Постанова

від 15.08.2013 по справі 826/12528/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 серпня 2013 року 12:12 № 826/12528/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., при секретарі судового засідання Голод А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Кера-Мікс-Буд» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, за участю:

представника позивача: Ярмоли О.В.

представника відповідача: Коваленка А.О.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15.08.2013 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Кера-Мікс-Буд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2013 № 0003692220, від 26.06.2013 № 0003682220.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність господарських відносин ПП «Кера-Мікс-Буд» з ПП «Ремагродеталь» є протиправними та не відповідають дійсним обставинам справи, адже на письмовий запит відповідача було надано усі первинні документи, що підтверджують реальність таких господарських відносин. Зазначив, що податковий кредит та валові витрати позивачем було сформовано у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на пояснення директора ПП «Ремагродеталь», який зазначив, що не має відношення до господарської діяльності даного товариства, а також матеріали перевірки вказаного товариства, які вказують на укладання нікчемних правочинів. За таких обставин, відповідач вважає висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтованим, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Посадовими особами відповідача на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 29.05.2013 № 1131 та відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Кера-Мікс-Буд».

За результатами перевірки складено акт № 69/22-221-34806041 від 04.12.2012 про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Кера-Мікс-Буд»(код ЄДРПОУ 34806041) з питань достовірності нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Ремагродеталь» (код ЄДРПОУ 34425753) за період 10.01.2007 по 30.04.2013 (далі - акт перевірки № 69/22-221-34806041).

Відповідач дійшов висновку про порушення ПП «Кера-Мікс-Буд» п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 154 840,00 грн., а також порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 138 438,00 грн.

На підставі акту перевірки № 1122/22-8/22973699 відповідач виніс податкові повідомлення-рішення:

- від 26.06.2013 № 0003682220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 166 294,00 грн., в т.ч. 154 840,00 грн. - основний платіж та 11 454,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- від 26.06.2013 № 0003692220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 173 046,00 грн., в т.ч. 138 438,00 грн. - основний платіж та 34 608,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Не погоджуючись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив, що між ПП «Кера-Мікс-Буд» (Покупець) та ПП «Ремагродеталь» (Продавець) укладено Договір поставки № 25/10-1 від 25.10.2011, предметом якого є постачання Продавцем товару на адресу Покупця, найменування, кількість та ціна якого вказується у накладних (далі - Договір № 25/10-1).

З наданих позивачем до матеріалів справи копій видаткових накладних вбачається, що товаром, який постачався на виконання зазначеного договору є будівельні матеріали (цегла, розчин вапняний, блоки керамічні, пісок річковий, тощо).

В ході виконання Договору № 25/10-1 сторонами складено та підписано первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) щодо транспортних послуг, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні (Т. І а.с. 166-189, Т. ІІ 162-195).

Позивач зазначив, що придбаний у ПП «Ремагродеталь» товар, а саме цегла керамічна супроводжувалась сертифікатами відповідності, на підтвердження чого надав копії таких сертифікатів.

На підтвердження проведення розрахунків за Договором № 25/10-1 позивач надав копії платіжних доручень, згідно яких на розрахунковий рахунок ПП «Ремагродеталь» в якості оплати поставленого товару перераховано 830 629,75 грн.

Суд встановив, що за результатами господарської операції з придбання у ПП «Ремагродеталь» товару, позивач включив до складу податкового кредиту суму сплаченого в ціні товару податку на додану вартість у розмірі 138 438,00 грн. та включив до складу валових витрат суму у розмірі 692 191,00 грн.

Відповідач дійшов висновку про відсутність у позивача права на відображення у податковому обліку результатів взаємовідносин з ПП «Ремагродеталь», оскільки правочини між вказаними суб'єктами господарювання були здійснені без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. На думку податкового органу, позивач порушив ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладання правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним та відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

В обґрунтування правомірності висновків акту перевірки позивача № 1122/22 8/22973699 відповідач посилався на матеріали акту ДПІ у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 06.08.2012 № 2220/22-222-34425753 про результати перевірки ПП «Ремагродеталь» та матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 53-3943, згідно яких правочини, укладені від імені зазначеного підприємства не спрямовані на настання правових наслідків та є нікчемними, згідно положень статей 205, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Також відповідач посилався на пояснення директора ПП «Ремагродеталь» ОСОБА_3, який зазначив, що господарською діяльністю від імені даного товариства не займався, однак, за щомісячну грошову винагороду підписував фінансово-господарські документи як директор вказаного підприємства.

