Ухвала

від 06.08.2013 по справі 2а/2370/678/12 (2а/2370/618/12)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/42459/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Костенка М.І.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року

по справі №2а/2370/618/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (надалі - ТОВ «Катеринопільський елеватор»)

до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби (надалі - Катеринопільська ОДПІ Черкаської області ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2012р. позивач звернувся до суду з позовом до Катеринопільська ОДПІ Черкаської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2012р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.06.2012р., позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Катеринопільська ОДПІ Черкаської області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем також було подано клопотання про здійснення заміни Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби її правонаступником Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Катеринопільському районі Черкаської області проведена камеральна перевірка ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2011р., за результатами якої складено акт №7/15-130/32580463 від 20.01.2012р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.198.2 ст.198, п.п.201.4, 201.6, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту за листопад 2011р. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за листопад 2011р.

На підставі зазначеного акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2012р. №0000141501, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за 11 місяців 2011р.

При цьому висновки відповідача, які вказані в акті перевірки, ґрунтуються на тому, що позивач включив до складу податкового кредиту відповідну суми податку на додану вартість за податковими накладними, що виписані (датовані) та зареєстровані Єдиному реєстрі податкових накладних в інших податкових (звітних) періодах (вересень-жовтень 2011р.). Крім того, позивач в 2011р. жодного разу не звертався до податкового органу зі скаргою на постачальників щодо ненадання на його вимогу податкових накладних. Податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2011р. позивачем подана до податкового органу як самостійний документ за вказаний податковий (звітний) період, без будь-яких відміток щодо уточнень показників за попередні періоди та без подання уточнюючого розрахунку.

Спростовуючи наведене та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно і обґрунтовано виходив з наступного.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п.198.2 ст.198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (п.198.6 ст.198 ПК України).

У відповідності до п.п.201.6, 201.7 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України та вірно встановлені обставини справи, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних платниками податку на додану вартість у вересні-жовтні 2011р. та отриманих позивачем від зазначених контрагентів у звітному періоді (листопаді 2011р.), що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних позивача і журналом реєстрації вхідної кореспонденції.

Дана правова позиція викладена Верховним судом України у постанові 10.10.2011р. №223/11, яка в силу норми ч.1 ст.244 2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Катеринопільську об'єднану державну податкову інспекцію Черкаської області Державної податкової служби її процесуальним правонаступником Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Черкаській області.

Касаційну скаргу Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Черкаській області. - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

Судді: