Рішення

від 25.12.2006 по справі 12/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/246

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

25.12.2006                                                                                            Справа  № 12/246

Суддя господарського суду Тисянчин В. М., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства „Науково –виробнича компанія „Альянс –Інвест”, м. Київ

до приватного підприємства „Еколог”, м. Виноградів

про стягнення суми 12 094,00 грн. –основного боргу та  35 072,60 грн. –пені.

                                                                                                  Суддя    Тисянчин  В. М.

                    Представники:

Від позивача –не з'явився

Від відповідача –не з'явився

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Науково –виробнича компанія „Альянс –Інвест”, м. Київ до приватного підприємства „Еколог”, м. Виноградів про стягнення суми 12 094,00 грн. –основного боргу та  35 072,60 грн. –пені.

          На повторну вимогу суду відповідач письмового відзиву на позов не подав, свого уповноваженого представника для участі у розгляді справи не направив, а тому справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

          Ухвала про порушення провадження у справі направлялась рекомендованим листом, тому неявка уповноваженого представника відповідача у судове засідання не є перешкодою розгляду справи по суті, про що зазначено в ухвалі про порушення провадження у справі.

Відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.          

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, суд

ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 12 094,00 грн. –основного боргу щодо оплати за надану, згідно договору №21/12/05 від 21.12.2005 року, продукцію: лом і відходи чорних металів, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

-          видатковими накладними № РН –0000001 від 10.01.2006 року та № 14 від 08.02.2006 року;

         -    податковими накладними № 17 від 08.02.2006 року, № 21 від 16.02.2006 року та №22 від 17.02.2006 року;

         -   виписками банківської установи про рух коштів між сторонами за 27.12.2005 року, за 08.02.2006 року, за 16.02.2006 року та за 17.02.2006 року;

         -   розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензія № 03-01-31 від 06.11.2006 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є надання продукції: лому та відходів чорних металів (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача оплатити вартість наданої продукції: лому та відходів чорних металів є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625, ЦК України).

Відповідно до вимог п.7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, відповідачу відповідно до п. 7.3 договору нарахована до сплати пеня в розмірі 35 072,60 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258 ЦК України; ст. ст. 216 –218, 220 ГК України; Положень Закону України від 22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, судом визнано не обґрунтованими позовні вимоги в цій частині і такими, що не підлягають задоволенню, п.6 ст. 232 ГК України, де нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

          Таким чином, позивачем переважно доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню частково, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору та не реагування на вимоги ухвал суду.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 75; 77; 82 - 84, 115; 116; Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  частково.

      Стягнути з приватного підприємства „Еколог” (м. Виноградів,  вул. Меденція, 5; код 32839819) на користь приватного підприємства „Науково –виробнича компанія „Альянс –Інвест” (м. Київ, пр. Гагаріна, 6 оф. 1; код 30151496) суму  12 094,00 (дванадцять тисяч дев”яносто чотири грн.) –основного боргу та  471,67 (чотириста сімдесят одну грн. 67 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

     2.   В частині стягнення суми пені –в задоволенні позову відмовити.

          Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                        Тисянчин В. М.