідача про нікчемність цих правочинів не приймається до уваги судом, оскільки не є безспірним. Позивач вважає такі договори укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства та такими, що спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав доказів та не довів обґрунтованості визначення податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах позивачу та правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в свою чергу позивач, про що свідчать матеріали справи, належним чином виконав свої договірні зобов'язання та оплатив вартість наданих послуг, тому у суду є підстави вважати незаконним та таким, що підлягає скасуванню оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001201520 від 04.06.2013 року на суму 1 089 163,00 грн.

Від-так, позовні вимоги належить задоволити в повному обсязі.

Згідно ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОЛІТДНЄПР» задоволено в повному обсязі, то на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України 2 304,41 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 69, 71, 72, 86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «НЕОЛІТДНЄПР» до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0001201520 - задоволити.

Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0001201520 від 04 червня 2013 року винесене (прийняте) Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 089 163 грн. та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 272 291,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 2 304,41 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук