Рішення

від 16.03.2009 по справі 11766-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

11766-2006

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

16.03.2009Справа №2-24/11766-2006

За позовом – Приватної виробничо – комерційної фірми «Гранд – Агро», (43016 м. Луцьк, вул. Кафедральна, 10; ідентифікаційний код 21738483)

До відповідача – Кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка», (95040 АР Крим, м. Сімферополь, вул. Елеваторна, 2; ідентифікаційний код 31829312)

Про стягнення 64031,00 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

                                        представники:

Від позивача – не з'явився

Від відповідача – Науменко О.В., довіреність № 3 від 14.10.2008 р., Чернишов М.А., довіреність № 4 від 09.02.2009 р.

Обставини справи: Приватна виробничо – комерційна фірма «Гранд – Агро» звернулася до Господарського суду АР Крим  з позовною заявою  до Кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка» про стягнення заборгованості у розмірі 64031,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем у період з 2000р. по 2001р. було передано відповідачу для переробки на давальницьких умовах 362748 кг помідорів. Крім того, у рахунок оплати переробки помідорів позивачем було передано відповідачу цукор на суму 24492,00 грн., мішки поліетиленові на суму 1736,75 грн. та платіжним дорученням № 93 від 30.01.2001р. було сплачено відповідачу 1537,45 грн.

На момент передачі помідорів між позивачем та відповідачем були укладені договори  № 118 від 19.08.2000р., № 67 від 21.08.2001р.

У подальшому відповідачем була здійснена переробка зазначених помідорів у кількості 63693кг у томатну пасту, яку отримав позивач. Тому позивач вважав, що зобов'язання за вказаними договорами сторони виконали.

Однак, відповідачем у 2004 р. було подано позов до господарського суду Волинської області про стягнення з позивача 64173,18 грн. за відпущений товар – томатну пасту. Рішенням господарського суду Волинської області від 18.08.2004р. у справі № 2/85-38 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2005р. рішення суду першої інстанції було змінено, позов задоволений частково, стягнуто з  Приватної виробничо – комерційної фірми «Гранд – Агро» 26070,60 грн. заборгованості за поставлену томатну пасту, в іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Підставою для задоволення вказаного позову стало те, що судом було встановлено, що поставка продукції - томатної пасти фірмі «Гранд-Агро» здійснювалась не за договорами № 118 та № 67.

У позовній заяві позивач посилається також на те, що апеляційною та касаційною інстанціями було встановлено, що помідори (томати) передані для переробки на давальницьких умовах не у відповідності до договорів № 118 та № 67 тому, що в прибуткових накладних не зазначено вказаних договорів; рішення про стягнення вартості відпущеної томатної пасти не позбавляє ПВКФ «Гранд-Агро» звернутися з позовом про стягнення з Кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілки» вартості поставлених помідорів (томатів).

Таким чином, з претензії, позовної заяви відповідача, рішення та постанов позивачеві стало відомо, що 362748кг помідорів знаходяться у чужому незаконному володінні, а рішення та постанови судів дають позивачеві право вимагати їх повернення у відповідності до ст.ст. 48, 50 Закону України «Про власність».

Оскільки позивач вважає, що після вказаних рішень та постанов підстави набуття помідорів у відповідача втрачені, він направив вимогу № 650/1 від 29.12.2004р., відповідно до якої просить відповідача повернути 362749кг помідорів або відшкодувати їх вартість із урахуванням цін, що склалися на ринках України, а саме 5441220,00 грн., крім того, просить провести розрахунки за поставлені матеріальні цінності та перераховані кошти за переробку помідорів, у прохальної частині вимоги позивач просить перерахувати на свій рахунок 172865,40 грн. заборгованості або повернути 362748 кг помідорів (т. 1, а.с. 81.).

Відповідач помідори не повернув, заборгованість не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 64031,00 грн., з яких: 36274,80 грн. – вартість 362748кг помідорів та 27756,20 грн. заборгованості за надані кошти та матеріальні цінності, із посиланням на статті 400, 530,  1212, 1213, глави 29,47,48,51,52,83 Цивільного кодексу України, а також на ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Позовна заява була прийнята до розгляду, порушено провадження у справі.

Клопотанням від 31.07.2006р., яке надійшло до суду 03.08.2006р.,  в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог позивач просить суд  стягнути з відповідача 753252,20 грн. заборгованості, з якої: 725496,00 грн. – вартість 362748 кг помідорів станом на 26.07.2006р., 27756,20 грн. – заборгованості за надані кошти та матеріальні цінності (а.с.105, том 1).

У письмових поясненнях від 08.08.2006р., які надійшли до суду 11.08.2006р., позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 753252,20 грн. заборгованості (з якої: 725496,00 грн. – вартість 362748 кг помідорів, 27756,20 грн. – заборгованості за надані кошти та матеріальні цінності) або стягнути з відповідача 362748кг помідорів та 27756,20 грн. заборгованості за надані кошти та матеріальні цінності або стягнути з відповідача  63693 кг томатної пасти (а.с.119, том 1).

Ухвалою ГС АР Крим від 15.08.2006р. провадження у справі було зупинено, по справі призначено судово – бухгалтерську експертизу, проведення якої було доручено ТОВ «Кримське експертне бюро».

14.11.2007р. від ТОВ «Кримське експертне бюро» до суду надійшов висновок судової експертизи № 106/06 від 14.11.2007 р., яким встановлено, що бухгалтерськими документами підтверджується отримання 304755 кг помідорів, 10000 кг цукру  – піску, 668 шт. поліетиленових мішків відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені у 2000-2001 р. помідори із урахуванням цін на помідори у 2006 р. складає 609510,00 грн., заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений у 2001 р. цукор складає 24492,00 грн., заборгованість за поставлені у 2001 р. мішки складає 1736,75 грн.(а.с.2-16, том 2).

Ухвалою ГС АР Крим від 15.11.2007 р. провадження у справі було поновлено, справа призначена до слухання.

Ухвалою ГС АР Крим від 12.05.2008 р. провадження у справі було зупинено, по справі призначено судово – бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Кримському науково – дослідному інституту судових експертиз.

26.09.2008 р. від Кримського науково – дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта № 1483 від 19.09.2008 р., відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу помідорів у кількості 305455 кг на суму 1221820,00 грн., цукру у кількості 14845 кг на суму 38056,06 грн., мішків у кількості 2668 шт на суму 6936,75 грн., загальна заборгованість складає 1266812,81 грн.(а.с.55-60, том 2).

Ухвалою ГС АР Крим від 26.09.2008 р. провадження у справі було поновлено, справа призначена до слухання.

Заявами від 13.11.2008р. та від 25.11.2008р., у якій позивач просить виправити помилку у заяві від 13.11.2008р.,  позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив позовні вимоги з урахуванням висновку експерта № 1483 від 19.09.2008р. та просить стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошті у розмірі 12668112,81 грн., посилаючись на те, що у висновку встановлена наявність заборгованості відповідно до договорів переробки давальницької сировини від 2000р. та поставлених по факту товарно-матеріальних цінностей у розмірі 1266812,81 грн. (а.с.80, 84, том 2).

Резолюцією Голови Господарського суду АР Крим Луцяка М.І. від   20.01.2009 р. у зв'язку з відпусткою судді ГС АР Крим Копилової О.Ю. справа № 2-25/11766-2006 передана на розгляд судді ГС АР Крим Колосової Г.Г із привласненням справі № 2-24/11766-2006.

Ухвалою ГС АР Крим від 22.01.2009 р. справа прийнята до провадження суддею ГС АР Крим Колосовою Г.Г. та призначена до слухання.

У судовому засіданні 10.02.2009р. представником позивача було надано клопотання, відповідно до якого він просить суд заяву про збільшення розміру позовних вимог від 03.08.2006р. зняти з розгляду, та розглядати та приймати до уваги заяву про збільшення розміру позовних вимог від 13.11.2008р., відповідно до якої стягненню підлягає сума у розмірі 12668112,81 грн. ( а.с.115, том 2).

Зазначене підтвердив представник позивача у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позивач не підтримує вимоги, які викладені у клопотанні від 31.07.2006р., яке надійшло до суду 03.08.2006р., щодо стягнення з відповідача 753252,20грн. заборгованості та вимоги, які викладені у письмових поясненнях від 08.08.2006р., які надійшли до суду 11.08.2006р., щодо  стягнення з відповідача 753252,20грн. заборгованості (з якої: 725496,00 грн. – вартість 362748 кг помідорів, 27756,20 грн. – заборгованості за надані кошти та матеріальні цінності) або стягнення з відповідача 362748кг помідорів та 27756,20 грн. заборгованості за надані кошти та матеріальні цінності або стягнення з відповідача  63693 кг томатної пасти.

Оскільки вказані зміни позовних вимог були залучені до матеріалів справи, але не прийняті судом до розгляду, суд вважає ці зміни такими, що не підлягають прийняттю до розгляду у вказаній справі з урахуванням вищевказаного.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву про збільшення позовних вимог з урахуванням висновку експерта № 1483 від 19.09.2008р., в якій позивач просить стягнути з відповідача 1266812,81 грн., в тому числі 1221820,00 грн. вартості 305455 кг помідорів, 38056,06 грн. вартості 14845 кг цукру, 6936,75 грн. вартості поліетиленових мішків у кількості 2668 шт., а також зміну підстав позову, а саме – стягнення заборгованості за помідори відповідно до договорів переробки давальницької сировини від 2000р. та від 2001 р. (також згідно поясненнями представника позивача у судовому засіданні) з урахуванням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, та подальший розгляд справи здійснювати в межах збільшений позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов.

Також, відповідачем  було заявлено про застосування в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України строків позовної давності до спірних відносин та на підставі наведеного відмовити у задоволенні позову, про що зазначено у клопотанні від 01.04.2008 р.

Зазначене клопотання прийнято судом до розгляду.

За заявою позивача від 25.11.2008р. при розгляді справи здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників позивача, відповідача, дослідивши представлені докази, суд, -

ВСТАНОВИВ :

19.08.2000р. між Красноперекопською філією СП «Сімферопольський консервно – сушильний завод» (правонаступником якого є КП «Виробниче управління Кримспоживспілка») (Виконавець) та ПВКФ «Гранд-Агро» (Замовник) був укладений договір на виробництво продукції на давальницьких умовах № 118 (а.с.70, том 1).

Відповідно до п. 1.1 договору,  Виконавець приймає від замовника томати (помідори) згідно додатку № 1 для виготовлення пасти 25 % на давальницьких умовах і відпускає замовнику томатну пасту, виготовлену з компонентів згідно додатку № 1, які у подальшому називаються давальницькі.

Замовник зобов'язується поставити виконавцю компоненти, якість яких повинна відповідати діючим стандартам, в кількості 1000 тонн у строк до 01.12.2000 р. (п. 2.1 Договору).

Також, відповідно до п. 2.4 Договору, Замовник зобов'язується провести розрахунки перед Виконавцем за послуги по переробці сировини, вартість недостаючої кількості сировини, необхідної для виробництва 86,00 грн. за 1 тонну пасти щомісячно згідно калькуляції. Остаточний розрахунок 01.12.2000 р.

Розрахунки за недостаючу кількість сировини, необхідної для виробництва і переробку, Замовник за погодженням з Виконавцем проводить у грошовій або натуральній формі по мірі відпуску або попередніми розрахунками. Ціна на компоненти, якими проводиться натуральна оплата згідно п. 2.4 визначається оформленням протоколу погодження цін але не менше 0,4 грн./ 1 кг. (п. 3.1 Договору).

