Вирок

від 06.08.2013 по справі 200/10014/13-к

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

провадження № 1-кп/200/331/2013 справа № 200/10014/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2013 року серпня шостого дня Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, одноособово, під головуванням судді Чулініна Д. Г.,

за секретаря - Дельфонцевої Є. О.,

з участю: прокурора Козинець А. І.,

у підготовчому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ у залі суду в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12012040640000693, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, народженого у м. Колейськ Челябінської області, українця за національністю, з вищою освітою, не одруженого, який працює директором ТОВ «Регионстройинвест», постійно проживає за місцем реєстрації на АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Четвертого грудня 2012 року вдень, більш точного часу встановити видалося не можливим, у м. Дніпропетровську на вулиці Глінки, 20, з метою отримання споживчого кредиту ОСОБА_1 умисно надав експерту з продажу продуктів роздрібного бізнесу Публічного акціонерного товариства Банку «Траст» ОСОБА_2 завідомо підроблену довідку про свої доходи за № 077, начебто видану 04.12.2012 ТОВ «Регионстройинвест», яка містила інформацію про нарахування і виплату йому в сумі 45 116 гривень 78 коп. за роботу на посаді директора з травня по жовтень 2012 року, що не відповідає дійсності, чим використав завідомо підроблений офіційний документ, який того ж дня умисно, займаючи посаду директора зазначеного ТОВ «Регионстройинвест», самостійно виготовив, та вніс неправдиві відомості щодо розміру своєї заробітної зарплати, тим саме будучи службовою особою вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.

В судовому засіданні прокурор надав укладену з обвинувачуваною угоду про визнання винуватості за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України. За змістом цієї угоди, що відповідає приписам ст. 472 КПК України, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за встановлених вище обставин відповідно до формулювання обвинувачення, висунутого в обвинувальному акті, та погодився на призначення остаточного покарання, узгодженого сторонами угоди, у виді штрафу в сумі 1020 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік. Угода не містить жодних домовленостей про будь-які обов'язки і умови співпраці обвинуваченого з правоохоронними органами. Суд не вбачає в угоді взятих на себе обвинуваченим зобов'язань, які він, очевидно, не мав би можливості виконати.

Сторони обвинувачення і захисту скріпили своїми підписами угоду шостого серпня 2013 року в приміщенні суду, підтверджуючи свою обізнаність з обмеженнями в праві оскарження вироку внаслідок укладення цієї угоди та затвердження її судом, що передбачені ст.ст. 394, 424 КПК України. Обвинувачений письмово відмовився від свого права на допит свідків обвинувачення, від права на виклик свідків і подання доказів, що могли б свідчити на його користь, а також від права вимагати від прокурора доведення під час судового розгляду кожної обставини злочинів, поставлених йому за вину, про що власноруч розписався в цій угоді. Як вбачається з угоди, її сторони на свій розсуд вільно розпорядилися лише своїми правами, що відповідає принципу диспозитивності за ч. 1 ст. 26 КПК України, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність порушень прав, свобод чи інтересів сторін кримінального провадження або інших третіх осіб, яких умови цієї угоди не стосуються.

Обвинувачуваний в судовому засіданні пояснив суду, що угоду він уклав добровільно без впливу будь-якої обставини, необумовленої в угоді. Стверджував, що скарги на органи досудового розслідування та прокурора під час кримінального провадження не подавав і нині таких не має. Клопотань про виклик для допиту осіб з приводу жорстокого чи нелюдського поводження, тощо, яке б порушило його свободу від самовикриття, не заявив. Відповідно, суд переконався у судовому засіданні в добровільності укладення угоди за відсутності, поза всяким розумним сумнівом, обґрунтованих підстав стверджувати про протилежне.

Як вбачається з долучених до кримінальної справи за клопотанням прокурора документів , фактичні дані довідки про доходи від 04.12.2012 за № 077, оформленої від імені ТОВ «Регионстройинвест» (код 36726555) на ім'я ОСОБА_1 (т.1 а.с. 29 ), що визнана речовим доказом (т.1 а.с. 35-36 ), вказують на інформацію про його працевлаштування та отриману ОСОБА_1 заробітну плату на вказаному підприємстві з травня по жовтень 2012 року, яка згідно відповіді УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (т.1 а.с.43 ) не відповідає дійсності, чим прямо підтверджує наявність предмета злочину. Надану ОСОБА_1 в момент оформлення договору кредиту заяву про видачу кредиту (т.1 а.с 30 ) прямо викриває його у причетності до події злочину. Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, статуту ТОВ «Регионстройинвест» та протоколу № 1 загальних зборів учасників ТОВ «Регионстройинвест» (т. 1 а.с. 6,7-21, 71 ) підтверджується, що ОСОБА_1 на вказаному підприємстві займає посаду директора, таким чином являється службовою особою. Відповідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «Регионстройинвест» за 212 рік (т. 1 а.с. 88-89 ), підприємство не мало витрат, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, через що згідно персоніфікованого обліку УПФУ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська відсутні відомості щодо отримання ОСОБА_1 заробітної плати на ТОВ «Регионстройинвест» (т. 1 а.с. 43 ). Виготовлення саме ОСОБА_1 офіційної довідки про доходи, та внесення ним неправдивої інформації прямо підтверджено висновком експерта № 62/04-127 від 15.05.2013 (т. 1 а.с. 112-118) , якого він дійшов за підсумками описаного ним почеркознавчого дослідження, визначивши, що підпис від імені ОСОБА_1 в довідці про доходи на ім'я ОСОБА_1 вірогідно виконаний ОСОБА_1.

