Постанова

від 19.08.2013 по справі 826/11058/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 серпня 2013 року № 826/11058/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., суддів Аблова Є.В., Амельохіна В.В., розглянувши адміністративну справу та додані до неї матеріали в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Тек" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування Наказ, визнання протиправними дії

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Тек", звернувся до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Міністерства доходів і зборів України Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним і скасувати наказ Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві ДПС від 15 лютого 2013 року № 369/22-60 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПАРТНЕР ТЕК», код ЄДРПОУ 36469059, з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «АВТОМПАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ БІЗНЕСА», код ЄДРПОУ 36858919»; визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києві ДПС щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 18 по 20 лютого 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ТЕК» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ БІЗНЕСА», код ЄДРПОУ 36858919, за період вересень 2011 року, що оформлена актом від 20 лютого 2013 року за № 506/22-60/36369059 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПАРТНЕР ТЕК» (код ЄДРПОУ 36469059) щодо підтвердження відомостей, отриманих вед особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «АВТОМАТИЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ БІЗНЕСА» (код ЄДРПОУ 36858919) за вересень 2011 року»; визнання протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 14 березня 2013 року №3391/10/22.6-27 «Про результати розгляду заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПАРТНЕР ТЕК» (код за ЄДРПОУ 36469659) № 506/22-60/36469059 від 20.02.2013 р.»; визнати протиправними дії Державної податкової служби у м. Києві щодо розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ТЕК» від 27 березня 2013 року на рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 14 березня 2013 року № 3391/10/22.6-27 «Про результати розгляду заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПАРТНЕР ТЕК» (код за ЄДРПОУ 36469659) № 506/22-60/36469059 від 20.02.2013 р.»; визнати протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ТЕК» від 07 травня 2013 року на рішення Державної податкової служби у м. Києві від 22 квітня 2013 року № 3650/10/22-7-10 «Про надання відповіді» та рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 14 березня 2013 року №3391/10/22.6-27 «Про результати розгляду заперечення до акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПАРТНЕР ТЕК» (код за ЄДРПОУ 36469659) № 506/22-60/36469059 від 20.02.2013 р.».

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що перевірка проводилася відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки перед проведенням перевірки відповідач повинен був направити на адресу позивача запит про надання пояснень та документального підтвердження господарських операцій з контрагентами і лише в разі ненадання позивачем пояснень та документального підтвердження відповідач мав право на проведення позапланової перевірки.

Відповідачами позовні вимоги заперечуються з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було надіслано на адресу Товариства Лист від 21.11.2011 р. №15864/10/23-08 про надання пояснень та документальне підтвердження щодо формування податкового кредиту та податкового зобов'язання за вересень 2011 р.

Позивачем на адресу Відповідача було надіслано Лист «На Ваш запит №15869/10/23-08 від 21.11.2011 р.» №19.12/11.12 від 19.12.11 р.

У відповідності до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 вказаного Кодексу документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

У відповідності 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до ст.79 Податкового Кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно пп.78.1.1. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (п.78.4. ст.78 Кодексу).

Відповідно до п.1.8. Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 р. № 213, у разі коли при організації документальної планової та позапланової або фактичної перевірки встановлено відсутність платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників) за місцезнаходженням (місцем проживання), у той же день складається акт (довільної форми) щодо не встановлення місцезнаходження платника податків (посадових осіб платника податків або його законних (уповноважених) представників).

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС зазначає, що підставою призначення та проведення перевірки є акт від 26.10.2012 р. №1753/2240/36858919 складений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматизація процесів бізнесу" (код за ЄДРПОУ 36858919) в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Ліга Груп" (код ЄДРПОУ 36449011) за період з 01.08.2011 по 31.10.2011.

Як вбачається із матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС був підписаний Наказ №369/22-60 від 15.02.2013 року щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ПАРТНЕР ТЕК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість за вересень 2011р., тривалістю 3 робочих дні, з 18.02.2013 р.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС було направлено повідомлення №2432/10/22-60 від 15.02.2013 р. та Наказ №369/22-60 від 15.02.2013 року на адресу Позивача (м. Київ, вул. Зоологічна, д.4), де зазначається дата та мета здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки, яке Позивач отримав .

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи, свідчить про те, що відповідач, вчиняючи оскаржувані дії по перевірці, а також видаючи оскаржуваний Наказ №369/22-60 від 15.02.2013 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Натомість, щодо акту перевірки Податковим кодексом передбачено лише надання заперечень. Так, норми статті 86.7 передбачають, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Складання акту судом вбачається обставиною, що не порушує охоронюваних Законом прав та інтересів позивача з огляду на те, що висновки акту перевірки є службовим документом, є носієм доказової інформації, проте, акт не може бути визнаний рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень.

Крім того, Судом встановлено, що Позивачем на Акт перевірки від 20.02.2013 р. №506/22-60/36469059 було подано заперечення, які ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС були розглянуті та Листом від 14.03.2013 р. №3391/10.6-27 надано відповідь.

Отже, в процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних Законом інтересів позивача у зв'язку з призначенням перевірки та складанням акту перевірки та вчинення в процесі складання даного акту податковим органом дій, які б порушували інтереси позивача.

В частині позовних вимог щодо визнання недійсним та скасувати Рішення про результати розгляду скарги Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міндоходів у м. Києві та визнання недійсним та скасувати Рішення про результати розгляду повторних скарг, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Рішення Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Міндоходів у м. Києві не є юридично значеним для позивача, оскільки зазначені рішення не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже сама по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

З огляду на викладене Суд приходить до висновку про те, що оскільки рішення про результати розгляду скарг само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання протиправним та скасування зазначених рішень, а отже позовні вимога в даній частині є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. (ч.1) В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. (ч.2) Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. (ч.3) Суд може збирати докази з власної ініціативи. (ч.5) Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. (ч.6 ст.71 КАС України).

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, що в свою чергу свідчить про те, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя А.Б. Федорчук

Судді Є.В. Аблов

В.В. Амельохін