Рішення

від 16.08.2013 по справі 915/1066/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2013 р. Справа № 915/1066/13

за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, 54001, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 69-А

в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації, 57400, Миколаївська обл., смт. Березанка, вул. Леніна, 33

до:

1) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку із приведенням її у придатний для використання стан

Суддя Алексєєв А.П.

представники сторін:

від позивача - не з'явився.

від відповідача 1 - не з'явився.

відповідач 2 - ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 23.06.1998 р.

У судовому засіданні приймає участь прокурор Круш Т.О., посв. №003337 від 10.09.12 р.

Суть спору: Миколаївський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся із позовом в інтересах держави в особі Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, у якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки, який укладений між Березанською районною державною адміністрацію та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, зобов'язати фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути Березанській районній державній адміністрації земельну ділянку площею 0, 7260 га. із приведенням її у приданий для використання стан шляхом знесення за власний рахунок розташованої на ній споруди площею 113 кв.м.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що державною інспекцією сільського господарства в Миколаївській області та інспекцією ДАБК у Миколаївській області наприкінці травня 2013 року було проведено перевірку, якою встановлено передачу орендарем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у суборенду земельної ділянки фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, який у свою чергу влаштував дерев'яну споруду на бетонному замощенні площею 113 кв.м., що не відповідає умовам договору оренди земельної ділянки.

На думку прокурора, орендар земельної ділянки - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 своїми діями істотно порушує умови договору оренди земельної ділянки, що є підставою для дострокового розірвання цього договору у судовому порядку.

Ухвалою суду від 20.06.2013 року судом було порушено провадження у справі із призначенням її розгляду на 16.07.2013 року.

Позивач направив повідомлення на адресу суду, яким позов підтримав і просив задовольнити.

16.07.2013 року представник відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надав відзив на позовну заяву (а.с. 29), у якому зазначив, що відповідач із позовом не згоден з огляду на те, що умови договору оренди земельної ділянки ним не порушувалися. Між фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існувала домовленість щодо використання підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення власної господарської діяльності. Але після консультацій вказана домовленість між ними була припинена. За ствердженням представника відповідача фізична особа-підприємець ОСОБА_2, скориставшись відсутністю орендаря деякий час на земельній ділянці, самовільно встановив на цій земельній ділянці дерев'яну споруду «коктейль бар» на бетонному замощенні. Просив у позові прокурору відмовити за відсутності порушень умов договору.

Відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 також надав відзив на позовну заяву, який за змістом аналогічний відзиву відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 У відзиві відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не заперечував факту самовільного встановлення споруди "коктейль бар" без дозволу орендаря - підприємця ОСОБА_1 Зобов'язався усунути виявлені порушення шляхом демонтажу коктейль бару. Незважаючи на самовільне використання земельної ділянки, просив суд відмовити у позові.

16.08.2013 року за результатами розгляду справи судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши справу, суд

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації № 481 від 22.05.2007 року затверджено проект землеустрою та надано в оренду терміном на 49 років земельну ділянку для комерційного використання під розміщення туристичного готелю площею 0,7260 га із земель державної власності (запасу) відкритих земель без рослинного покриву, в тому числі 0,7260 га піски за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

На підставі вказаного розпорядження 23.05.2007 року між Березанскьою районною державною адміністрацією та підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,7260 га., кадастровий номер 4820983900:06:000:0089.

За умовами цього договору оренди земельна ділянка передана підприємцю ОСОБА_1 в оренду для розміщення туристичного готелю.

Договір оренди зареєстрований 24.05.2007 року у Березанському районному окрузі Миколаївської філії МРФ ДП "Центр ДЗК" за № 040700700034.

29.05.2013 року на вимогу прокурора державна інспекція сільського господарства у Миколаївській області провела позапланову перевірку дотримання підприємцем ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, про що був складений відповідний акт перевірки.

В акті перевірки державним інспектором відображено, що на земельній ділянці, яку орендує підприємець ОСОБА_1, підприємець ОСОБА_2 протягом квітня-травня 2013 року розмістив дерев'яну споруду "коктейль бар" на бетонному замощенні загальною площею 113 кв. м. Розміщення вказаного об'єкту було здійснено за домовленістю між підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що підтверджується письмовою згодою підприємця ОСОБА_1 на використання підприємцем ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення власної господарської діяльності (а.с.12). Таким чином, за висновками інспектора державної інспекції сільського господарства підприємець ОСОБА_1 фактично передав підприємцю ОСОБА_2 земельну ділянку у суборенду за відсутності згоди на це орендодавця - Березанської районної державної адміністрації. Крім того, розміщення на земельній ділянці споруди "коктейль бар" визнано державним інспектором та прокурором як використання земельної ділянки не за цільовим призначенням з огляду на те, що договором оренди (п. 15) земельна ділянка надавалася у користування орендареві для будівництва туристичного готелю.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішній переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтею 32ГПК України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

У судовому засіданні встановлено, що земельну ділянку фактично використовував підприємець ОСОБА_2 для ведення власної господарської діяльності, що не заперечується самим відповідачем.

Письмову згоду підприємця ОСОБА_1 від 01.04.2013 року (а.с. 12) розцінювати як довіреність не можна в зв'язку із тим, що підприємець ОСОБА_1 не уповноважував підприємця ОСОБА_2 діяти від свого імені, що суперечить положенням ст. 237 ЦК України.

Також не можна говорити, що на підставі вказаної письмової згоди між підприємцями склалися відносини суборенди земельної ділянки.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Прокурором та позивачем не надано доказів того, що підприємцем ОСОБА_2 сплачувалися кошти підприємцю ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, яка в останнього знаходиться в оренді.

Крім того згідно ст. 8 Закону України "Про оренду землі", договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Таким чином, за відсутності укладеного між відповідачами договору суборенди земельної ділянки, який зареєстровано відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не можна казати про наявність між ними відносин суборенди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороню земель" самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, за вищевказаних обставин суд приходить до висновку, що з боку підприємця ОСОБА_2 мало місце самовільне зайняття земельної ділянки, яка перебуває в оренді у підприємця ОСОБА_1 на підставі договору оренди.

Самовільне зайняття земельної ділянки підприємцем ОСОБА_2 виражено у зведенні ним споруди "коктейль бар" на бетонному замощенні за відсутності відповідного договору оренди, який зареєстрований у встановленому порядку.

Вказаний факт не заперечується ані прокурором, ані відповідачами.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний до використання стан, включаючи знесення будівель та споруд, здійснюється за рахунок осіб, які незаконно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок здійснюється на підставі рішення суду.

Що стосується позовної вимоги прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору ;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Ч. 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у різі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначалося вище порушення вимог земельного законодавства відбулися внаслідок дій підприємця ОСОБА_2, а не орендаря земельної ділянки - підприємця ОСОБА_1

Таким чином, за відсутності порушень умов договору оренди земельної ділянки, на які послався прокурор у позові, з боку підприємця ОСОБА_1 договір оренди земельної ділянки з підстав, які зазначені прокурором у позові, достроковому розірванню не підлягає.

З огляду на вищевикладені обставини позов прокурора підлягає лише частковому задоволенню шляхом зобов'язання підприємця ОСОБА_2 привести у придатний використання стан земельну ділянку площею 0, 7260 га шляхом знесення за власний рахунок споруди "коктейль бар" загальною площею 113 кв.м.

Відповідно в задоволенні іншої частини позову суд відмовляє.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИІРШИВ:

Позов прокурора - задовольнити частково.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,7260 га (кадастровий номер 4820983900:06:000:0089), яка розташована в межах території Рибаківської сільської ради шляхом знесення за власний рахунок розташованої на ній споруди "коктейль бар" загальною площею 113 кв.м.

В іншій частині позову прокурора - відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 1147 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Повне рішення складене та підписане 21.08.2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв