Рішення

від 13.08.2013 по справі 910/13499/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13499/13 13.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайн»

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Плод"

Про стягнення 3029, 15 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача: Рубанчук Н.С. (дов. б/н від 01.08.2013 р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 13.08.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайн» (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плод" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 3029, 15 грн. за договором поставки № 42 від 01.01.2012 року, з яких 2988,72 грн. основного боргу, 34, 63 грн. 3% річних, 5,80 грн. пені та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13499/13, розгляд справи призначено на 13.08.2013 року.

В судове засідання 13.08.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.07.2013 року не виконав, про свою відсутність суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно поштовому повідомленню № 05698884.

Представником позивача на вимогу ухвали суду надано оригінали документів для огляду в судовому засіданні, клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи, в якому просить долучити до матеріалів справи витяги з ЄДРПОУ на позивача та відповідача, довідку про відсутність аналогічного спору, розрахунок позовних вимог, акт звірки взаєморозрахунків.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2012 року між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - покупець) укладено договір поставки № 42 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до умов Договору (п.1.1.), позивач зобов'язується передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити алкогольні напої (далі - товар), асортимент, кількість та ціна яких вказана в специфікації та накладних до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.4. договору поставка товару позивачем відповідачу здійснюється на підставі замовлення відповідачем окремих партій, кількість, асортимент та ціна товару за кожній з яких узгоджується сторонами в накладних.

Згідно п. 3.1. договору, передача товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2000): поставка до складу відповідача.

Пунктом 6.1. договору, встановлено, що відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача за реквізитами вказаними в договорі або іншими, які будуть вказані позивачем в подальшому, в строк, що не перевищує 45 календарних днів від дати передачі товару, зазначеній в накладній.

Відповідно п. 9.3. договору, у випадку несвоєчасної оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 5 % від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно п. 11.7 договору, він діє з дня його підписання та вважається закінченим - після повного виконання своїх зобов'язань сторонами.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткової накладної № 11945 від 21.12.2012 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму - 2988, 72 грн.

За твердженням позивача, відповідачем не було виконано свої зобов'язань, щодо сплати грошових коштів у розмірі 2988, 72 грн., у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла основна заборгованість за договором поставки № 42 від 01.01.2012 року у розмірі 2988, 72 грн.

Відповідачем, було визнано свою заборгованість перед позивачем у розмірі 2988, 72 грн. що підтверджує акт звіряння взаєморозрахунків станом на 03.06.2013 року скріплену печатками сторін та підписану уповноваженими представниками сторін.

Позивачем 04.06.2013 року було направлено на адресу відповідача претензію вих. № 142 від 03.06.2013 р. на суму 2988, 72 грн. в якій просив виконати свої зобов'язання щодо сплати 2988, 72 грн. основного боргу. За твердженням позивача на дану претензію не було отримано відповіді, заборгованість не була сплачена.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 проценти річних з простроченої суми у розмірі 34, 63 грн. та пеню у розмірі - 5, 8 грн.

За твердженням позивача загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № 42 від 01.01.2012 року на момент подання позову (16.07.2013 р.) складає 3029, 15 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайн» підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № 42 від 01.01.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № 42 від 01.01.2012 року поставлено товар відповідачу на загальну суму 2998, 72 грн., що підтверджує видаткова накладна № 11945 від 21.12.2012 року та акт звіряння взаєморозрахунків відповідача та позивача.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджує вищевказана видаткова накладна скріплена печатками та підписана уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 2998, 72 грн.

Позивачем умови договору поставки № 42 від 01.01.2012 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Відповідачем не було виконано своїх зобов'язань у повному обсязі, та не було сплачено заборгованість у розмірі 2998, 72 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 2998, 72 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 05.02.2013 року по 25.06.2013 року в розмірі 34, 63 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 05.02.2013 року по 25.06.2013 року в розмірі 5, 80 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 4, 6 ст. 230 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (стаття 1). При цьому статтею 3 вказаного закону, встановлено обмеження щодо розміру, зокрема вказано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що нарахування пені припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (185 днів).

Відповідно до здійсненого судом розрахунку, з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 05.02.2013 року по 25.06.2013 року.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 2988.72 05.02.2013 - 09.06.2013 125 7.5000 % 0.041 %* 153.53 2988.72 10.06.2013 - 25.06.2013 16 7.0000 % 0.038 %* 18.34

Таким чином, загальна сума пені за договором, що підлягає стягненню з відповідача складає 171, 87 грн.

Відповідно п. 2 ст. 83 ГПК України Господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

У зв'язку з відсутністю клопотання заінтересованих осіб, суд не має право виходити за межі позовних вимог, приймаючи рішення, а тому, судом задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 05.02.2013 року по 25.06.2013 року у розмірі 5, 80 грн, як про те заявлено у позовній заяві.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 3029, 15 грн. (2988, 72 грн. основного боргу + 34, 63 грн. 3% річних + 5, 80 пені = 3029, 15 грн.), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 3029, 15 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 6.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 2988, 72 грн., 5. 80 грн. пені, 34, 63 грн. 3 % річних з простроченої суми за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайн» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 1720, 50 судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плод" (03049, м. Київ, вул.. Ю. Фучика, 8 кв. 198, код ЄДРПОУ - 37982682; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Провайн» (04070, м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10а, код ЄДРПОУ - 36980459) 2988 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 72 коп. основного боргу, 34 (тридцять чотири) грн. 63 коп. 3% річних, 5 (п'ять) грн. 80 коп. пені та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко