Рішення

від 19.08.2013 по справі 906/968/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" серпня 2013 р. Справа № 906/968/13

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Прядко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Скиданчук І.В. - довір. №237 "Д" від 11.07.2013;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Київ)

до Приватного підприємства СМГ "Тетерів" (с.Пиріжки, Малинський район, Житомирська область)

про стягнення 20314,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15778,20грн. - основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат по договору №68 від 18.08.2009 , 748,54грн. - 5% штрафу, згідно п.4.1.договору, а також 2739,65грн.- пені та 1047,95грн. - 7 % штрафу, згідно ч.2 ст.231 ГПК України, а разом 20314,34грн. боргу.

В обґрунтування заявлених позивачем вимог, останній посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №68 від 18.08.2009 в частині оплати наданих транспортних послуг на загальну суму 14970,74грн.

Представник позивача позов підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Повідомив, що заборгованість за надані послуги відповідачем не погашена і станом на день розгляду справи складає 14970,74грн., на підтвердження чого надав довідку про заборгованість №96 від 18.07.2013 (а.с.82).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є Реєстр Ф103 на відправку рекомендованої з повідомленням кореспонденції від 06.08.2013 (а.с.85-86).

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до укладеного 18.08.2009 між Філією "Сквирське районне дорожнє управління" Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач/продавець) та Приватним підприємством СМГ "Тетерів" (відповідач/покупець) договору №68 (далі - договір, а с.30), продавець зобов'язується надати покупцю транспортні послуги; одиниця виміру: відпрацьовані години автотранспортом; сума договору: 14970,74грн.(п.1.1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити отримані від продавця послуги згідно пункта 1.1 даного договору (п.1.2). Оплата виконується на розрахунковий рахунок продавця (п.2.2 договору).

Так, беручи до уваги зміст правовідносин, які склалися між сторонами, та характер взятих ними зобов'язань, між сторонами виникли правовідносини з договору про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору №68 від 18.08.2009 на підставі товарно-транспортних накладних (а.с.36-65,83), позивачем було надано відповідачу транспортних послуг на загальну суму 14970,74грн., про що 07.10.2009 між сторонами договору було складено та підписано Акт виконаних робіт на вищевказану суму (а.с.31).

07.10.2009 позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок на оплату наданих послуг №183 на суму 14970,74грн. (а.с.35), який, за даними позивача, залишився неоплачений відповідачем.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи, що строк оплати наданих послуг сторони в договорі не обумовили, його слід обраховувати, виходячи з направленої на адресу відповідача претензії-вимоги №09/1472 від 26.11.2010, з врахуванням ст.530 ЦК України (а.с.32).

Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

...Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З наданої позивачем поштової квитанції №3525 (а.с.34) вбачається, що претензія була направлена відповідачу 30.11.2010.

Отже, враховуючи положення ст.530 ЦК України, у відповідача виник обов'язок розрахуватись за виконані позивачем роботи у строк до 14.12.2010 включно (30.11.2010 (дата направлення рекомендованим листом претензії-вимоги) + 7 пільгових днів + 6 днів (на поштовий обіг згідно Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку №1149 від 12.12.2007)).

Однак, як підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, останній кошти за надані транспортні послуги позивачу не повернув.

Таким чином, через неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань у нього перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на день судового розгляду справи складає 14970,74грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними (а.с.36-65,83), Актом виконаних робіт від 07.10.2009 (а.с.31), рахунком №183 від 07.10.2009 (а.с.35), довідкою про стан заборгованості відповідача №96 від 18.07.2013 (а.с.82) та іншими доказами у справі.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 14970,74грн. боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 748,54грн. 5% штрафу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 611 ЦК України, зокрема п.3, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Зокрема, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що у випадку невиконання умов даного договору винна сторона виплачує другій стороні штраф в розмірі 5% від не поставки послуг (не доперерахованої суми).

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 748,54грн. (14970,74грн. х 5%) штрафу є обґрунтованими та такими, що відповідають умовам укладеного між сторонами спору договору.

Розглядаючи питання про законність вимог позивача щодо нарахування і стягнення на свою користь з відповідача 807,46грн. інфляційних, господарський суд враховує, що за ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши проведені позивачем нарахування інфляційних, господарський суд встановив, що їх суми обґрунтовані та вірні.

Разом з тим, оскільки прострочення в оплаті за надані відповідачу транспортні послуги склала більше тридцяти днів, і позивач відноситься до державного сектора економіки, останній, керуючись п.2 ч.2 ст.231 ГК України, заявив до стягнення з відповідача 2739,65грн. пені та 1047,95грн. 7% штрафу.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 вказаної вище статті, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Тобто приписи ч.2 ст.231 ГК України поширюють свою дію на правовідносини із спеціальним суб'єктом та на окремі види зобов'язань.

За статтею 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, у відповідності до ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Тобто, чинне законодавство надає можливість, зокрема, суб'єктам господарювання, що належать до державного сектора економіки, застосовувати положення ст.231 ГК України, однак з дотриманням приписів ст.547 ЦК України.

З огляду на викладене, враховуючи, що сторони в Договорі визначили відповідальність у формі штрафу в розмірі 5% від недоперерахованої суми та не передбачили можливість нарахування штрафних санкцій на підставі положень ст.231 ГК України, вимоги позивача про стягнення 2739,65грн. пені та 1047,95грн. є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч.1 ст. 32 ГПК).

Відповідач за підставами пред'явлення та предметом позов не оспорив, відзиву на позовну заяву та доказів сплати заборгованості не надав.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 16526,74грн., з яких: 14970,74грн. заборгованості за надані транспортні послуги; 807,46грн. інфляційних та 748,54грн. 5% штрафу. В стягненні 2739,65грн. пені та 1047,95грн. 7% штрафу суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32,33,34,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства СМГ "Тетерів" (11641, Житомирська обл., Малинський район, с.Пиріжки, вул.Леніна, буд.70 А, ідент. код 34082531)

на користь Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (03151, м.Київ, вул.Народного ополчення, буд.11-А, ідент. код 33096517):

- 14970,74грн. заборгованості за надані транспортні послуги;

- 807,46грн. інфляційних;

- 748,54грн. 5% штрафу;

- 1399,80 грн. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.08.13

Суддя Прядко О.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам - рек. з повід.