Рішення

від 19.08.2013 по справі 922/3058/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2013 р.Справа № 922/3058/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Павлоградзернопродукт", с. Варварівка до ТОВ "БОТ і К", с. Веселе про стягнення коштів в сумі 9 943,20 грн. за участю сторін:

позивач -Кучеренко А.М.

відповідач - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В липні 2013 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" ( надалі - позивач) та просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОТіК" ( надалі - відповідач) вартість наданих послуг з перевезення на суму 9 943,20 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на перевезення вантажів за № П-40 АП від 02.07.2012 року.

Ухвала суду про порушення провадження у справі від 27.07.2013 року повернулася до суду з відміткою поштового відділення "за відмовою адресата від одержання".

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Судом встановлено наступне, що 02.07.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № П-40АП про перевезення вантажів (а.с.10). У відповідності до предмету договору позивач взяв на себе зобов*язання на систематичній основі доставляти довірені йому відповідачем вантажі з пункту відправлення до пункту призначення, і видавати його уповноваженій на одержання вантажів особі, а відповідач взяв на себе обов*язок сплатити за перевезення вантажів встановлену плату ( провізну плату). (п.1.1 договору).

Перевізна плата за цим договором визначається згідно додатку № 1 ( а. с.11) 48 грн. за тону.

Сторони погодили, що розрахунки між сторонами проводяться потижнево у безготівковій формі, кожного понеділка ( або у наступний за ним робочий день) позивач надає відповідачеві для підписання акт виконаних робіт за минулий тиждень і виставляє до оплати рахунок. Відповідач сплачує перевізну плату впродовж 2-х банківських днів з наступного дня після отримання рахунку ( п.5.2 договору).

Так, в обгрунтування заявлених вимог позивач надає наступні акти :

акт здачі-приймання робіт (надання послуг ) за № 688 від 26.09.2012 року на суму 7 541,76 грн. за вантажні перевезення 157,12 тон по ціні 40 грн. без ПДВ. (а.с.12).

акт здачі-приймання робіт (надання послуг ) за № 723 від 30.09.2012 року на суму 2 401,44 грн. за вантажні перевезення 50,03 тон по ціні 40 грн. без ПДВ. ( а.с.12).

Позивачем також надані рахунки на оплату за № 981 від 26.09.2012 року на 7 541,76 грн., та № 1059 від 30.09.2012 року на суму 2 401,44 грн.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 9 943,20 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,49,75 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БОТ і К" ( Харківська обл, с.Веселе, Лозівський район, вул.Колгоспна,4 код ЄДРПОУ 21172627 р/р 26004052203665 в Лозівському відділенні ХГРУ "Приват банк" МФО 351533 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградзернопродукт" (Дніпропетровська обл. , вул. Пристанційна, 26-а, с.Варварівка, Юр*ївський район, р/р 26008050212627, МФО 305299 ПАТ КБ Приват Банк м. Дніпропетровська, код ЄДРПОУ 33850545) суму основного боргу 9 943,20 грн., судовий збір 1750,50 грн.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.