Рішення

від 20.08.2013 по справі 918/1153/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2013 р. Справа № 918/1153/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВР-Сервіс"

до відповідача Приватного підприємства "Меркурій-ІВ"

про стягнення в сумі 9 490 грн. 87 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: Ткачик Я.Л., дов. від 12.08.2013 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВР - Сервіс» (далі -позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства «Меркурій - ІВ» (далі - відповідач) про стягнення 9 490,87 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

11.01.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № ДН 004/2012, відповідно до п.1.1. якого позивач (постачальник) зобов'язався передати у встановлені договором строки певними партіями товар у власність відповідача (покупця), а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

27.08.2012 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12 480,00 грн.

Факт поставки товару позивачем підтверджується видатковою накладною № ДУБ - 000326 від 27.08.2012 року на суму 12 480,00 грн.

Відповідач прийняв продукцію, але свій обов'язок щодо проведення розрахунків за поставлену продукцію виконав частково, сплативши 6 300,00грн., що стверджується випискою з банку.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 180,00 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання зобов'язань просить стягнути з відповідача 800,31 грн. пені, 618,00 грн. штрафу та 1 892,56 грн. 35% процентів річних.

Загальна сума, заявлена до стягнення, становить 9 490,87 грн.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 258, 526, 610, 611 ЦК України, ст.193 ГК України.

Ухвалою суду від 05.08.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового слухання на 13.08.2013 року.

Ухвалою суду від 13.08.2013 року розгляд справи відкладено на 20.08.2013 року.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, вимог не заперечив, про причини своєї неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 12 480,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ДУБ - 000326 від 27.08.2012 року, однак відповідач, отримавши товар, розрахувався частково, сплативши 6 300, 00 грн., про що свідчить банківська виписка від 05.09.2012 року.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 6 180,00 грн.

Дослідивши умови договору, видаткову накладну та рахунок-фактуру, надані позивачем у підтвердження факту виконання договірних зобов'язань, судом встановлено таке.

Згідно з п. 2.2. договору покупець продає постачальнику письмове замовлення на кожну партію товару, що буде поставлена.

У письмовому замовленні партії товару, що повинна бути поставлена, покупець вказує строк поставки, який не може бути меншим ніж 10 робочих днів з моменту отримання постачальником замовлення (п. 2.3. договору).

Відповідно до п. 2.5. договору загальна кількість товару кожного виду (марки, типу), що повинен бути поставлений в конкретній партії, зазначається покупцем в заявці.

Отже, одним з документів, що повинен оформлюватися на виконання умов договором, є заявка. У той же час позивачем на виконання вказаних умов договору заявок суду надано не було.

Крім того, як вбачається з видаткової накладної, остання не містить жодних посилань на договір, в умовах продажу зазначено "з відстрочкою платежу".

Згідно з банківською випискою оплата відповідачем проводилася на підставі рахунка-фактури № ДУБ-000129 від 19.07.2012 року.

У свою чергу, вказаний рахунок-фактура теж не містить будь-яких посилань на договір.

За таких умов суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем мала місце позадоговірна поставка товару.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткова накладна, надана позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розмінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовуються.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 6 180, 00 грн.

Крім того, позивачем за несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар на підставі п. п. 6.1.-6.3. договору нараховано 800,31 грн. пені, 618,00 грн. штрафу та 1 892,56 грн. 35% процентів річних.

Суд не вбачає підстав для задоволення пені, штрафу та 35 % річних, нарахованих позивачем на підставі договору, оскільки судом встановлено, що поставка мала позадоговірний характер.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі основного боргу.

На підставі статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Меркурій-ІВ" (вул. Смолярня, 73, с. Верба, Дубенський район, Рівненська область, 35670, код ЄДРПОУ 35876434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВР - Сервіс» (вул. Тернопільська, 13/1, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 34669380) 6 180,00 грн. основного боргу та 1 120,39 грн. судового збору.

3.У задоволенні стягнення 800,31 грн. пені, 618,00 грн. штрафу та 1 892,56 грн. 35% річних відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 20.08.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.