Строк дії договору встановлений п. 8.7 Договору та становить до 31.12.2000 р.

Протоколом узгодження асортименту поставки компонентів (помідорів) на переробку від 19.08.2000 р., що є додатком № 1 до договору № 118 від 19.08.2000 р., сторони погодили, що Замовник зобов'язується поставити 1000 тонн помідорів за ціною 400 грн. за тонну, а Виконавець виготовити томатну пасту у кількості 300 тонн за ціною переробки 86,00 грн. за тонну (а.с.7, том 1).

Також, 21.08.2001р. між Красноперекопською філією СП «Сімферопольський консервно – сушильний завод» (Завод) та ПВКФ «Гранд- Агро» (Замовник) був укладений договір на переробку давальницької сировини № 67 (а.с.155-156, том 2).

Відповідно до п. 1 зазначеного договору, Замовник поставляє, а Завод зобов'язується переробити поставлену сировину та виконати з сировини плодоовочеві консерви у відповідності з узгодженим асортиментом (Додаток № 1).

У якості розрахунків за виконані роботи по переробці давальницької сировини Замовник сплачує на користь Заводу вартість переробки, відповідно до рахунків, виставлених заводом (п. 5 Договору).

Замовник зобов'язаний сплатити виконані роботи Заводом послуги на розрахунковий рахунок останнього на умовах передоплати. Передоплата здійснюється грошовими коштами або матеріалами, необхідними заводу по узгодженим цінам та у асортименті (п. 7 Договору).

Протоколом узгодження асортименту поставки сировини на переробку та асортименту плодово-овочевих консервів  від 21.08.2001 р., що є додатком № 1 до договору № 67 від 21.08.2001 р., сторони погодили, що Замовник зобов'язується поставити 500 тонн помідорів за ціною 400 грн. за тонну, а Виконавець виготовити томатну пасту у кількості 150 тонн за ціною переробки 0,120 грн. за кг.(а.с.69, том 1).

У позовній заяві позивач вказував, що ним було передано відповідачу 362748 кг помідорів, також у рахунок оплати переробки помідорів поставлено цукру на суму 24492,00 грн., мішків поліетиленових на суму 1736,75 грн. та платіжним дорученням № 93 від 30.01.2001 р. сплачено 1537,45 грн.

Оскільки позивач збільшив та змінив позовні вимоги з урахуванням висновку експерту № 1483 від 19.09.2008р., у якому вказано, що передано було 305455кг помідорів,  суд встановлює, що позивач просить стягнути вартість саме 305455кг помідорів, які передані відповідачу на підставі договорів № 118 від 19.08.2000р., № 67 від 21.08.2001р.

Відповідачем  було заявлено про застосування в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України строків позовної давності до спірних відносин та на підставі наведеного відмовити у задоволенні позову, про що зазначено у клопотанні від 01.04.2008 р.

Розглянувши клопотання відповідача, судом встановлено наступне.

Відповідачем у 2004 р. було подано позов до господарського суду Волинської області про стягнення з позивача 64173,18 грн. за відпущений товар – томатну пасту. Рішенням господарського суду Волинської області від 18.08.2004 р. позовні вимоги були задоволені у повному обсязі. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2005р. рішення суду першої інстанції було змінено, позов задоволений частково, стягнуто з  Приватної виробничо – комерційної фірми «Гранд – Агро» 26070,60 грн. заборгованості за поставлену томатну пасту, в іншій частині позовних вимог відмовлено у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2006 р. постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 р. залишена без змін.

Відповідно до положень статті 85 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення  господарського суду Волинської області від 18.08.2004 р. апеляційної скарги, зазначене рішення не набрало законної сили, та у подальшому було змінено Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2005 р.

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова  суду апеляційної інстанції  набирає законної сили з дня її прийняття.

