Рішення

від 14.08.2013 по справі 910/11300/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11300/13 14.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн»

про стягнення 9 545, 21 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Козленко О.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» про стягнення заборгованості у розмірі 9 545, 21 грн. за договором поставки № 40029705 від 29.12.2012 р., з яких: 8 753, 77 грн. - основна заборгованість, 395, 72 грн. - пеня, 395, 72 грн. - 15 % річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/11300/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У процесі розгляду справи позивач подав заву про зміну розміру позовних вимог, у якій зазначає, що 15.06.2013 р. відповідачем повернуто товар на суму 553, 39 грн., у зв'язку з чим сума боргу зменшилась та становить 8 200, 00 грн.

В той же час, у вказаному клопотанні позивач збільшив розмір заявлених до стягнення сум 15 % річних та пені та просить стягнути 530, 33 та 523, 75 грн. відповідно.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Тож, приймаючи до уваги, що у своєму клопотанні позивачем фактично зменшено розмір основного боргу та збільшено розмір заявлених до стягнення сум 15 % річних та пені, зважаючи, що вказане клопотання не суперечить положенням ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає його до розгляду та задовольняє.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 02100, м. Київ, вул. Краківська, 11-А з відміткою поштової установи про відсутність Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.08.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» укладено договір № 40029705, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати у власність товар та оплачувати його вартість у порядку та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість товару підлягає оплаті відповідачем на умовах відстрочення платежу 14 днів.

Договір, відповідно до п. 6.1., вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного розрахунку відповідача перед позивачем.

Згідно з п. 7.1. договору у випадку порушення термінів оплати, передбачених договором, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період прострочення до моменту повного розрахунку, а також 15 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору № 40029705 від 29.12.2012 р. поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 8 753, 77 грн., що підтверджується видатковою накладною № 623914 від 25.01.2013 р., належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах даної справи.

При цьому, суд відзначає, що товар за договором № 623914 від 25.01.2013 р. отримано повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» на підставі довіреності, належним чином засвідчена копія якої долучена до справи.

Крім того, відповідачем повернуто позивачу частину товару на суму 553, 39 грн., що підтверджується накладною на повернення № 650778 від 14.06.2013 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 40029705 від 29.12.2012 р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» виникла заборгованість у розмірі 8 200, 38 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Експансія» поставки товару на суму 8 743, 77 грн. за договором № 40029705 від 29.12.2012 р. та повернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» частини товару на суму 553, 38 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на її належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» за договором № 40029705 від 29.12.2012 р. на суму 8 200, 38 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» 15 % річних у розмірі 530, 33 грн. та пеню у розмірі 523, 75 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами договору № 40029705 від 29.12.2012 р. передбачено обов'язок відповідача сплатити позивачу 15 % річних від простроченої суми у випадку порушення грошового зобов'язання.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення 15 % річних за період з 09.02.2013 р. до 09.07.2013 р. з урахуванням суми повернутого товару, а також пені за виказаний період, судом встановлено що позивачем розрахунок здійснено вірно та розмір 15 % річних становить 530, 33 грн., а пеня - 523, 75 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-дизайн» (02100, м. Київ, вул. Краківська, 11-А, код ЄДРПОУ 30604838), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5 код ЄДРПОУ 32294905) заборгованість у розмірі 8 200, 38 (вісім тисяч двісті грн. 38 коп.) грн., 530, 33 (п?ятсот тридцять грн. 33 коп.) грн. - 15 % річних, 523, 75 (п'ятсот двадцять три грн. 75 коп.) грн. та 1 720, 50 (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.