Постанова

від 07.08.2013 по справі 826/9074/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2013 року 11:03 № 826/9074/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Медведєвій А.С. та за участю представників: позивача - Семистрока А.М., відповідача - Колодяжної Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТАГРУП» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року № 0000402250, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 07 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТАГРУП» (далі - ТОВ «УКРНАФТАГРУП», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року № 0000402250.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що категорично не погоджується з висновками акту перевірки від 26 лютого 2013 року № 752/22-521/34972540 та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, зауважуючи на тому, що валові витрати за IV квартал 2012 року були сформовані ним з дотриманням вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, а відповідачем не наведено в акті перевірки жодних доказів порушень ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» порядку здійснення фінансово-господарської діяльності.

Відповідач в обгрунтування своєї правової позиції посилається на акт від 26 грудня 2012 року № 5725/22-9/37507079 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» (код ЄДРПОУ) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за січень, березень, травень, жовтень-листопад 2012 року», в якому містяться висновки про те, що ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єктом господарювання (платником податку на додану вартість), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигодонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремих операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, що вони здійснюють, - відсутня.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКРНАФТАГРУП» (код ЄДРПОУ 34972540) зареєстроване 02 квітня 2007 року Деснянською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 755422). Місцезнаходження позивача: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вул. Степана Сагайдака, буд. 101.

ТОВ «УКРНАФТАГРУП» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18 квітня 2007 року за № 20668 та перебуває на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

До видів діяльності ТОВ «УКРНАФТАГРУП» за КВЕД відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 12 грудня 2012 року серії АБ № 629883 відносяться: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний), 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

На підставі наказу від 12 лютого 2013 року № 343 та направлення на перевірку від 13 лютого 2013 року № 287 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «УКРНАФТАГРУП» (код ЄДРПОУ 34972540) з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 37507079), з податку на прибуток за 4 квартал 2012 року, за результатами якої складено акт від 26 лютого 2013 року № 752/22-521/34972540.

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 82 987, 00 грн. за 4 квартал 2012 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року № 0000402250, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та п. 123 ст. 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ «УКРНАФТАГРУП» визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 103 734, 00 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 82 987, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 20 747, 00 грн.

22 березня 2013 року ТОВ «УКРНАФТАГРУП» подано до Державної податкової служби у м. Києві скаргу № 22/03 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 12 березня 2013 року № 0000402250, за результатами розгляду якої остання рішенням від 18 травня 2013 року № 214/10/12-3-03 оскаржуване податкове-повідомлення рішення залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Незгода з податковим повідомленням-рішенням обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з доводами ТОВ «УКРНАФТАГРУП», виходячи з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01 січня 2011 року законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу вимог пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 137.1 статті 137 ПК України визначено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункту 138.4 статті 138 ПК України).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу вимог частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

В іншому випадку, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у платника податків не виникає права відносити до складу валових витрат, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 лютого 2012 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» (Продавець) було укладено договору поставки № 021601, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити в обумовлений термін, а Покупець прийняти у власність і оплатити нафтопродукти (Товар), найменування, кількість та ціна якого зазначаються у накладних, та/або в актах приймання-передачі, які є невід'ємною частиною даного Договору. Право власності на Товар переходить від постачальника до Покупця з моменту підписання накладної та/або акту приймання-передачі, що свідчать про одержання Товару.

На підтвердження реальності господарських операцій, здійснених в межах спірного правочину, позивачем подані до суду копії видаткових накладних від 17 грудня 2012 року № РН-0000497, від 01 жовтня 2012 року № РН-0000367, від 23 жовтня 2012 року № РН-0000409, від 23 жовтня 2012 року № РН-0000408, від 02 жовтня 2012 року № РН-0001004, від 08 листопада 2012 року № РН-0000447, від 26 грудня 2012 року № РН-0000504, від 15 листопада 2012 року № РН-0000454, від 14 листопада 2012 року № РН-0000452; податкових накладних від 17 грудня 2012 року № 26, від 14 грудня 2012 року № 23, від 01 жовтня 2012 року № 1, від 22 жовтня 2012 року № 38, від 23 жовтня 2012 року № 45, від 02 жовтня 2012 року № 6, від 08 листопада 2012 року № 20, від 26 грудня 2012 року № 31, від 15 листопада 2012 року № 27, від 14 листопада 2012 року № 25; рахунків-фактур від 13 грудня 2012 року № СФ-0000458, від 01 жовтня 2012 року № СФ-0000328, від 23 жовтня 2012 року № СФ-0000367, від 26 грудня 2012 року № СФ-0000465; товарно-транспортних накладних від 26 грудня 2012 року № ПО-2012/1226, від 23 жовтня 2012 року № ПО-2012/1023, від 15 листопада 2012 року № ПО-2012/1115, від 14 листопада 2012 року № ПО-2012/1114, від 08 листопада 2012 року № ПО-2012/1108, від 17 грудня 2012 року № ПО-2012/1217, від 02 жовтня 2012 року № ПО-2012/1002, від 01 жовтня 2012 року № ПО-2012/1002, від 23 жовтня 2012 року № ПО-2012/1023.

