Рішення

від 19.08.2013 по справі 916/1489/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" серпня 2013 р.Справа № 916/1489/13

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮТА-ВІТА";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Марін-транс";

про стягнення 7 698,88 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Олійник І.М. (директор).

Від відповідача: Антонов В.Г. (за довіреністю); Арабаджи Н.М. (директор).

СУТЬ СПОРУ : 05.06.2013 року за вх. №2338/13 Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮТА-ВІТА" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Марін-транс" про стягнення 7 698,88 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2013р. позовну заяву було прийнято до розгляду суддею Смелянець Г.Є. та порушено провадження у справі №916/1489/13.

Приймаючи до уваги, що суддя Смелянець Г.Є. знаходилася на лікарняному, за розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 27.06.2013 року справу №916/1489/13 було передано судді Меденцеву П.А.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач у судових засіданнях проти позову заперечував, посилаючись на підстави викладені у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮТА-ВІТА" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Марін-транс" було укладено довгостроковий Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом № 0301/1 від 03.01.2012р., за умовами якого позивач зобов'язався організовувати перевезення вантажів відповідача вантажним транспортом, а відповідач зобов'язався сплачувати за перевезення вантажу встановлену сторонами плату.

Відповідно до заявки на перевезення №238 від 05.11.12 року, позивачем було здійснено перевезення вантажу - контейнеру INKU6734913 з шинами, автомобілем марки „Супер Маз" д/н ВЕ8341АК причеп д/н ВЕ0085ХТ за маршрутом м. Одеса - м. Дніпропетровськ.

10.11.2012 року при розвантаженні контейнеру в присутності водія позивача та представників вантажоодержувача було виявлено нестачу вантажу у кількості 6 шин, вартістю 15 798,47 грн., про що було складено акт нестачі №1 від 10.11.2012р.

Постановою РВ ДГУ ГУМВ України в Дніпропетровській області було встановлено, викрадення частини вантажу, чим спричинено вантажоодержувачу шкоду в сумі 15 798,47 грн. За фактом крадіжки порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

12.11.2012 року вантажоодержувач виставив претензію відповідачу щодо відшкодування збитків завданих крадіжкою вантажу у сумі 15 798,47 грн.

Відповідач в свою чергу виставив претензію позивачу на суму 15 798,47 грн. де вказує, що втрата вантажу сталася з вини перевізника, а тому збитки має відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮТА-ВІТА".

Позивач не згоден з позицією відповідача та вказує, що за виконання цього перевезення відповідач, згідно Заявки та п.2.1 Договору, зобов'язався сплатити позивачу 7 200,00 грн.

В результаті вищезазначеного, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором перевезень у сумі 7 200,00 грн., 498,88 грн. - пені.

25.06.2013 року за вх. №19424/13 директором Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮТА-ВІТА" було заявлено клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Приватне підприємство „Віксан Груп" та клопотання про витребування доказів у Приватного підприємства „Віксан Груп" та у Міського комунального підприємства „Дніпровський електротранспорт" за вх. №19425/13, на задоволенні яких позивач не наполягав у судових засіданнях, тому судом було відмовлено у залученні до участі у справі третьої особи - Приватне підприємство „Віксан Груп" та витребуванні доказів.

25.06.2013 року за вх. №19431/13 Товариство з обмеженою відповідальністю „Марін-транс" надало до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮТА-ВІТА" в повному обсязі.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)

зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Як вище встановлено господарським судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮТА-ВІТА" (далі - позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Марін-транс" (далі - відповідач, Замовник) було укладено довгостроковий Договір про організацію перевезень автомобільним транспортом № 0301/1 від 03.01.2012р., за умовами якого позивач зобов'язався організовувати перевезення вантажів відповідача вантажним транспортом, а відповідач зобов'язався сплачувати за перевезення вантажу встановлену сторонами плату (п. 1.1. Договору).

