Рішення

від 12.08.2013 по справі 914/2039/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2013 р. Справа № 914/2039/13

За позовом : Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», м. Львів

До відповідача : Приватного підприємства «Наша оселя», м. Львів

Про стягнення 58 928, 10 грн.

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

В судове засідання з'явились:

від позивача : Кіндрат Б.Я. - представник

від відповідача : не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору : Подано позов Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до відповідача Приватного підприємства «Наша оселя» про стягнення 58 928,10 грн.

В судовому засіданні 22.07.2013 року судом оглянуто оригінали документів, які долучені позивачем до матеріалів справи.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав та мотивів викладених в ухвалах господарського суду Львівської області від 17.06.2013 року, від 22.07.2013 року та від 05.08.2013 року.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в жодне судове засідання не з'являвся, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які надсилались сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому засіданні 12.08.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

10.11.2005 року між Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (Енергопостачальна організація) та Приватним підприємством «Наша оселя» (Споживач) було укладено Договір №3653/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді.

На виконання умов Договору позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді з листопада 2005 року за яку відповідач зобов'язувався оплачувати за спожиту теплову енергію в порядку визначеному договором, однак свої договірні зобов'язання виконав частково.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 56 977,99 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в зв'язку із несвоєчасною оплатою відповідачем вартості спожитої теплової енергії, позивачем нараховано три відсотки річних в сумі 399,11 грн. та інфляційні втрати в розмірі 23,35 грн., які просить стягнути з відповідача. Крім цього, відповідно до п.7.2.3 Договору №5017/Р позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка згідно розрахунку складає 1 527,65 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно ст.ст. 526,530 Цивільного Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п.1 2 Договору №3653/Ш, позивач здійснював постачання теплової енергії в гарячій воді відповідачу в період 01.07.2012 року по 31.03.2013 року на загальну суму 56 977,99 грн.

Відповідно до п.п.6.1-6.3 Договору №3653/Ш від 10.11.2005 року розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими чинним законодавством формами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, а саме за отриману теплову енергію в гарячій воді в період з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року відповідач з позивачем не розрахувався, а відтак станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем згідно Договору №3653/Ш за період з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року становить 56 977,99 грн.

Положенням ст.610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем за період з 01.07.2012 року по 31.03.2013 року три відсотки річних в сумі 399,11 грн. та інфляційні втрати в сумі 23,35 грн., які перевірені судом щодо правильності нарахування розрахунку, підлягають до стягнення.

Частинами 1-3 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків..

Згідно із ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.2.3 Договору №3653/Ш, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем нарахована пеня за період з 25.10.2012 року по 25.04.2013 року в розмірі 1 527,65 грн. Згідно проведеного судом перерахунку пеня за вказаний період складає 1 545,68 грн., однак суд задовольняє пеню в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з'явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача та не подання ним доказів оплати за отриману теплову енергію в гарячій воді в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Судові витрати слід віднести на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись 3,4,4 1 ,4 2 ,4 3 , 4 4 ;4 5 ,4 6 ,12,32,33,34,35,36,43,49,75,82,84,85 ГПК України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Наша оселя» (79012, м. Львів, вул. Гвардійська, 14 кв.9, код ЄДРПОУ 33862922) на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79000, м. Львів, вул.Д.Апостола,1 код ЄДРПОУ 05506460) - 56 977,99 грн. - основного боргу,399,11 грн. - три відсотки річних, 23,35 грн. - інфляційних втрат, 1 527,65 грн. - пені та 1 720,50 грн. - судового збору.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду .

4. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.08.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.