Постанова

від 16.08.2013 по справі 820/6466/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 серпня 2013 р. № 820/6466/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Міщенко А.П.,

за участю: представника позивача - Качанова Є.О.,

представника відповідача - Корнієвського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (код ЄДРПОУ 30237468) з питань перевірки відносин із платником податків Приватним підприємством "Матрапак" (код ЄДРПОУ33818915) за період серпень 2012 року, за наслідками якої складений Акт перевірки №2274/2203/30237468 від 14.06.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002522210 від 11 липня 2013 року.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.08.2013 року замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, на належного відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" з питань перевірки відносин із платником податків Приватним підприємством "Матрапак" за період серпень 2012 року, за наслідками якої складений Акт перевірки №2274/2203/30237468 від 14.06.2013 року є цілком законними та обґрунтованими, оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення №0002522210 від 11 липня 2013 року винесене відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Матрапак» код ЄДРПОУ 33818915 за серпень 2012 р. їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої відповідачем складено акт №2274/2203/30237468 від 14.06.2013 року.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 74930,0 грн. за серпень 2012 року.

На підставі висновків акту перевірки №2274/2203/30237468, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення № 0002522210 від 11.07.2013 р., яким ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112395,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 74930,0 грн., штрафні санкції у розмірі 37465,0 грн.

Щодо правомірності дій податкового органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія", суд зазначає наступне.

За приписами п.п.78.1.1 ст. 78 ПК України, документальна перевірка здійснюється за наявності таких обставин:

виявлення фактів, що свідчать про можливе порушення платником податків валютного та іншого законодавства та

ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Обов'язковою обставиною для призначення та проведення перевірки за п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України є не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було направлено запит від 18.01.2013 р. №546/10/22.4-21 «Про надання пояснень та її документального підтвердження» у зв'язку з надходженням податкової інформації, яка свідчить про порушення податкового законодавства контрагента позивача ПП «МАТРАПАК» (код ЄДРПОУ 33818915) за період серпень 2012 року.

З матеріалів справи вбачається, що листом №12 до податкового органу ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" 01.02.2013 р. надано інформацію та документальне підтвердження на виконання листа Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Тобто, ТОВ "Торгівельний будинок "Лінія" в повній мірі виконана вимога Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, що викладена у листі від 18.01.2013 р. №546/10/22.4-21.

Враховуючи, що позивач надав відповідь на письмовий запит органу державної податкової служби разом із всіма витребуваними первинними документами, суд зазначає, що підстави для призначення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" були відсутні.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі результатів відкритих торгів 08.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Лінія» та Комунальне підприємство «Київський водний стадіон» уклали Договори купівлі-продажу № 10 та № 11.

За умовами Договору № 10, ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» (в якості Постачальника) зобов'язується поставити КП «Київський водний стадіон» (в якості Замовника) зазначені у Специфікації товари, а саме, подвійний елемент пірсу пластикового, код за класифікатором 35.11.5, а Замовник прийняти і оплатити такі товари.

За умовами Договору № 11, ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» (в якості Продавця) зобов'язується передати належний йому товар у власність КП «Київський водний стадіон» (в якості Покупця), а Покупець зобов'язується прийняти товар зазначений у Специфікації №1, а саме якорі, якірні кріплення, сваї, кільця для свай, наболдажник для сваї, дробини, трапи, ключі за класифікатором 26.66.1, 28.75.2, 20.30.1, 28.62.3.

Вказані товари ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» відповідно до умов договорів зобов'язувалося поставити КП «Київський водний стадіон» у строк до 31 серпня 2012 року.

Матеріали справи свідчать, що для подальшого виконання вказаних Договорів, 23.08.2012 року ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» був укладений Договір поставки №108 з Приватним підприємством «Матрапак», за яким ПП «Матрапак» (в якості Постачальника) зобов'язувалося поставити, а ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» (Покупець) прийняти та оплатити аксесуари для влаштування пляжу, понтони та комплектуючі до причалі.

Договір №108 від 23.08.2012 року підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: специфікацією №1 від 29.08.2012 р., рахунком-фактурою №СФ-0000412 від 29.08.2012 р., видатковою накладною №РН-0000534 від 29.08.2012 р., податковою накладною №8 від 29.08.2012 р., товарно-транспортною накладною №54 від 29.08.2012 р. та актом прийому - передачі від 29.08.2012 р.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, виконання зобов'язань за договором на підставі Специфікації №1 від 29.08.2012 року відбулося 29.08.2012 року, що підтверджується наведеними вище документами, в свою чергу ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» узгодило з ПП «Матрапак», що свої зобов'язання за Договором № 108 від 23.08.2012 р. воно виконає після отримання остаточного розрахунку за поставлений товар з боку КП «Київський водний стадіон».