Відповідно до заявки на перевезення №238 від 05.11.2012 року (далі - Заявка, аркуш справи 19) позивачем було здійснено перевезення вантажу - контейнеру INKU6734913 з шинами, автомобілем марки „Супер Маз" д/н ВЕ8341АК причеп д/н ВЕ0085ХТ за маршрутом м. Одеса - м. Дніпропетровськ, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 13 (аркуш справи 20-21).

У відповідності до умов Договору та Заявки, 07.11.2012 року Виконавець подав автомобіль під завантаження. Водій Виконавця прийняв контейнер INKU6734913 зі справною пломбою в Одеському морському порту без підрахунку місць.

08.11.2012 року вантаж був доставлений на митний термінал м. Дніпропетровська із непошкодженою пломбою. На терміналі контейнер відкривався для огляду співробітниками митниці, перерахунок місць не проводився. На момент відкриття контейнеру пломба вантажовідправника на ньому була також не ушкоджена. Під час огляду контейнеру та вантажу на митному терміналі був присутній представник вантажоодержувача - Приватного підприємства „Віксан Груп". Після огляду контейнер не був опломбований, водій по кількості та якості вантаж не приймав.

Автомобіль з вантажем у супроводі представника вантажоодержувача було доставлено на склад вантажоодержувача, за адресою: вул. Б.Кротова, 15-а в м. Дніпропетровськ (територія АТП МКП). В ніч з 09 по 10 листопада 2012 року водій залишив транспортний засіб на охоронюваній території вантажоодержувача.

Вранці 10.11.2012 року при розвантаженні контейнеру в присутності водія позивача та представників Приватного підприємства „Віксан Груп" було виявлено нестачу вантажу у кількості 6 шин, вартістю 15 798,47 грн., про що було складено акт нестачі №1 від 10.11.2012р.

Постановою РВ ДГУ ГУМВ України в Дніпропетровській області про порушення кримінальної справи від 16.11.2012р. було встановлено, що у період часу з 16-00 09.11.2012р. до 08-00 10.11.2012 року невстановленими особами з належного позивачу автомобіля, що знаходився на території складу вантажоодержувача, було викрадено частину вантажу, чим спричинено Приватному підприємству „Віксан Груп" шкоду в сумі 15 798,47 грн. За фактом крадіжки порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо перевезення вантажів автомобільним транспортом виконав належним чином, відповідач же зобов'язання за договором не виконав, грошові кошти за автоперевезення не сплатив.

25.03.2013р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №2503/13 про

сплату заборгованості за автоперевезення по Договору у сумі 7 200,00 грн. (аркуш справи 29-30).

Відповідач листом № б/н повідомив, що претензія буде розглянута ним протягом місяця (аркуш справи 31), однак у вказаний строк жодної відповіді не надав.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів , договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законодавством або договором.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або Інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 3.5. Договору, який передбачає, що в разі порушення строків оплати перевезення відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

На день подання позову, відповідачем прострочено зобов'язання за 169 днів (з 26.11.2012р. по 13.05.2013р.). Внаслідок чого пеня складає - 498,88 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судові витрати, які той поніс в зв'язку з захистом своїх інтересів у суді. Ці витрати складаються з судового збору, сплаченого позивачем за розгляд справи у суді в сумі 1 720,50 грн. та оплати послуг адвоката (Договір про надання юридичних послуг №1-г/2013 від 15.03.2013р. та Квитанція про перерахування коштів адвокату № 25 від 14.05.2013р. міститься в матеріалах справи аркуш 32-34) в сумі - 1 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач документів, спростовуючих позовні вимоги, не надав.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Марін-транс" (65014, Одеська область, м. Одеса, вул. Жуковського, буд. 2, офіс 1, код ЄДРПОУ 36108928, р/р 26001311742101 у банку „Південний", МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮТА-ВІТА" (67632, Одеська область, Біляївський район, с. Августівка, вул. Монастирського, буд. 12-А, код ЄДРПОУ 37136207, р/р 26008283294300 в АТ „УкрСиббанк", МФО 351005) заборгованість за договором перевезень у сумі 7 200,00 грн., 498,88 грн. - пені, суму судового збору у розмірі 1 720,50 гривні та 1 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 21 серпня 2013 року.

Суддя Меденцев П.А.