Рішення

від 14.08.2013 по справі 910/10598/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10598/13 14.08.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг»

про стягнення 215 090, 68 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Токарев Г.Я.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 1617цр від 30.07.2012 р. у розмірі 143 010, 02 грн., неустойку (штрафу) у розмірі 71 505, 00 грн., що становить 50 % від суми заборгованості та 3 % річних у розмірі 575, 66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищезазначеним договором щодо оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10598/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.07.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу: 03087, м. Київ, бульвар Чоколівський, 30, прим. 1 та отримані представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг», про що свідчить його підпис на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, в п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 14.08.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» укладено договір купівлі-продажу № 1617цр, за умовами якого позивач зобов'язався передавати, а відповідач - приймати у власність товар та оплачувати його вартість у порядку та на умовах, визначених договором, найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначається відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість товару визначається сумарною вартістю переданого згідно відповідних видаткових накладних на протязі всього терміну дії договору.

Відповідно до п. 4.3. договору відповідач зобов'язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний позивача протягом 21 календарного дня з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Згідно з п.п. 4.4., 4.5. договору у випадку порушення відповідачем договору, він сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України несплаченої вартості переданого відповідачу товару за кожний календарний день прострочення оплати. У випадку порушення відповідачем строку оплати більш ніж на 25 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50 % несплаченої вартості переданого відповідачу товару.

Договір, відповідно до п. 6.1., 6.2. набирає чинності з моменту його підписання сторонами на невизначений строк. Сторона, яка бажає розірвати договір повинна письмово сповістити про таке іншу сторону за 30 діб до такого розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору купівлі-продажу № 1617цр від 30.07.2012 р. поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 278 619, 82 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах даної справи.

При цьому, суд відзначає, що товар за договором купівлі-продажу № 1617цр від 30.07.2012 р. отримано повноважним представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» на підставі відповідних довіреностей, належним чином засвідчені копії яких долучено до справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться докази оплати відповідачем вартості товару, отриманого за договором на суму 135 609, 80 грн. (засвідчені копії платіжних доручень).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 1617цр від 30.07.2012 р. щодо оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» виникла заборгованість у розмірі 143 010, 02 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як вже зазначалось вище, матеріалами справи підтверджується здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» поставки товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» за договором № 1617цр від 30.07.2012 р. на суму 278 619, 82 грн. та його оплата відповідачем на суму 135 609, 80 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд відзначає, що документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинні документи, що є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Тож, виходячи із наявних у справі первинних документів, зважаючи на її належність та допустимість, приймаючи до уваги обов'язок учасників процесу довести наявність обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» за договором № 1617цр від 30.07.2012 р. на суму 143 010, 02 грн., у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню судом.

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» неустойку (штраф) у розмірі 71 505, 00 грн., що становить 50 % від суми заборгованості та 3 % річних у розмірі 575, 66 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення 3 % річних за період з 03.04.2013 р. до 28.05.2013 р., судом встановлено що позивачем розрахунок здійснено вірно та розмір 3 % річних становить 575, 66 грн.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, з огляду на те, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання та не надано доказів на підтвердження наявності об'єктивних причини неналежного виконання умов договору № 1617цр від 30.07.2012 р. щодо оплати вартості отриманого товару, приймаючи до уваги, що відповідач, який про час та місце розгляду даного спору був повідомлений належним чином, правом на подання відзиву не скористався та не спростував заявлені до нього вимоги, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» штрафу у розмірі 50 % від вартості несплаченого товару у зв'язку з простроченням більш, ніж на 25 днів, що становить 71 505, 00 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» (03087, м. Київ, бульвар Чоколівський, 30, приміщення 1, код ЄДРПОУ 37982513), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна група морепродуктів» (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 11, код ЄДРПОУ 32248136) заборгованість у розмірі 143 010, 02 (сто сорок три тисячі десять грн. 02 коп.) грн., 71 505, 00 (сімдесят одна тисяча п?ятсот п?ять грн. 00 коп.) грн. - штрафу, 575, 66 (п'ятсот сімдесят п'ять грн. 66 коп.) - 3 % річних та 4 301, 82 (чотири тисячі триста одна грн. 82 коп.) грн. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.08.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.