Ухвала

від 26.01.2009 по справі 46/421-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/421-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

У Х В А Л А

26.01.2009 р.                                                Справа № 46/421-А   

За позовомДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Дан”,Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтер-Пласт”

Провизнання угоди недійсною  

                                                                  Суддя Шабунін С.В.    

Представники:

Від позивачаЧивря Д.О. —представник за довіреністю від 27.03.2008 р. № 2438/9/10-008

Від відповідача-1 не з'явився

Від відповідача-2 не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2005 року Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом, відповідно до якого просить визнати недійсною господарську угоду, укладену товариством з обмеженою відповідальністю “Дан” та товариством з обмеженою відповідальністю “Інтер-Пласт” шляхом обміну документами (рахунком-фактурою та податковою накладною).

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2005 р. № 46/421.

Ухвалою від 01.08.2005 р. провадження у справі № 46/421 зупинено до вирішення Верховним судом України пов'язаної з нею справи № 2-1390/03 про визнання установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю “Дан” не дійсними.

01.12.2008 р. провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача в порядку ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено справу до судового розгляду на 12.01.2009 р. та зобов'язано сторін вчинити певні дії, необхідні для розгляду спору.   

12.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 26.01.2009 р. через неявку в засідання  уповноважених представників сторін та неподання документів відповідно до ухвали від 01.12.2008 р.

У судове засідання, призначене на 26.01.2009 р. представники відповідачів не прибули, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, а тому, суд вважає за можливе провести судове засідання за їх відсутності.

Як слідує з позовної заяви, позивач вважає, що спірна угода укладена відповідачами з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому вона підлягає визнанню недійсною на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСУ із застосуванням відповідних наслідків.  

Так, позов мотивований тим, що згідно з рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27.02.2003 р. у справі № 2-1390, яке набрало законної сили, визнано недійсними установчі документи і свідоцтво платника податку на додану вартість  Товариства з обмеженою відповідальністю “Дан”, оскільки судом було встановлено, що підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, звітність не подає, засновники даної юридичної особи вийшли з його складу, корпоративні права передані невстановленій особі. Податкова звітність подавалася лише за листопад та грудень 2002 року, заборгованість по сплаті податку на додану вартість та штрафним санкціям становить 9 55 335,08 грн.    

Заслухавши пояснення учасника процесу, який з'явився в судове засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про доцільність закриття провадження у справі, оскільки вимоги про визнання недійсним правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову.

Аналіз норм Цивільного кодексу УРСР, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави стверджувати, що такі юридичні факти як угоди слід розрізняти за ступенем їх дійсності на абсолютно недійсні угоди, або нікчемні та відносно дійсні, або заперечені (угоди з дефектами суб'єктного складу волі, що породжують права та обов'язку, але можуть бути визнані недійсними судом).

Виходячи з глави 3 Цивільного кодексу УРСР недійсність нікчемних угод визначено безпосередньо у правовій нормі, зокрема, у ст. 49 “Недійсність угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства” встановлено, що якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу в однієї з сторін, все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Отже, недійсність угоди, укладеної з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, презюмується законодавцем тобто встановлено нормою закону, а тому суд лише констатує даний факт. З наведеного слідує, що визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.  

На цій підставі слід вважати, що позов податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягає.

У даному випадку орган державної податкової служби в порядку п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” вправі звернутися до суду з позовом про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочином, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на його нікчемність.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

За таких обставин, провадження у справі за позовними вимогами Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва щодо визнання укладеного відповідачами правочину недійсним та застосування наслідків його недійсності підлягає закриттю.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 157, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд —

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 46/421-А.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 С.В. Шабунін

№  

 о .