Рішення

від 20.08.2013 по справі 910/7986/13-908/2180/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 1/16/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2013 Справа № 910/7986/13-908/2180/13

за позовом: Селянського (фермерського) господарства «Стандарт» (80360, Львівська область, Жовківський район, село Зіболки; адреса для кореспонденції 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, б.5, кв. 5а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТОРНО» (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 45, літера Б)

про стягнення 106 826 грн. 91 коп.

Суддя Немченко О.І.

Представники сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Ухвалою господарського суду м. Києва від 10.06.2013 р. у справі № 910/7986/13 справу № 910/7986/13 за позовом Селянського (фермерського) господарства «Стандарт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТОРНО» про 106 826 грн. 91 коп. надіслано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Згідно позовної заяви, Селянське (фермерське) господарство «Стандарт» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТОРНО» 92 551 грн. 20 коп. основного боргу, 11 962 грн. 01 коп. пені та 2 313 грн. 70 коп. 3% річних, а також судові витрати: судовий збір та 2 000 грн. адвокатських послуг. Позовні вимоги заявлені на підставі ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 610, 625, 691, 692 та 712 Цивільного кодексу України і обґрунтовані не виконанням відповідачем умов договору поставки зернових культур № 29/05-11-01 від 29.05.2012 року щодо оплати поставленої позивачем відповідачу продукції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.06.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/7986/13-908/2180/13, судове засідання призначено на 06.08.2013 р.

05.08.2013 р. до суду від позивача у справі надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, в межах викладених позовних вимог, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. На виконання вимог суду, позивач також повідомив про відсутність у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи про той же предмет і з тих же підстав. Також, зазначив, що всі зазначені в ухвалі документи надавались на вимогу господарського суду м. Києва, та наявні в матеріалах справи.

Представники сторін в судове засідання 06.08.2013 р. не з'явились.

Згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, неподання сторонами всіх доказів по справі, витребуваних ухвалою суду, суд відклав розгляд справи на 20.08.2013 р., про що сторони були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

19.08.2013 р. від позивача у справі надійшли документи на виконання ухвали суду, які були долучені до матеріалів справи. Крім того, позивач повторно подав клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Представники сторін в судове засідання 20.08.2013 року не з явились.

Згідно із п.п. 3.9.1 та 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач належним чином, за належною адресою, був повідомлений про час та місце розгляду справи. Станом на час розгляду справи в суді Товариство з обмеженою відповідальністю «РІТОРНО» з ЄДР не виключено.

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню цього спору.

Позивач просив суд розглянути справу без участі його представника, за наявними документами.

Суд задовольнив клопотання позивача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2012 р. між Селянським (фермерським) господарством «Стандарт» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РІТОРНО» (покупцем) було укладено договір № 29/05-11-01 поставки зернових культур (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти у період 2012 року зернові культури (продукція), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти й оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 1.2 договору, загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове відношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами до цього договору, які є його невід'ємними частинами.

Пунктом 2.1 договору визначено, що ціна на продукцію, що поставляється за цим договором встановлюється у додаткових угодах, що додаються до цього договору і є його невід'ємними частинами.

Порядок розрахунків визначений розділом 5 договору, згідно з яким, оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Відстрочка платежу - на протязі 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання на склад покупця.

Відповідно до п. 7.1 договору, у випадку порушення всіх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з п. 7.6 договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Даний договір набуває чинності в день підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 9.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 29.05.2012 р. до договору поставки зернових культур № 29/05-11-01 від 29.05.2012 р. сторони погодили орієнтовні ціни, обсяги поставок та періоди здійснення поставок кукурудзи, а додатковою угодою № 2 від 29.05.2012 р. до договору поставки зернових культур № 29/05-11-01 від 29.05.2012 р. - пшениці.

На виконання умов договору та додаткових угод до договору, на підставі рахунків, згідно накладних: № 26 від 29.05.2012 р. на суму 46 485 грн. 60 коп. та № 27 від 30.05.2012 р. на суму 46065 грн. 60 коп., товарно-транспортних накладних: ААК № 3 від 29.05.2012 р. та ААК № 4 30.05.2012 р. та довіреностей на отримання продукції № 48 від 29.05.2012 р. та № 49 від 30.05.2012 р., позивач поставив відповідачу продукцію - кукурудзу на загальну суму 92 551 грн. 20 коп. грн., а відповідач отримав поставлену позивачем продукцію.

Претензією вих. № 46 від 28.02.2013 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити заборгованість в розмірі 102 497 грн. 36 коп.

Відповідачем відповіді на претензію надано не було, отримана від позивача продукція сплачена не була.

Враховуючи не сплату відповідачем позивачу заборгованості за отриману продукцію, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 92 551 грн. 20 коп. основного боргу, 11 962 грн. 01 коп. пені та 2 313 грн. 70 коп. 3% річних було предметом судового позову у цій справі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. (Аналогічна норма міститься і у ст. 526 Цивільного кодексу України.). До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору № 29/05-11-01 поставки зернових культур від 29.05.2012 р. та додаткових угод до договору, укладеного між сторонами у справі.

На виконання умов договору та додаткових угод до договору, на підставі рахунків, згідно накладних: № 26 від 29.05.2012 р. на суму 46 485 грн. 60 коп. та № 27 від 30.05.2012 р. на суму 46065 грн. 60 коп., товарно-транспортних накладних: ААК № 3 від 29.05.2012 р. та ААК № 4 30.05.2012 р. та довіреностей на отримання продукції № 48 від 29.05.2012 р. та № 49 від 30.05.2012 р., позивач поставив відповідачу продукцію - кукурудзу на загальну суму 92 551 грн. 20 коп. грн., а відповідач отримав поставлену позивачем продукцію.

У зв'язку з несплатою відповідачем грошових коштів за поставлений товар, у відповідності до умов розділу 5 договору, позивач звернувся до відповідача із претензією, яку було направлено 28.02.2012 р.

Доказів надання відповіді на претензію чи сплату отриманої продукції, сторонами суду не надано.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Поставка позивачем відповідачу продукції, на виконання договору та додаткових угод на загальну суму 92 551 грн. 20 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими та товарно-транспортними накладними, рахунками та довіреностями на отримання продукції.

Доказів сплати заборгованості за отриману від позивача продукцію в сумі 92 551 грн. 20 коп. суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено, і матеріалами справи

підтверджується правомірність заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 92 551 грн. 20 коп. основного боргу.

За таких обставин, беручи до уваги, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, а позивач до цього часу не отримав від відповідача кошти за поставлену продукцію, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 92 551 грн. 20 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, здійснений позивачем у справі і визнано правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2 313 грн. 70 коп., у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково, на підставі наступного:

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Частинами першою та четвертою ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 7.6 договору, за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Здійснивши розрахунок сум пені, з урахуванням вищевказаних норм кодексу (зокрема, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), беручи до уваги п. 5.2 (відстрочку платежу на протязі 10-ти саме банківських днів з моменту отримання продукції на склад покупця) та п. 7.6 договору та суми і період прострочення оплати, суд дійшов до висновку, що пеня за порушення відповідачем строків оплати складає 6 979 грн. 27 коп. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як у безпідставно заявлених.

На підставі викладеного, суд частково задовольняє вимоги позивача і приймає рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 92 551 грн. 20 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 2 313 грн. 70 коп. та 6 979 грн. 27 коп. пені. В іншій частині позову щодо стягнення суми пені слід відмовити.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При прийнятті рішення, суд також враховує наступне.

За змістом ст.ст. 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»:

1. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

2. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Факт надання позивачу послуг адвокатом підтверджується договором про надання правової допомоги від 26.02.2013 р., яким визначено обов'язки сторін та умови оплати та гонорар, актом виконаних робіт від 22.03.2012 р., платіжним документом про сплату 2 000 грн. за послуги адвоката та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 417, виданим на підставі рішення Тернопільської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 17.02.2006 р. №01.

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг адвокатом згідно вищевказаного договору та факт сплати позивачем 2 000 грн. за послуги адвоката.

З урахуванням обставин справи, суд дійшов висновку, що сума в 2 000 грн. 00 коп. є співрозмірною та розумною сумою відшкодування послуг адвоката. Однак, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, враховуючи ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сума, яка підлягає сплаті за послуги адвоката відноситься на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РІТОРНО» (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 Років Радянської України, буд. 45, літера Б, код ЄДРПОУ 37265858, з усіх рахунків встановлених державним виконавцем при виконанні судового рішення) на користь Селянського (фермерського) господарства «Стандарт» (80360, Львівська область, Жовківський район, село Зіболки; адреса для кореспонденції 79005, м. Львів, вул. К. Левицького, б.5, кв. 5а; код ЄДРПОУ 31742043; п/р 26004211376 в Жовківському відділенні АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 92 551 (дев'яносто дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп. основного боргу, 3% річних в сумі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн. 70 коп., 6 979 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 27 коп. пені, 2 029 (дві тисячі двадцять дев'ять) грн. 71 коп. судового збору та 1 900 (одна тисяча дев'ятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.І. Немченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, «22» серпня 2013 року.