Добуті об'єктивні відомості про предмет і засіб вчинення злочину у своїй сукупності з відомостями про обстановку його виявлення прямо викривають ОСОБА_1 у причетності до злочинних посягань, виключаючи будь-які сумніви в істинності та в добровільності його зізнання, яке відповідно до ст. 18 і ч. 2 ст. 95 КПК України може бути покладене в основу його обвинувачення як вільне самовикриття.

Суд, оцінивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням дійшов висновку про достатність належних і допустимих доказів для встановлення фактичних підстав для визнання ОСОБА_1 винуватості у скоєному.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися у внесені ним, як службовою особою, до офіційної довідки про доходи завідомо неправдивих відомостей, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином невеликої тяжкості за ч. 1 ст. 366 КК України, а його дії, що виразилися у використанні завідомо підробленої офіційної довідки про доходи, яку має право видавати підприємство для посвідчення місця роботи особи і права на отриманий дохід, правильно сторонами угоди кваліфіковані злочином невеликої тяжкості за ч. 4 ст. 358 КК України, якими шкоди завдано лише суспільним інтересам, і щодо яких допускається укладення угоди згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України.

Вивченням особи обвинуваченого з'ясовано, що ОСОБА_1, який вперше скоїв злочин, своїми щирими показаннями активно сприяв проведенню кримінального провадження стосовно нього та швидкому розслідуванню всіх обставин вчинених ним злочинів, за місцем проживання має задовільну характеристику, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Відомості про паразитичний спосіб життя обвинуваченого, про його аморальну поведінку у побуті відсутні, а так само він не був замічений у дебошах, у порушеннях громадського спокою в інших формах.

Таким чином, прокурор при укладенні угоди та при узгодженні покарання врахував характер і тяжкість обвинувачення та інші обставини на загальних засадах призначення покарання за ст.ст. 1, 65 КК України, як того вимагає ст. 470 КПК України, чим визначається відповідність умов угоди інтересам суспільства, в тому числі, у невідворотності справедливого покарання та забезпечення швидшого судового провадження.

Суд, перевіривши законність угоди, за стійким внутрішнім переконанням вважає за можливе її затвердити з ухваленням цього вироку, оскільки в судовому засіданні не встановлені обставини, які б тому перешкоджали відповідно до ст. 474 КПК України.

Розв'язуючи питання про вид і міру покарання одночасно із затвердженням угоди про визнання винуватості, суд, керуючись правосвідомістю, з урахуванням ступеня тяжкості злочинів та відомостей про особу винного в силу ч. 5 ст. 65 КК України знаходить за необхідне призначити покарання за кожний злочин сукупності за ч. 4 ст. 358 та за ч. 1 ст. 366 КК України, що узгоджене сторонами угоди. На виконання ч. 1 ст. 70 КК України, призначивши покарання за кожний злочин сукупності окремо, за стійким внутрішнім переконанням суд вважає достатнім визначити остаточну міру покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим з числа узгоджених сторонами угоди.

Витрати на проведення експертизи згідно з ст. 124 КПК України належить покласти на обвинуваченого. З метою забезпечення належної поведінки для запобігання процесуальним ризикам відповідно до ст. 177 КПК України належить продовжити згідно з ч. 6 ст. 194 цього Кодексу застосувати до обвинувачуваного запобіжний захід, обраний за ст. 179 КПК України під час досудового розслідування, що відповідно до ст. 132 КПК України має визнаватися виправданим.

Керуючись ст.ст. 5, 368, 475 КПК України, -

З А С У Д И В:

Затвердити укладену прокурором шостого серпня 2013 року угоду з ОСОБА_1 про визнання винуватості за ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України під страхом скасування цього вироку протягом трьох років давності притягнення до кримінальної відповідальності з призначенням судового розгляду в загальному порядку на випадок невиконання умов угоди.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені злочинів за пред'явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України з призначенням узгодженого покарання у виді:

за ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу на суму 1020 гривень з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік;

за ч. 4 ст. 358 КК України у виді 850 гривень;

і на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу на суму 1020 (одна тисяча двадцять ) гривень з позбавленням права обіймати керівні посади строком на один рік.

Речові докази:

копію паспорта, ідентифікаційного коду, військового посвідчення на ім'я ОСОБА_1; довідку про доходи на ім'я ОСОБА_1; заяву-анкету на отримання кредиту від ОСОБА_1; довідку калькулятор для розрахунку сумарного середнього розміру доходів заявника ОСОБА_1; пам'ятку клієнта на ім'я ОСОБА_1; попередній розпис вартості кредиту на ім'я ОСОБА_1; протоколи допитів свідків, очних ставок та інші документи про зафіксовані процесуальні дії, - зберігати у кримінальній справі.

Процесуальні витрати віднести на рахунок обвинуваченого, і стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок 31250272210050 , відкритий НДЕК Центром при ГУМВС України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 25575055 ) в ГУДКС України у Дніпропетровській області (МФО 805012 ), 489 гривень 00 копійок з призначенням платежу: «за послуги НДЕКЦ, висновок експерта № 62/04-127 від 15.05.2013» .

ОСОБА_1 продовжити виконувати особисте зобов'язання в обсязі покладених на нього обов'язків слідчим суддею до набрання вироком законної сили, залишивши застосований запобіжний захід без змін під контролем прокурора за його здійсненням.

Вирок набирає законної сили із плином 30 днів, починаючи з наступного після його проголошення дня, протягом яких підлягає оскарженню до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська апеляційної скарги з підстав порушення порядку розгляду угоди і призначення неузгодженого покарання. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору негайно.

Головуючий