Після поставки товару за Договором №108 від 23.08.2013 р., ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» належним чином та у визначені Договорами №10 та № 11 від 08.08.2012 року строки поставило товари КП «Київський водний стадіон», а саме 30.08.2012 року у повному обсязі поставило вказані вище товари КП «Київський водний стадіон», що підтверджується за Договором № 10 від 08.08.2012 року наступними документами: рахунком - фактурою №СФ-000328 від 30.08.2012 р., видатковою накладною №РН - 0001029 від 30.08.2012 р., податковою накладною №164 від 30.08.2012 р., товарно-транспортною накладною №00000116 від 30.08.2012 р. та актом прийому-передачі від 30.08.2012 р.

За Договором № 11 від 08.08.2012 року угода супроводжувалася наступними документами: рахунком фактурою №СФ-000329 від 30.08.2012 р., видатковою накладною № РН-0001030 від 30.08.2012 р., податковою накладною №165 від 30.08.2012 р., товарно-транспортною накладною №00000117 від 30.08.2012 р. та акту прийому-передачі від 30.08.2012 р.

Судом встановлено, що КП «Київський водний стадіон» свої фінансові зобов'язання перед ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» належним чином не виконало, та не перерахувало на розрахунковий рахунок підприємства кошти за поставлений товар, мотивуючи це відсутністю державного фінансування, сплативши із загальної заборгованості у розмірі 489450,0 грн. тільки 51450,0 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №37 та №38 від 28.08.2012 р.

Відповідно наданих пояснень представника позивача, оскільки ПП «Матрапак» вимагало сплати грошових коштів за Договором №108 від 23.08.2013 року, ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» звернулося у листопаді 2012 р. до КП «Київський водний стадіон» та до керівництва Київської міської адміністрації з вимогою сплатити грошові кошти на виконання умов Договорів № 10 та № 11 від 08.08.2013 рок, що підтверджується претензією №1 від 15.11.2012 р. та листом.

Судом встановлено, що 20.12.2012 р. Приватне підприємство «Матарпак» та ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» уклали договір поставки № 14/2012, за умовами якого ТОВ «ТБ «Лінія» (в якості Постачальника) зобов'язувалося поставити ПП «Матрапак» (в якості Покупця), а Покупець прийняти та оплатити товар: курча бройлера 1-ї категорії, охолоджені. Кількість, строки та ціни узгоджуються сторонами у Специфікаціях.(п.1.1, п.1.2 Договору № 14/2012 від 20.12.2012р.)

Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору та якість товару підтверджується:

- за Специфікацією № 1 від 21.12.12 р.: рахунок-фактура №СФ-000540 від 21.12.2012 р., податкова накладна №133 від 21.12.2012 р., видаткова накладна №РН-0001582 від 21.12.2012 р., акт прийому-передачі від 21.12.2012 р., товарно-транспортна накладна №76 від 21.12.2012 р., ветеринарне свідоцтво № 090374 ВП-20 від 21.12.2012 р.;

- за Специфікацією № 2 від 21.12.12 р.: рахунок-фактура № СФ-000544 від 21.12.2012 р., податкова накладна №136 від 21.12.2012 р., видаткова накладна №РН-0001587 від 21.12.2012 р., акт прийому-передачі від 21.12.2012 р., товарно-транспортна накладна №85 від 21.12.2012 р., ветеринарне свідоцтво № 090375 ВП-20 від 21.12.2012 р.;

- за Специфікацією № 3 від 24.12.12 р.: рахунок-фактура № СФ-000547 від 24.12.2012 р., податкова накладна № 144 від 24.12.2012 р., видаткова накладна № РН-0001589 від 24.12.2012 р., акт прийому-передачі від 24.12.2012 р., товарно-транспортна накладна № 92 від 24.12.2012 р., ветеринарне свідоцтво № 090376 ВП-20 від 24.12.2012 р.;

- за Специфікацією № 4 від 24.12.12 р.: рахунок-фактура № СФ-000548 від 24.12.2012 р., податкова накладна №146 від 24.12.2012 р., видаткова накладна № РН-0001592 від 24.12.2012 р., акт прийому-передачі від 24.12.2012 р., товарно-транспортна накладна № 98 від 24.12.2012 р., ветеринарне свідоцтво № 090377 ВП-20 від 24.12.2012 р.;

- за Специфікацією № 5 від 25.12.12 р.: рахунок-фактура № СФ-000554 від 25.12.2012 р., податкова накладна №158 від 25.12.2012 р., видаткова накладна № РН-0001602 від 25.12.2012 р., акт прийому-передачі від 25.12.2012 р., товарно-транспортна накладна № 110 від 25.12.2012 р., ветеринарне свідоцтво № 090378 ВП-20 від 25.12.2012 р.;

- за Специфікацією № 6 від 25.12.12 р.: рахунок-фактура № СФ-000550 від 25.12.2012 р., податкова накладна №160 від 25.12.2012 р., видаткова накладна №РН-0001605 від 25.12.2012 р., акт прийому-передачі від 25.12.2012 р., товарно-транспортна накладна №115 від 25.12.2012 р., Ветеринарне свідоцтво № 090379 ВП-20 від 25.12.2012 р.;