З досліджених судом документів вбачається, що вони від імені ТОВ «УКРНАФТАГРУП» підписані директором Семистроком А.М. та від ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» директором Костюченко О.В. та головним бухгалтером Пінчук О.М.

Досліджені в судовому засіданні первинні документи відповідають вимогам поставленим чинним законодавством до них, а відтак наділені юридичною силою та є належними доказами реальності здійснених господарських операцій.

В підтвердження транспортування придбаного товару позивачем надано копії заяви на відвантаження товару та товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 26 грудня 2012 року № ПО-2012/1226/, від 23 жовтня 2012 року № 2012/1023/, від 15 листопада 2012 року № ПО-2012/1115/, від 14 листопада 2012 року № ПО-2012/1114/, від 08 листопада 2012 року № ПО-2012/1108/, від 17 грудня 2012 року № ПО-2012/1217/, від 02 жовтня 2012 року № ПО-2012/1002/, від 01 жовтня 2012 року № ПО-2012/1002/, від 23 жовтня 2012 року № ПО-2012/1023/.

Відповідачем в підтвердження своїх висновків про нікчемність укладеної між ТОВ «УКРНАФТАГРУП» та ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» угоди надано письмовий доказ - акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 26 грудня 2012 року № 5725/22-9/37507079 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» (код за ЄДРПОУ 37507079) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з січня 2012, березня 2012 року, травня 2012 року та жовтень-листопад 2012 року», відповідно до якого встановлено, що операції ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання товару або діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вказане, на думку, податкового органу, свідчить, що ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» не могла фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Вказаною зустрічною звіркою також не встановлено факту отримання товарів (послуг) ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» від контрагентів - продавців, у зв'язку з відсутністю договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів. Вказаним актом встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

На підставі викладеного, ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено висновок згідно якого, укладені ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» правочини відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 2015, ст. 228 Цивільного кодексу України, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону. Укладені правочини укладені останнім з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавана з метою приховування сплати податків третіх осіб. А тому, ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» є вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) - суб'єкт господарювання (платник ПДВ), що здійснює посередницьку функцію між вигодоформуючим суб'єктом та вигонабувачем, у якого відповідно до податкової звітності податкові зобов'язання на рівні податкового кредиту за всіма операціями чи по окремим операціях або різниця між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом незначна, економічна вигода від діяльності, що ними здійснюється, чи від окремих операцій, вони здійснюють, - відсутня.

Проте, суд вважає такий доказ неналежним та таким, який не спростовує факт постачання позивачу товару та правомірність формування останнім валових витрат, з огляду на таке.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Судом, з метою з'ясування обставин виконання договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ» допитано директора останнього Костюченка Олександра Володимировича, який підтвердив факт укладання та реальність виконання вказаного вище договору, а також достовірність підписів уповноважених осіб на первинних документах.

При цьому, за вказаних вище обставин, судом не беруться посилання відповідача на вищевказаний акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ПЛЮС-ОЙЛ», оскільки його висновки були складені на підставі дослідження, зокрема, акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Броксид» (код за ЄДРПОУ 37700428) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 10.06.2011 року по 30.04.2012 року» від 27.07.2012 року № 2827/22-3/37700428. та без дослідження первинних документів взаємовідносин останнього з позивачем.

Таким чином, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час розгляду справи підтверджує факт виконання договору поставки та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення, а проведення спірної операції пов'язано відповідає звичайній господарській діяльності позивача, продукція придбана з метою її використання у його господарській діяльності, що вказує на зв'язок витрат за спірними операціями з господарською діяльністю позивача.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Виходячи зі змісту статей 109-113 Податкового Кодексу України, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій можлива лише за умови вчинення ним порушень, визначених законами з питань оподаткування.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового Кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 103 734, 00 грн. (82 987, 00 грн. - основний платіж, 20 747, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), було здійснено відповідачем протиправно, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року № 0000402250 підлягає скасуванню.

За правилами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідач в обґрунтування правомірності своїх висновків не надав достатніх доказів порушень закону позивачем, а тому суб'єктом владних повноважень не доведено своєї правоти.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 037, 34 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТАГРУП» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000402250 від 12 березня 2013 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНАФТАГРУП» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 037, 34 грн. (одна тисяча тридцять сім гривень, 34 копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 12.08.2013 р.