Рішення

від 18.02.2009 по справі 11/161-08-4534

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/161-08-4534

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" лютого 2009 р.Справа  № 11/161-08-4534

За позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи";

До відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокозацький винзавод";

про стягнення 112087,60 грн.;                                                                                                                     

Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Касаревич В.М. (за довіреністю);

Від відповідача: Жорданія Н.Ю. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: 27.10.2008 р. за вх. № 6247 ТОВ "ДКБ "Роторні екологічні системи" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Старокозацький винзавод" (далі –Відповідач) 23041,60 грн. основної заборгованості та 89046,00 грн. штрафу.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 01.12.2008 р. за вх. № 24690 надав обґрунтування підстав нарахування штрафу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, 01.12.2008 р. за вх. № 24700 надав відзив на позов, а 13.02.2009 р. за вх. № 3540 додаткові пояснення на позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Між сторонами 12.07.2006 р. за  № 35/2 був укладений договір, відповідно до умов якого Позивач зобов'язався виготовити та передати Відповідачу поліграфічну продукцію (бегін-бокси), у подальшому - Товар, а Відповідач зобов'язався прийняти Товар, та оплатити за нього певну грошову суму.

Посилаючись на п. 4.1 Договору, Позивач вказує, що повинен був починати роботу по виконанню Замовлення при умові перерахування Відповідачем 50% суми, вказаної в рахунку-фактурі протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідних Специфікацій до Договору, а залишок суми перерахувати після отримання повідомлення про готовність Товару.

Позивач також зазначив, що враховуючи волю та побажання сторін, клопотання Відповідача, ними були змінені умови оплати,  із зазначенням вказаного факту у Специфікаціях, а саме: Позивач повинен був здійснювати відвантаження Товару на умовах товарного кредиту з послідуючою оплатою Відповідачем його вартості на протязі 21-го календарного дня після відвантаження зі складу Позивача.

Позивач стверджує, що у зв'язку з тим, що Відповідач надсилав оплату за отриманий Товар відповідно до рахунку-фактури № 01782 від 06.11.07р., який вже був оплачений, то грошові кошти, що надходили на розрахунковий рахунок Позивача, зараховувались у хронологічному порядку на погашення заборгованості відповідно до інших рахунків - фактур, що погоджено з Відповідачем письмово (вих. № 343 від 15.07.2008р.).

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар за наступними документами:

- видатковою накладною №  00210 від 08.02.2007 р. (рахунок-фактура № 01782) на загальну суму 12 261,60 грн.;

- видатковими накладними № 00535 від 29.03.2007 р. та № 00544 від 30.03.2007 р. (рахунок-фактура № 00447)  на загальну суму 59 520,00 грн.

- видатковою накладною  № 01041 від 15.06.2007 р. (рахунок-фактура № 00910) на загальну суму 10 560,00 грн.;

- видатковою накладною  № 01392 від 02.08.2007 р. (рахунок-фактура № 01151) на загальну суму 34 560,00 грн.

Позивач вказує, що вищезазначений товар був повністю оплачений Відповідачем, однак з огляду на умови Договору (специфікація №4), Відповідач повинен був здійснити оплату Товару на протязі 21 календарного дня після відвантаження Товару зі складу Позивача, тобто з дати підписання видаткових накладних. Посилаючись на п. 8.3. Договору Позивач зазначає, що за порушення терміну оплати вартості чи приймання Товару, Відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 0,5 % вартості Товару за кожний випадок протермінування оплати. Під кожним випадком розуміється кожний календарний день.

За несвоєчасну оплату вартості товару за видатковою накладною № 01392 від 02.08.2007 р. (рахунок-фактура № 01151) на загальну суму 34 560,00 грн., Позивач нарахував Відповідачу штраф у розмірі 30378,20 грн.

В подальшому, виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар за наступними документами:

- видатковою накладною  №  01699 від 10.09.2007 р. (рахунок-фактура № 01434) на загальну суму 17 280,00 грн. Товар повністю оплачений Відповідачем.

За несвоєчасну оплату вартості товару за видатковою накладною № 01699 від 10.09.2007 р., Позивач нарахував Відповідачу штраф у розмірі 20525,80 грн.

- видатковою накладною  № 02551 від 21.12.2007 р. (рахунок-фактура № 01525) на загальну суму 11 520,00 грн. Залишився неоплаченим товар в сумі 5761,60 грн.

За несвоєчасну та неповну оплату вартості товару за видатковою накладною № 02551 від 21.12.2007 р., Позивач нарахував Відповідачу штраф у розмірі 13863,60 грн.

- видатковою накладною №  02552 від 21.12.2007 р. (рахунок-фактура № 01854) на загальну суму 17280,00 грн. Товар Відповідачем оплачений не був.

За неоплату вартості товару за видатковою накладною № 02552 від 21.12.2007 р., Позивач нарахував Відповідачу штраф у розмірі 24192,20 грн.

З урахуванням вищевикладеного, Позивач стверджує, що основна заборгованість Відповідача за договором складає 23041,60 грн., а розмір нарахованого штрафу –89046,00 грн.

Додатково Позивач зазначив, що сторонами, при укладенні договору були виконані у повному обсязі вимоги ст. 549 ЦК України, і передбачено, що штраф нараховується за кожний випадок порушення Відповідачем виконання своїх зобов'язань (під кожним випадком розуміється кожний календарний день).

Позивач також стверджує, що Штраф нараховується і не є надмірно великим з урахуванням того, що по кожній з позицій Відповідач не розрахувався вчасно і не виконує надані ним гарантійні зобов'язання, умови господарського договору, укладеного між Позивачем та Відповідачем формувались на основі вільного волевиявлення сторін, з урахуванням тривалого досвіду роботи Відповідача на ринку і накопиченого досвіду роботи підприємства, можливості прогнозування ним ситуації до періоду укладення господарського спору, Позивач був змущений отримувати додаткові кредитні кошти у банках для ведення господарської діяльності внаслідок відсутності вільних обігових коштів, а відповідно й неможливо своєчасно придбати витратні матеріали для виконання інших замовлень, отримання прибутку.

01.12.2008 р. за вх. № 24690 Позивач надав обґрунтування підстав нарахування штрафу, в яких зазначає, що при укладанні договору кожна із сторін мала відповідні повноваження і чітко розуміла вимоги чинного законодавства України (ч.6. ст.3 ЦК України (загальні засади цивільного законодавства), ч.3. ст.509 ЦК України (Поняття зобов'язання та підстави його виникнення), стосовно укладання договору на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Примусу жодної із сторін до укладення договору не було, про що свідчить тривалий термін роботи обох сторін по договору, небажання сторін до його розірвання.

Весь замовлений Товар був виготовлений Позивачем і переданий Відповідачу по відповідних документах, але незважаючи на умови договору останній за нього вчасно не розрахувався, як це передбачено умовами договору.

Позивач вважає, що ним було вжито всіх вичерпних заходів щодо не нарахування штрафу на Відповідача, але усвідомившись та переконавшись, що Відповідач не тільки не розраховується у визначений до договору термін, а й не має на це бажання виконувати умови договору, вводить в оману та не виконує власні додаткові обіцянки щодо розрахунку, ним був нарахований штраф, як і передбачено п.1 ст. 611 ЦК України (у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором).

Посилаючись на  ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, Позивач вказує, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників  господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами і договором. Згідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом чи договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Позивач вважає, що порушення термінів оплати Товару з боку Відповідача відноситься до неналежного виконання ним господарського зобов'язання, що дає можливість притягнути його до господарсько-правової відповідальності шляхом накладення на нього штрафних санкцій у вигляді штрафу.

Позивач зазначає, що у сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст.. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України до порушників, можуть застосовуватись господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (у т.ч. штраф), які останній повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання повинен вчинятися сторонами господарських відносин у письмовій формі, тобто у формі договору, що і здійснили Сторони.

Посилаючись на ч.2 ст. 549 ЦК України, Позивач вказує що штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві на позовні вимоги від 01.12.2008 р. за вх. № 24700 зазначає, що в обґрунтування позову Позивач посилається на договір № 35/2 від 12.07.2006 р. про виготовлення поліграфічної продукції.

Згідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. На підставі ст. 638 ЦКУ договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Частина 3 ст. 180 ГКУ встановлює, що до будь-якого господарського договору мають бути включені такі умови - предмет, ціна та строк дії договору.

Відповідач вважає, що в договір № 35/2 від 12.07.2006 р. сторонами не була включена і узгоджена така істотна умова договору як строк дії договору, тобто сторони не визначили термін на протязі якого вони можуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки згідно договору. Посилаючись на ч. 8 ст.181 ГКУ Відповідач вказує, що відсутність згоди між сторонами стосовно хоча б однієї істотної умови договору є однією з підстав для визнання такого договору неукладеним, і таким чином вважає, договір № 35/2 від 12.07.2006 р. про виготовлення поліграфічної продукції - неукладеним, а правовідносини між сторонами  такими, що випливають з поза договору.

Відповідач також стверджує, що Позивач помилково вважає, що за порушення строків оплати вартості продукції відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 89046,00 грн., оскільки між сторонами склалися позадоговірні відносини, які унеможливили відповідальність ТОВ "Старокозацький винзавод" у вигляді штрафу за порушення строків оплати, що застосовується у випадку порушення зобов'язань передбачених договором.

Крім того Відповідач зазначив, що відносно вимоги про стягнення штрафу Позивач порушив ч.2 п.1 ст. 258 ЦКУ, яка передбачає, що позовна давність в один рік застосовується окремо к вимогам про стягнення неустойки (штрафу, пені). Крім цього, Позивач порушив також встановлений законодавством шостимісячний стрік для нарахування неустойки (штрафу, пені).

Відповідач також вважає, що Позивач безпідставно посилається в позовній заяві на порушення відповідачем строків сплати за товар, встановлених у Специфікаціях к Договору про виготовлення поліграфічної продукції № 3 від 10.01.2007 р., № 4 від 10.01.2007 р., № 8 від 09.10.2007 р., тому як ніякого відношення к договору № 35/2 від 12.07.2006 р. вони не мають та, на його думку, протирічать строкам, встановленим в договорі № 35/2. Позивач, на його думку, не довів, що Відповідач порушив пункти 4.1., 4.2. Договору № 35/2 від 12.07.2006 р. відносно строків сплати за товар, тому як Позивач повинен був починати роботу по виконанню Замовлення при умові перерахування Відповідачем 50% суми, вказаної в рахунку-фактурі протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних Додатків до Договору, та не представив ніяких доказів про направлення Відповідачу повідомлення про готовність товару для сплати залишку суми. На день розгляду справи сума основного боргу зменшилась на 1 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 78 від 29.10.2008 року про сплату 1 000,00 грн., та складає 22 041,60 грн.

На підставі викладеного Відповідач просить суд відмовити Позивачу в позові про стягнення заборгованості за товар у розмірі 23 041,60 грн. частково, в сумі 1 000,00 грн. та повністю в частині стягнення 89 046,00 грн. штрафу за невиконання договірних зобов'язань/

В наданих 13.02.2009 р. за вх. № 3540 додаткових поясненнях Відповідач навів додаткові заперечення в частині позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 89 046,00 грн.

Відповідач зазначає, що в позовній заяві Позивач не спростовує, що відповідно до п.4.1. договору він повинен був починати роботу по виконанню Замовлення при умові перерахування Відповідачем 50% суми, вказаної в рахунку-фактурі протягом 3-х банківських днів з моменту підписання Сторонами відповідних Специфікацій до Договору, а залишок суми Відповідач повинен був перерахувати після отримання повідомлення про готовність товару.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що виготовлення Продукції Позивачем здійснюється лише після виконання пункту 4.1. Договору, а строки виготовлення Продукції розраховуються з моменту надходження попередньої оплати на рахунок Позивача (п.6.1.).

Таким чином, сторони визначили в Договорі порядок та строки виготовлення продукції, а також розрахунків за продукцію на вищевказаних умовах, на підставі яких Позивач виписував на окремі партії продукції рахунки-фактури та видаткові накладні з посиланням, що відвантаження товару та виписка накладних проводиться після одержання коштів на р/рахунок, умова продажу - попередня сплата.

Відповідач також зазначив, що в підтвердження позовних вимог про стягнення штрафу Позивач надав Господарському суду Одеської області копії специфікацій № 3 від 10.01.2007 р., № 4 від 10.01.2007 р., № 8 від 09.10.2007 р., які не мають відношення до договору № 35/2 від 12.07.2006 р. Позивач  розрахував штраф на загальну суму 89046,00 грн. на підставі:

- рахунку-фактури № 01151 (видаткова накладна № 01392 від 02.08.07 р.) в сумі 30 378,2 грн.;

- рахунку-фактури № 01434 (видаткова накладна № 01699 від 10.09.07 р.) в сумі 20525,8 грн.;

- рахунку-фактури № 01525 (видаткова накладна № 02551 від 21.12.07 р.) в сумі 19625,2 грн.;

- рахунку-фактури № 01854 (видаткова накладна № 02552 від 21.12.07 р.) в сумі 24278,4 грн., однак по зазначеним партіям продукції Позивач не надав специфікації, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог щодо сплати неустойки.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1.1. Договору на виготовлення поліграфічної продукції укладеного 12.07.2006 р. між ТОВ ""Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" та ТОВ "Вікнобудсервіс" та ТОВ "Старокозацький винзавод", Замовник (Відповідач) доручає та зобов'язується оплатити, а Виготівник (Позивач) зобов'язується виготовити та передати замовнику поліграфічну продукцію відповідно до опису та на умовах, які містяться у Додатках до чинного договору (специфікації), які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що вартість та ціна продукції викладаються у рахунках-фактурах.

Розділом 4 Договору визначено порядок та умови платежів та взаєморозрахунків між сторонами.

Відповідно до п.4.1. Договору Виготівник приступає до виконання роботи по виконанню замовлення за умови перерахунку Замовником 50% суми, зазначеної у рахунку-фактурі впродовж трьох банківських днів з моменту підписання сторонами відповідних додатків до чинного Договору.

Решту суми за виготовлену продукцію Замовник сплачує після отримання повідомлення про готовність продукції впродовж трьох банківських днів (п.4.2. Договору)

З наявних матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, Позивач поставив Відповідачу товар за видатковою накладною  № 02551 від 21.12.2007 р. (рахунок-фактура № 01525) на загальну суму 11 520,00 грн. та за видатковою накладною №  02552 від 21.12.2007 р. (рахунок-фактура № 01854) на загальну суму 17280,00 грн.

Відповідач отримав товар у повному обсязі  але  в порушення умов договору, розрахувався за нього частково. Наявна заборгованість Відповідача складає 22041,60 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін від 10.11.2008 р. (а.с.127).

З огляду на викладене  суд не приймає до уваги заперечення відповідача в частині відсутність погодження сторонами  істотних умов договору, а правовідносини які виникли між сторонами  такими, що випливають з поза договору.

Стосовно позовних вимог в частині нарахованого Позивачем штрафу у розмірі 89046,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до п.8.3. Договору за порушення терміну оплати вартості чи приймання товару, Замовник (Відповідач) повинен сплатити штраф у розмірі 0,5 % вартості Товару за кожний такий випадок (випадком є окремий календарний день, впродовж якого Замовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за даним Договором).

Відповідно до п.8.3. Договору Позивачем були нараховані такі суми штрафу:

- за несвоєчасну оплату вартості товару за видатковою накладною № 01392 від 02.08.2007 р. (рахунок-фактура № 01151) у розмірі 30378,20 грн. за період з 24.08.2007 р. по 26.05.2008 р.  (274 дні).

- за несвоєчасну оплату вартості товару за видатковою накладною № 01699 від 10.09.2007 р. (рахунок фактура № 01434) у розмірі 20525,80 грн. за період з 02.10.2007 р. по 07.07.2008 р. (277 днів)

- за несвоєчасну та неповну оплату вартості товару за видатковою накладною № 02551 від 21.12.2007 р.(рахунок-фактура № 01525) у розмірі 13863,60 грн. за період з 12.01.2008 р. по 20.10.2008 р.  (280 днів).

