Рішення

від 13.08.2013 по справі 905/4616/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.08.2013 Справа № 905/4616/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом : Приватного підприємства «Чугуївський завод мінеральних вод», Харківська область, смт.Новопокровка,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія», Донецька обл., м.Єнакієво,

про : стягнення 982563грн.44коп.

За участю представників сторін

від позивача - Коваль В.М. (довіреність від 07.05.2013р.);

від відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Приватне підприємство «Чугуївський завод мінеральних вод», Харківська область, смт. Новопокровка, звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія», Донецька обл., м.Єнакієво, про стягнення 982563грн.44коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 89773грн.43коп., пені в сумі 6660грн.92коп., 3% річних у сумі 1469грн.99коп. та інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 359грн.10коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №138 від 15.05.2012р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

10.07.2013р. позивач у виконання вимог суду надав детальний розрахунок суми основного боргу, пені та 3% річних.

23.07.2013р. через канцелярію суду позивач надав суду довідку за підписом директора ПП «Чугуївський завод мінеральних вод», за якою визначені накладні, які є несплаченими відповідачем, тобто спірними по справі.

Відповідач жодного разу не направив свого представника для прийняття участі в судових засіданнях в суді першої інстанції, свою позицію по суті вимог до відома суду не довів, про поважність відсутності представника суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Ухвали суду направлялися відповідачу за адресою, вказаною позивачем в позовній заяві - 86414, Донецька область, м.Єнакієво, пр.Берегового, 38а, та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.07.2013р. - 87300, Донецька обл., місто Єнакієве, вулиця Садова, 78.

За змістом п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. В разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося.

В судовому засіданні 13.08.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, повідомив про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши під час судових засідань представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

15.05.2012р. між Приватним підприємством «Чугуївський завод мінеральних вод», Харківська область, смт.Новопокровка (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія», Донецька обл., м.Єнакієво (покупцем) був укладений договір поставки № 138 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити - систематично поставити та передавати у власність покупцю напої безалкогольні сильно газовані, торгівельної марки «Себек», воду у плашках газовану та не газовану, (далі товар) в асортименті та кількості згідно заявкам покупця, за цінами постачальника діючими на момент подання заявки.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що покупець сплачує продукцію за цінами, зазначеними у накладних.

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата здійснюється протягом 18 банківських днів з моменту отримання товару.

Як встановлено п.5.5 договору, даний договір набирає чинності з 15 травня 2012р., та діє до 31 грудня 2012р., а у відношенні розрахунків покупця з постачальником до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

Сторони уклали Додаткову угоду №1 до договору поставки №138 від 15.05.2012р. якою виклали п.5.5. договору у іншій редакції ніж у договорі, а саме даний договір набирає чинності з 15 травня 2012р. та діє до 31 грудня 2013р., а у відношенні розрахунків покупця з постачальником до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

За змістом позовної заяви позивач посилається на те, що на виконання умов договору №138 від 15.05.2012р. за видатковими накладними №ЧЗ-0001698 від 12.06.2012, №ЧЗ-0002285 від 21.07.2012р., №ЧЗ-0002509 від 06.08.2012р., №ЧЗ-0002600 від 10.08.2012р., №ЧЗ-0002674 від 15.08.2012, №ЧЗ-0002746 від 22.08.2012р., №ЧЗ-0002869 від 04.09.2012р., №ЧЗ-0003016 від 18.08.2012р., №ЧЗ-0003248 від 09.10.2012р., №ЧЗ-0003385 від 24.10.2012р., здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 263514грн.73коп., в свою чергу відповідач лише частково сплатив товар на суму 173741грн.13коп., внаслідок чого за відповідачем виникла сума основного боргу у розмірі 89773грн.43коп.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідки №33 від 17.07.2013р. за підписом директора Приватного підприємства «Чугуївський завод мінеральних вод» заявлена сума боргу у розмірі 89773грн.43коп. виникла через несплату наступних накладних: №ЧЗ-0002869 від 04.09.2012р. в сумі 7523грн. 99коп., №ЧЗ-0003016 від 18.08.2012р. в сумі 29514грн. 00коп., №ЧЗ-0003248 від 09.10.2012р. в сумі 26629грн. 27коп., №ЧЗ-0003385 від 24.10.2012р. в сумі 26106грн. 17коп. Отже, фактично спір між сторонами виник у зв'язку з поставкою товару за вказаними накладними.

05.04.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензію №67 від 03.04.2013р. з вимогою оплати грошові кошти в сумі 89773грн.43коп., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення суми боргу у розмірі 89773грн.43коп., пені в сумі 6660грн.92коп., 3% річних у сумі 1469грн.99коп. та інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 359грн.10коп. Підставою позову є договір поставки № 138 від 15.05.2012р.

Договір № 138 від 15.05.2012р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору у позивача виник обов'язок поставити товар, а у відповідача прийняти та оплатити його.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у виконання умов договору № 138 від 15.05.2012р. за спірними видатковими накладними №ЧЗ-0002869 від 04.09.2012р., №ЧЗ-0003016 від 18.08.2012р., №ЧЗ-0003248 від 09.10.2012р., №ЧЗ-0003385 від 24.10.2012р., здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 107549грн.47коп.

Поставлений згідно зазначених вище накладних товар на підставі довіреностей №13 від 03.09.2012р., №14 від 17.09.2012р., №15 від 08.10.2012р., №16 від 23.10.2012р., прийнято уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом скріпленим печаткою відповідача на вказаних накладних.

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання поставити товар позивач виконав відповідно до умов договору № 138 від 15.05.2012р.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що покупець сплачує продукцію за цінами, зазначеними у накладних.

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата здійснюється протягом 18 банківських днів з моменту отримання товару.

Враховуючи передбачені п.2.3. умови договору щодо строків оплати, граничний строк оплати поставленного 04.09.2012р. товару за видатковою накладною №ЧЗ-0002869 настав для відповідача 28.09.2012р., а вже з 29.09.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного 18.08.2012р. товару за видатковою накладною №ЧЗ-0003016 настав для відповідача 12.09.2012р., а вже з 13.09.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного 09.10.2012р. за видатковою накладною №ЧЗ-0003248 товару настав для відповідача 02.11.2012р., а вже з 03.11.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання; граничний строк оплати поставленного 24.10.2012р. за видатковою накладною №ЧЗ-0003385 товару настав для відповідача 19.11.2012р., а вже з 20.11.2012р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до детального розрахунку суми основного боргу б/н від 10.07.2013р. за підписом директора Приватного підприємства «Чугуївський завод мінеральних вод», за бухгалтерським обліком підприємства відповідач частково в сумі 17776грн. 04коп. оплатив поставку товару за накладною №ЧЗ-0002869, внаслідок чого заборгованість за цією поставкою складає 29514грн. 00коп., інші поставки за накладними №ЧЗ-0003016, №ЧЗ-0003248, №ЧЗ-0003385 залишилися повністю неоплаченими відповідачем. Внаслідок викладеного станом на 17.07.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 89773грн. 43коп.

Заявлені позовні вимоги в цій частині за допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34-36 ГПК України доказів відповідач не спростував.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не оплати у встановлені терміни, докази сплати суми заборгованості за товар в розмірі 89773грн.43коп. суду не надані, заявлений розмір боргу в тому числі підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом директора Приватного підприємства «Чугуївський завод мінеральних вод» станом на 17.07.2013р., господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в повному обсязі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати товару позивач просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1469грн.99коп., які відповідно до наданого суду 10.07.2013р. розрахунку нараховані наступним чином: за накладною №ЧЗ-0002869 від 04.09.2012р. за період з 28.09.2012р. по 15.05.2013р. на суму 7523грн.99коп., за накладною №ЧЗ-0003016 від 18.08.2012р. за період з 12.10.2012р. по 15.05.2013р. на суму 29514грн.00коп., за накладною №ЧЗ-0003248 від 09.10.2012р. за період з 03.11.2012р. по 15.05.2013р. на суму 26629грн.27коп., за накладною №ЧЗ-0003385 від 24.10.2012р. за період з 20.11.2012р. по 15.05.2013р. на суму 26106грн.17коп. та інфляційні втрати, нараховані за всіма спірними накладними лише з застосуванням індексів інфляції за грудень 2012р. та січень 2013р.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог, суд дійшов висновків, що позивачем вірно обраний початок прострочення оплати вартості товару за накладними №ЧЗ-0003248 від 09.10.2012р., №ЧЗ-0003385 від 24.10.2012р. Однак позивачем невірно визначений початок прострочення оплати вартості товару: за накладною №ЧЗ-0002869 від 04.09.2012р., оскільки позивач має право нараховувати 3% річних тільки з 29.09.2012р., за накладною №ЧЗ-0003016 від 18.08.2012р. позивач має право нараховувати 3% річних тільки з 13.10.2012р. Також позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано, що загальна кількість днів у 2012р. - 366 днів, а у 2013р. - 365 днів.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за спірними накладними, з урахуванням висновків зроблених раніше, в межах обраних позивачем періодів нарахування, за формулою Сума санкції = С х 3 х Д : 366(2012р.) та 365(2013р.) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, суд встановив, що сума 3% річних, що підлягає задоволенню становить 1466грн.28коп., у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні 3% річних у розмірі 3грн.71коп.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних, з огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, вимоги позивача в цій частині суд вважає такими, що не перевищують розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у заявленому розмірі 359грн.10коп. підлягають задоволенню.

Крім того, посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції, позивач просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 6660грн.92коп., яка відповідно до розрахунку наданому 10.07.2013р. нарахована наступним чином: за накладною №ЧЗ-0002869 від 04.09.2012р. за період з 28.09.2012р. по 29.03.2013р. на суму 7523грн.99коп., за накладною №ЧЗ-0003016 від 18.08.2012р. за період з 12.10.2012р. по 09.02.2013р. на суму 29514грн.00коп., за накладною №ЧЗ-0003248 від 09.10.2012р. за період з 03.11.2012р. по 03.05.2013р. на суму 26629грн.27коп., за накладною №ЧЗ-0003385 від 24.10.2012р. за період з 20.11.2012р. по 15.05.2013р. на суму 26106грн.17коп.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Так, сторони у 5.2 договору дійшли згоди, що у випадку затримки оплати відповідно строків, обумовлених у даному договорі, при відсутності письмової згоди другої сторони про відстроченні платежу, покупець виплачує пеню у розмірі 2-х облікових ставок НБУ від суми боргу за кожен прострочений день.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Дослідивши представлений позивачем розрахунок вказаних вимог, суд дійшов висновків, що позивачем вірно визначено початок періоду прострочення оплати вартості товару за накладними №ЧЗ-0003248 від 09.10.2012р., №ЧЗ-0003385 від 24.10.2012р. Однак позивачем невірно визначений початок прострочення оплати вартості товару: за накладною №ЧЗ-0002869 від 04.09.2012р., оскільки позивач має право нараховувати 3% річних тільки з 29.09.2012р., за накладною №ЧЗ-0003016 від 18.08.2012р. позивач має право нараховувати 3% річних тільки з 13.10.2012р.

Обораний період нарахування не перевищує передбачені законодавством обмеження щодо нарахування пені, однак позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано, що загальна кількість днів у 2012р. - 366 днів, а у 2013р. складає 365 днів.

Здійснивши власний розрахунок пені за спірними накладними за допомогою інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням висновків зроблених раніше, в межах обраних позивачем періодів, вважає, що обґрунтованою є сума пені в розмірі 5902грн.47коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення пені в сумі 758грн. 45коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 230, 232, 264-271 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства «Чугуївський завод мінеральних вод», Харківська область, смт.Новопокровка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія», Донецька обл., м.Єнакієво, про стягнення суми основного боргу в розмірі 89773грн.43коп., пені в сумі 6660грн.92коп., 3% річних у сумі 1469грн.99коп. та інфляційного збільшення заборгованості в розмірі 359грн.10коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгівельна компанія» (юридична адреса: 86499, Донецька область, м. Єнакієве, смт. Корсунь, вул.Садова, будинок 78; 86414, Донецька область, м. Єнакієве, пр. Берегового, 38а; код ЄДРПОУ 37155556) на користь Приватного підприємства «Чугуївський завод мінеральних вод» (адреса: 63523, Харківська область, Чугуївський район, смт.Новопокровка, вул.Миру, 13, код ЄДРПОУ 31668426) суму основного боргу в розмірі 89773грн.43коп., пеню в розмірі 5902грн.47коп., 3% річних у розмірі 1466грн.28коп., інфляційні втрати у розмірі 359грн.10коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 1950грн. 03коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 13.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 19.08.2013р.

Ю.В. Макарова