Оскільки при отриманні томатної пасти від відповідача позивач вважав, що він отримує її у виконання умов договорів № 118 від 19.08.2000р., № 67 від 21.08.2001р., що підтверджено як матеріалами справи, так і поясненнями позивача, суд вважає, що позивачу стало відомо про невиконання відповідачем обов'язків за договорами №№ 118, 67 щодо поставки томатної пасти з 25.10.2005р. – тобто з  дати прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду про часткове задоволення вимог КП «Виробниче управління Кримспоживспілка» про стягнення вартості отриманої ПВКФ «Гранд-Агро» томатної пасти.

А отже починаючи з зазначеної дати позивач дізнався про порушення свого права щодо виконання відповідачем умов договорів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).  

За таких обставин початком перебігу строку позовної давності у даній справі щодо вимог про стягнення вартості помідорів, які отримані на підставі договорів № 118 та № 67, слід вважати дату прийняття постанови Львівського апеляційного господарського суду, тобто 25.10.2005р.

З урахуванням викладеного, оскільки позовна заява ПВКФ «Гранд-Агро» була відправлена до суду 23.06.2006р. згідно поштовому штемпелю на конверті, суд вважає, що клопотання відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення вартості помідорів, які отримані на підставі договорів № 118 та № 67, задоволенню не підлягає (а.с. 87, т. 1).

Позивач звернувся до господарського суду АР Крим із позовною заявою про стягнення із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог 1221820,00 грн. вартості отриманих помідорів, 38056,06 грн. вартості поставленого цукру, 6936,00 грн. вартості отриманих поліетиленових мішків, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів № 118 від 19.08.2000 р. та № 67 від 21.08.2001 р. та набуттям зазначених речей без достатньої правової підстави.

При розгляді зазначеної справи було проведено дві судово – бухгалтерські експертизи, якими встановлено, що позивачем на адресу відповідача у 2000 р. були поставлені помідори, що підтверджується відповідними накладними. У висновках проведених судових експертиз має місця розходження у визначені кількості поставлених помідорів у 2000 р.

Розходження даних позивача та даних експертизи щодо кількості поставлених помідорів пояснюється кількістю поставлених помідорів,  не підтверджених наданими бухгалтерськими документами.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються зокрема таким засобом як висновки судових експертів.

Згідно до частини 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. (частина 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновками судових експертів в частині встановлення кількості поставлених помідорів на адресу відповідача у період з 2000 р. по 2001 р.

До того ж, оскільки позивач збільшив вимоги на підставі висновку експерту, суд вважає, що позивач просить стягнути вартість саме 305455 кг помідорів.

Зазначена кількість помідорів була поставлена у 2000 році у період з серпня 2000 р. по жовтень 2000 р., тобто у період дії договору № 118 від 19.08.2000 р., крім того, в усіх накладних за зазначений період виконана помітка, що сировина «давальницька», що відповідає п. 1.1 договору № 118 від 19.08.2000 р.

Суд не приймає заперечення відповідача відносно того, що зазначені поставки були здійснені поза договірних відносин сторін, оскільки відповідно до наданих накладних за 2000 р. позивачем поставлялись томами (помідори), що відповідає асортименту, визначеному у договорі № 118 від 19.08.2000 р., також, як зазначалось вище, поставки проводились у період дії договору № 118 від 19.08.2000 р.

Також, відповідач, в порушення норм чинного законодавства,  не представив суду доказів існування інших домовленостей між сторонами, в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу  України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за договором № 118 від 19.08.2000 р. не виконав, томатну пасту не виготовив та не поставив на адресу позивача.

Суд зазначає, оскільки право вимоги на подання позову про стягнення вартості отриманих відповідачем помідорів та матеріальних цінностей виникло у 2005 р., суд вважає, що до спірних відносин слід застосовувати положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності  з 1 січня 2004 року.

Це відповідає Прикінцевим та перехідним положенням Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р., згідно з якими цивільні відносини, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

А також на положення ст. 1213 Цивільного кодексу України, відповідно до якої  набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: є набуття або збереження майна, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, помідори передавались відповідачу на давальницьких умовах у період 2000 р. на підставі договору № 118 від 19.08.2000 р., тобто підставами набуття відповідачем зазначеної кількості помідорів на момент їх передачі  є договір на виробництво продукції на давальницьких умовах.