- за неоплату вартості товару за видатковою накладною № 02552 від 21.12.2007 р. (рахунок-фактура № 01854) у розмірі 24192,20 грн. за період з 12.01.2008 р. по 20.10.2008 р.  (280 днів).

Наданий Позивачем розрахунок штрафу суд вважає необґрунтованим з огляду на нижчезазначене.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). У відзиві на позов та в судових засіданнях Відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності до нарахованого відповідачем штрафу, а також застосування приписів ч.6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає наданий Позивачем розрахунок необгрунтованим.

Так, за несвоєчасну оплату вартості товару за видатковою накладною № 01392 від 02.08.2007 р. (рахунок-фактура № 01151) у розмірі 30378,20 грн. за період з 24.08.2007 р. по 26.05.2008 р., Позивач, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України повинен був нараховувати штраф за період з 24.08.2007 р. по 24.02.2008 р., а з урахуванням положень ст. 258 ЦК України (строк позовної давності складає 1 рік з моменту звернення із позовною заявою, тобто - 24.10.2007 р., оскільки датою звернення є 24.10.2008 р., про що свідчить відбиток штампу поштового відділення на конверті (пакеті), а.с.98) період нарахування штрафу повинен складати з 24.10.2007 р. по 24.02.2008 р.

За несвоєчасну оплату вартості товару за видатковою накладною № 01699 від 10.09.2007 р. (рахунок фактура № 01434) у розмірі 20525,80 грн. за період з 02.10.2007 р. по 07.07.2008 р., Позивач, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України повинен був нараховувати штраф за період з 02.10.2007 р. по 02.04.2008 р., а з урахуванням положень ст. 258 ЦК України (строк позовної давності складає 1 рік з моменту звернення із позовною заявою, тобто - 24.10.2007 р., оскільки датою звернення є 24.10.2008 р., про що свідчить відбиток штампу поштового відділення на конверті (пакеті), а.с.98) період нарахування штрафу повинен складати з 24.10.2007 р. по 02.04.2008 р.

За несвоєчасну та неповну оплату вартості товару за видатковою накладною № 02551 від 21.12.2007 р.(рахунок-фактура № 01525) у розмірі 13863,60 грн. за період з 12.01.2008 р. по 20.10.2008 р., Позивач, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України повинен був нараховувати штраф за період з 12.01.2008 р. по 12.07.2008 р.

За неоплату вартості товару за видатковою накладною № 02552 від 21.12.2007 р. (рахунок-фактура № 01854) у розмірі 24192,20 грн. за період з 12.01.2008 р. по 20.10.2008 р., Позивач, з урахуванням вимог ст. 232 ГК України повинен був нараховувати штраф за період з 12.01.2008 р. по 12.07.2008 р.

Окрім того, частиною 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було надано суду належних доказів виникнення у останнього збитків, а розмір заявлених до сплати штрафних санкцій  в чотири рази перевищує наявну заборгованість відповідача. З огляду на викладене, розмір штрафу на думку суду, є надмірно великим, тому приймаючи до уваги скрутне фінансове становище Відповідача суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованого штрафу до 22041,60 грн.            Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокозацький винзавод" підлягають задоволенню частково, в сумі 22041,60 грн. основної заборгованості та 22041,60 грн. штрафу, оскільки саме в цьому розмірі вони є обґрунтованими, та підтвердженими належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Старокозацький винзавод" (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Малиновського, 9-а, код 26364751, п/р 26003964867820 в Філії Першого Українського Міжнародного банку м. Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-конструкторське бюро "Роторні екологічні системи" (03680, м. Київ вул. Машинобудівна, 46, код 22865597, п/р №26001001302452 в ЗАТ "ОТП Банк", МФО 300528) –22041,60 грн. основного боргу, 22041,60 грн. штрафу, 1120,88 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.          В решті –відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 26.02.2009 р.