- за Специфікацією № 7 від 26.12.12 р.: рахунок-фактура № СФ-000559 від 26.12.2012 р., податкова накладна № 165 від 26.12.2012 р., видаткова накладна № РН-0001606 від 26.12.2012 р., акт прийому-передачі від 26.12.2012 р., товарно-транспортна накладна №130 від 26.12.2012 р., ветеринарне свідоцтво № 090381 ВП-20 від 26.12.2012 р.;

- за Специфікацією № 8 від 26.12.12 р.: рахунок-фактура № СФ-000556 від 26.12.2012 р., податкова накладна № 162 від 26.12.2012 р., видаткова накладна № РН-0001608 від 26.12.2012 р., акт прийому-передачі від 26.12.2012 р., товарно-транспортна накладна № 120 від 26.12.2012 р., ветеринарне свідоцтво № 090387 ВП-20 від 26.12.2012 р.;

- за Специфікацією № 9 від 26.12.12 р.: рахунок-фактура № СФ-000562 від 26.12.2012 р., податкова накладна № 167 від 26.12.2012 р., видаткова накладна № РН-0001610 від 26.12.2012 р., акт прийому-передачі від 26.12.2012 р., товарно-транспортна накладна № 125 від 26.12.2012 р., ветеринарне свідоцтво № 090380 ВП-20 від 26.12.2012 р.

Згідно наданих усних пояснень представника позивача, ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» засобами телефонного зв'язку 27.12.2012 р. отримав від КП «Київський водний стадіон» інформацію відносно того, що до 31.12.2013 року Київська міська адміністрація не здійснить перерахування грошових коштів у зв'язку з відсутністю фінансування з державного бюджету України, враховуючи цей факт, усвідомлюючи наявність однорідних грошових вимог між ПП «Матрапак» та ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» і неможливість останнім виконання своїх фінансових зобов'язань у зв'язку з порушеннями виконання зобов'язань «КП «Київський водний стадіон», з огляду на кінець календарного та звітного року, ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» та ПП «Матрапак» вирішили зарахувати один одному зустрічні однорідні вимоги, строк виконання котрих настав.

У зв'язку з цим, 27.12.2012 року ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» та ПП «Матрапак» уклали Акт взаємозарахування щодо зустрічних однорідних вимог.

Судом встановлено, що внаслідок невиконання КП «Київський водний стадіон» своїх зобов'язань перед ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія», останнє було вимушено звернутися за захистом своїх прав до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з КП «Київський водний стадіон» грошових коштів за вказаними договорами № 10 та № 11 від 08.08.2012 року.

Під час судового розгляду КП «Київський водний стадіон» здійснило сплату вказаної заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №10 та №11 від 29.03.2013 р., однак, відмовилося сплачувати штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання. Оскільки, КП «Київський водний стадіон» грубо порушило свої фінансові зобов'язання, ТОВ «ТБ «Лінія» наголошувало на продовженні розгляду справи у суді та отримання штрафних санкцій за спричинені збитки та негативні наслідки для репутації ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.04.2013 року по справі №910/1443/13, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2013 року, позовні вимоги ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» задоволені, стягнуто з КП «Київський водний стадіон» на користь ТОВ «Торгівельний будинок «Лінія» 7236,0 грн. 3% річних, 875,56 грн. інфляційних збитків, 8875,50 грн. судового збору, 2546,19 грн. витрат пов'язаних з прибуттям представників позивача в судові засідання.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №2274/2203/30237468 від 14.06.2013 р. встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки акту ДПІ у Дзержинському районі Харкова Харківської області ДПС від 09.01.2013 р. №30/22.4-11/33818915 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Матрапак» (податковий номер 33818915) за період з 01.07.2012 р. по 30.09.2012 р.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по вказаним господарським операціям, при цьому, Приватне підприємство «Матрапак» було офіційно зареєстроване платником ПДВ на час здійснення господарських операцій та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №2274/2203/30237468 від 14.06.2013 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, перевіривши оскаржувані в даній справі дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (код ЄДРПОУ 30237468) з питань перевірки відносин із платником податків Приватним підприємством "Матрапак" (код ЄДРПОУ 33818915) за період серпень 2012 року, суд дійшов до висновку, що дії податкового органу порушують приписи ст.78 Податкового кодексу України, податкове повідомлення - рішення №0002522210 від 11 липня 2013 року прийняте Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення №0002522210 від 11 липня 2013 року, суд зазначає наступне.

Вимоги про визнання протиправними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення - рішення передбачає, тим самим, визнання його протиправним. Отже щодо позовних вимог про визнання податкового повідомлення - рішення №0002522210 від 11 липня 2013 року протиправним слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, але аж ніяк про визнання протиправним рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (код ЄДРПОУ 30237468) з питань перевірки відносин із платником податків Приватним підприємством "Матрапак" (код ЄДРПОУ 33818915) за період серпень 2012 року, за наслідками якої складений Акт перевірки №2274/2203/30237468 від 14.06.2013 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення №0002522210 від 11 липня 2013 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Лінія" (код ЄДРПОУ 30237468) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 1203.96 грн. (одна тисяча двісті три гривні 96 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 21 серпня 2013 року.

Суддя Д.В. Бездітко