А отже до спірних відносин не можливе застосування положень зазначених статей Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою договір на виробництво продукції на давальницьких умовах є договором підряду.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 852 Цивільного кодексу України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором.

Так, п. 6 договору № 118 від 19.08.2000 р., сторони передбачили відповідальність за порушення умов договору, винна сторона повинна відшкодувати спричинені цим збитки, у тому числі втрачену вигоду, передбачену чинним законодавством.

Зазначене положення договору, на думку суду,  кореспондується зі ст. 611 Цивільного кодексу України відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;  зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Проте, виходячи з позовом до суду, позивач обґрунтовує стягувану суму як вартість безпідставно отриманого майна позивача - помідорів  відповідачем із посиланням на статті 1212,1213 ЦК України.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв'язку з тим, що позивачем не доведено факту зберігання відповідачем майна позивача – помідорів за відсутністю правової підстави для набуття або збереження зазначеного майна,  у суду відсутні правові підстави для застосування положень та наслідків ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України, а отже і відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення 1221820,00 грн. вартості отриманих помідорів.

До того ж, з урахуванням викладеного відсутні підстави також для застосування при розрахунку суми цін на помідори на момент розгляду справи.

Крім того, відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом.

Неналежно проведене виконання не припиняє зобов'язання, а лише тягне за собою покладення на боржника нових обов'язків, які становлять міри цивільно-правової відповідальності (відшкодування збитків, стягнення неустойки тощо).

Зазначене також спростовує твердження позивача про відсутність підстав у відповідача на утримання майна, оскільки помідори отримані для їх подальшої переробки у томатну пасту, а отже на сьогоднішній день у відповідача існує обов'язок виконати умови договору, а не сплатити вартість отриманих помідорів, що також виключає застосування до спірних відносин статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача із урахуванням збільшення позовних вимог, прийнятих судом, 38056,06 грн. вартості поставленого цукру, 6936,00 грн. вартості отриманих поліетиленових мішків, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів № 118 від 19.08.2000 р. та № 67 від 21.08.2001 р. та набуттям зазначених речей без достатньої правової підстави.

Цукор та поліетиленові мішки, як стверджує позивач, були поставлені на адресу відповідача у рахунок сплати за переробку помідорів на виконання умов договорів № 118 від 19.08.2000 р. та № 67 від 21.08.2001 р.

Так судово – бухгалтерською експертизою було встановлено, що на підставі накладних № 414 від 28.09.2000 р. на адресу відповідача було поставлено 4845 кг цукру на суму 13564,06 грн., за накладною № 31/08 від 31.08.2001 р. на адресу відповідача було поставлено 1000 кг цукру на суму 24492,00 грн. (том 1 а.с.140, 8).

Також, за накладною № 13/10 від 13.10.2000 р. на адресу відповідача було поставлено 1000 шт. мішків на суму 2600,00 грн., за накладною б.н. від 25.12.2000 р. поставлено 1000 шт. мішків на суму 2600,00 грн., за накладною № 27/09 від 27.09.2001 р. поставлено 668 шт. мішків на суму 1736,75 грн. (том 1 а.с.10, 14,  том 2 а.с.139)

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.12.2003 р. у справі № 2-9/14368-2003 на користь Приватної виробничо – комерційної фірми «Гранд – Агро» з Кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілка» було стягнуто 31416,06 грн. заборгованості, у яку входить заборгованість за поставлені за накладними № 414 від 30.09.2000 р. цукру на суму 13564,06 грн., № 13/10 від 13.10.2000 р. мішків у кількості 1000 шт. на суму 2600,00 грн.

Згідно з приписами пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За таких обставин,  провадження у  справі в частині стягнення  31416,06 грн., 2600,00 грн. за поставлені на адресу відповідача мішки та цукор підлягає припиненню.

Суд не може погодитись з висновком експерту відносно отримання відповідачем від позивача мішків поліетиленових у кількості 1000 шт на суму 2600,00 грн. за накладною б.н. від 25.12.2000 р., оскільки зазначена накладна не містить відмітки відповідача про отримання зазначеного товару.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено поняття доказів у справі - це будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Не надання позивачем відповідних доказів отримання відповідачем поліетиленових мішків на суму 2600,00 грн. за накладною б.н. від 25.12.2000 р., відсутність у накладній відповідної відмітки відповідача (відтиск штампу, підпис головного бухгалтера, відсутність підпису уповноваженої особи у графі «отримав») про отримання , спростовує твердження позивача про отримання відповідачем поліетиленових мішків на суму 2600,00 грн., а отже і спростовує наявність заборгованості за отримані мішки.

Позивач стверджує, що зазначені товари були передані у рахунок оплати за переробку помідорів за договорами. Проте позивачем не було вказано за яким саме договором були передані ці товаро – матеріальні цінності.

У накладних № 37/08 від 31.08.2001 р. на  суму 24492,00 грн., № 27/09 від 27.09.2001 р. на суму 1736,75 грн. відсутні які - небудь посилання на договори № 118 від 19.08.2000 р. або № 67 від 21.08.2001 р.

З умов договору № 118 від 19.08.2000 р., вбачається, що остаточний розрахунок проводиться замовником до 01.12.2000 р.

Накладні № 31/08 , № 27/09 датовані 2001 р. що виключає можливість їх віднесення до договору № 118 від 19.08.2000 р.

Щодо умов договору № 67 від 21.08.2001 р., то п. 7 зазначеного договору передбачено, що передоплата здійснюється грошовими коштами або матеріалами, необхідними заводу по узгодженим цінам та у асортименті.

Проте, як зазначалось вище, відсутність посилань у накладних на конкретний договір як на підставу проведення взаєморозрахунків, відсутність доказів узгодження відповідачем цін та асортименту товарів, яки отримані у якості переплати за надані відповідачем послуги, а також відсутність доказів, того що сторони  в загалі приступали до виконання зобов'язань за договором № 67 від 21.08.2001 р. (поставити помідори, виставлення рахунків за виконані роботи), виключає твердження позивача про надання зазначених товаро – матеріальних цінностей на виконання умов договору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем дійсно набуте зазначена майно без достатньої правової підстави, а отже відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Таким чином, з моменту отримання відповідачем зазначених товаро – матеріальних цінностей, у останнього виник обов'язок його повернути, як таке, що було отримане без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.( ст. 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( ч. 1 ст. 261 ЦК України).  

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 2 п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, строк виконання зобов'язання щодо повернення отриманих відповідачем товаро – матеріальних цінностей за накладними від серпня 2001 р. та вересня 2001 р. не був визначений, то, відповідно до вказаної норми, перебіг строку позовної давності починається з дня коли товаро – матеріальні цінності отримані відповідачем і позивач мав право на пред'явлення вимоги про їх повернення.

Таким чином, вимога позивача від 29.12.2004 р. про сплату за отримані товаро – матеріальні цінності була заявлена після сплину трирічного строку позовної давності щодо товаро – матеріальних цінностей отриманих у серпі 2001 р. та у вересні 2001 р.

Згідно з пунктами 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Така заява була зроблена відповідачем у клопотанні від 01.04.2008 р., яке підлягає частковому задоволенню.

При таких обставинах суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за накладними № 37/08 від 31.08.2001 р. на  суму 24492,00 грн., № 27/09 від 27.09.2001 р. на суму 1736,75 грн., у зв'язку зі спливом строків позовної давності.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України  23.03.2009 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 75, пунктом 2 частиною 1 статті 80, статями 82-84  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 1240584,06 грн.

2.          В частині стягнення 26228,75 грн. провадження у справі припинити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.