Відповідач, на підставі вищезазначених висновків перевірки ПП «Ремагродеталь» та на підставі отриманих від СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в місті Києві матеріалів кримінальної справи дійшов висновку про нікчемність правочинів укладених позивачем із даним контрагентом та відсутність права на формування податкового кредиту і валових витрат за результатами таких господарських операцій.

В судовому засіданні позивач зазначив, що кримінальна справа № 53-3943, порушена стосовно ОСОБА_3 за фактом створення ПП «Ремагродеталь» за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України була закрита. Відповідач зазначені доводи позивача підтвердив, однак зазначив, що була порушена нова кримінальна справа за фактом вчинення фіктивного підприємництва. При цьому доказів закриття кримінальної справи № 53-3943 та порушення нової суду не надано.

Суд зазначає, що матеріали досудового слідства по кримінальній справі, в якій не винесено обвинувального вироку, не є беззаперечним доказом протиправності формування позивачем податкового кредиту та валових витрат і підлягають доведенню в межах розгляду даної справи.

Відносно висновків відповідача про нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та його контрагентом - ПП «Ремагродеталь», неправомірності формування податкового кредиту та валових витрат, суд зазначає, що із наведеними доводами не погоджується виходячи з наступного.

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави. В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Отже, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом на підставі частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений Податковим кодексом України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що операції між позивачем та його контрагентом - ПП «Ремагродеталь» документально підтверджені та не мають ознак нікчемного правочину.

Крім того, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на момент підписання договору поставки, видаткових накладних, податкових накладних, а також станом на дату розгляду даної справи контрагент позивача - ПП «Ремагродеталь» знаходився у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ПП «Ремагродеталь» видане 21.07.2006 та станом на дату розгляду даної справи не анульоване, а отже дане підприємство мало та має право видавати податкові накладні.

Як вбачається з акту перевірки позивача № 69/22-221-34806041, висновки податкового органу побудовані виключно на матеріалах акту перевірки ПП «Ремагродеталь» та матеріалах досудового слідства у кримінальній справі № 53-3943, а саме поясненнях директора ПП «Ремагродеталь» ОСОБА_3

Однак, якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Щодо посилання відповідача на те, що у товарно-транспортних накладних, згідно яких постачався товар від ПП «Ремагродеталь» на адресу позивача зазначено номерні знаки вантажних автомобілів, які згідно даних ЦБДР та АС МВС України, наданих листом від 18.05.2013 № 45/2268, значаться за іншим автотранспортом, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за правильність складання таких товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Згідно з п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник), а отже саме він несе відповідальність за правильність складання товарно-транспортних накладних та за достовірність внесених у них даних.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне отримання позивачем товару від ПП «Ремагродеталь» та виконання сторонами умов Договору № 25/10-1 від 25.10.2011 підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією.

Крім того, представник позивача зазначив, що товар, придбаний у ПП «Ремагродеталь» в подальшому був реалізований контрагентам-покупцям (ТОВ «Компанія з Ревіталізації та Розвитку міста Вишневе», ТОВ «Виробничо-Будівельна Компанія «Центренергобуд», ПП «Поло-Інвестбуд», ТОВ «Ружинська будівельна кераміка», ТОВ «Альфабуд», ТОВ «Ант-Центр», ТОВ «Українська Будівельно-Промислова Компанія», ТОВ «Позитив Транслайн», ТОВ «Спецбудкомплекс», ТОВ «Будвест Л»), на підтвердження чого надав суду копії договорів, видаткових накладних, податкових накладних, довіреностей, банківських виписок (Т. І а.с. 190-261, Т ІІ а.с. 1-81).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 131 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Суд дійшов висновку, що податкові накладні, які досліджені відповідачем в ході перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на те, що судом було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту та валових витрат за результатами господарських відносин із ПП «Ремагродеталь» за спірний період, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування позивачу суми податку на додану вартість та податку на прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Приватного підприємства «Кера-Мікс-Буд» задовольнити повністю.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 26.06.2013 № 0003692220 та № 0003682220.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень 00 коп. на користь Приватного підприємства «Кера-Мікс-Буд» за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський

Повний текст постанови складено та підписано 20.08.2013.