Рішення

від 05.03.2009 по справі 33-21/128-08-4526

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33-21/128-08-4526

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2009 р.Справа  № 33-21/128-08-4526

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»,  м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Рудіс»,  м. Одеса,

про стягнення 6 549 130,33 грн. збитків за договором поставки,

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Рудіс»,  м. Одеса

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»,  м. Київ

про визнання договору поставки удаваним, визнання кредитного договору недійсним, стягнення 4 267 057,92 грн.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Нікітіна Л.С., довіреність № 86/А від 15.10.2008р.

від відповідача за первісним позовом: Ляшенко О.В., довіреність № 27-10-2008 від 27.10.2008р.

                                                                                                                            Суддя   Мазур Д.Т.

СУТЬ СПОРУ:  товариство з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)», позивач)  звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Рудіс»(ТОВ «Рудіс», відповідач), збитків в розмірі 900 410,78 грн., які виникли внаслідок неналежного виконання умов договору поставки від 01.08.2007 року № 3661.

28.10.2008р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява щодо збільшення розміру позовних вимог, за якою позивач просить суд стягнути з відповідача збитки за договором поставки від 01.08.2007 року № 3661 у загальному розмірі 5 370 318, 58 грн.,  з яких: реальні збитки - 900 410,78, грн.; упущена вигода - 4 469 907,80 грн.

20.01.2009р. ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»збільшив розмір позовних вимог до 5 454 380,52 грн.

09.02.2009р. ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»остаточно збільшив розмір своїх позовних вимог до 6 549 130,33 грн., з яких реальні збитки - 984 472, 72 грн.; упущена вигода –5 564 657,61 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі та 12.11.2008р. подав до господарського суду Одеської області зустрічну позовну заяву про визнання договору поставки № 3661 від 01.08.2007 року удаваним; кредитного договору –недійсним; стягнення з ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»суми банківської гарантії в розмірі 1 111 000,00 грн.

04.02.2009р. відповідачем збільшено суму зустрічних позовних вимог. ТОВ «Рудіс»просить господарський суд стягнути з позивача за первісним позовом 4 267 057,92 грн., з яких –3 061 698,87 грн. безпідставно отриманих позивачем; 94 359, 05 грн. –збитків у вигляді сплачених банку комісійних винагород за обслуговування банківської гарантії; 1 111 000,00 грн. –сплачена позивачу сума банківської гарантії.

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.02.2009р. о 9:30, 05.03.2009р. об 11:00.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»та ТОВ «Рудіс»01.08.2007р. був укладений договір № 3661 (Договір) на поставку сільськогосподарської продукції (Товар).

Згідно умов п. 2.1 Договору постачальник (позивач за первісним позовом) зобов'язався закуповувати та поставляти узгоджені партії Товару, а покупець (відповідач за первісним позовом) зобов'язався замовляти та приймати узгоджені партії Товару та оплачувати такі партії на умовах, передбачених положеннями Договору.

Станом на 20.10.2008 року сторонами Договору було узгоджено для постачання, шляхом підписання підтверджень про закупки, товару на загальну кількість 24 006,701 тон, але відповідач прийняв та оплатив лише частину товару у кількості 15 452,236 тон, інша ж узгоджена частина товару у кількості 8 554,465 тон, не була прийнята та оплачена відповідачем. У зв'язку з цим, решта невикупленої відповідачем продукції була продана ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»іншим підприємствам протягом жовтня 2008 –січня 2009 року.

Позивачем було надано суду договір поставки № 3661 від 01.08.2007 року з додатками, заявки на закупки та підтвердження про закупки, узгоджені сторонами, договори складського зберігання зерна, згідно з якими здійснювалось зберігання товару придбаного для відповідача, а також договори поставки, згідно з якими решта продукції, яка була закуплена для відповідача, була продана іншим підприємствам.

Зі змісту останніх договорів поставки вбачається, зокрема, що пшениця 3 класу кількістю 3 209,33 тон була реалізована позивачем  приватному підприємству „Агроанкор” на загальну суму 3 048 874,44 грн. Ця кількість товару була закуплена для відповідача та мала бути реалізована йому на загальну суму 4 870 693,28 грн. Пшениця 4 класу кількістю 1 441,56 тон, що була закуплена для відповідача, також була реалізована приватному підприємству „Агроанкор” на загальну суму 1 297 406,70 грн. Продаж вищезазначеної кількості пшениці 4 класу відповідачу мав здійснитися на загальну суму 2 029 667,64 грн.

03.02.2009р. жито 3 класу, в кількості 3 882,86 тон, що було придбано для відповідача, було реалізовано ЗАТ «Укрелеваторпром»на загальну суму 2 446 203,69 грн., однак згідно з умовами договору поставки від 01.08.2007р. № 3661 з відповідачем вказаний товар мав бути викуплений у позивача відповідачем на загальну суму 5 456 781,52 грн.

Відповідно до наданого суду ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»розрахунку з підтверджуючими первинними документами, залишок продукції, закупленої за договором поставки № 3661 від 01.08.2007 року для ТОВ „Рудіс”, було продано іншим підприємствам за меншою ціною, а саме: пшениця 3 класу - 950,00 грн. за тону, пшениця  4 класу -  900,00 грн. за тону, жито 3 класу - 630,00 грн. за тону, на загальну суму 6 792 484,83 грн.

Судом встановлено, що з моменту придбання товару для ТОВ „Рудіс” та до моменту реалізації продукції в кількості 8 554,465 тон на користь третіх осіб, позивачем здійснено витрат на її зберігання на загальну суму 984 472,72  грн.

Судом також встановлено, що товар у кількості 8 554,465 тон, позивачем був закуплений за замовленнями на закупку відповідача. Партії вказаного товару у кількості 8 554,465 тон, були узгоджені сторонами договору відповідним двостороннім підписанням  підтверджень про закупку відповідно до вимог пункту 6.5. Договору поставки № 3661 від 01.08.2008 року.

Пунктом 7.3.4 Договору передбачений обов'язок покупця (відповідача) надавати заявки на поставку узгоджених партій товару до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки. Пунктом 7.3.5. визначено обов'язок покупця подати заявки на поставку всього товару до закінчення сезону, термін якого сторони визначили в пункті 1.1.3. договору –з 01.08.2007 року –по 01 листопада 2008 року, в редакції додаткової угоди № 3 до договору поставки.

Відповідач свого обов'язку не виконав та поставку товару у повному обсязі відповідно до підписаних підтверджень про закупку не замовив. Представник ТОВ „Рудіс” в судовому засіданні не спростовував той факт, що вказана кількість товару відповідачем не була викуплена у позивача.  

28.10.2008р. позивач направив відповідачу повідомлення, яким припинив дію договору поставки № 3661 від 01.08.2007 року та в наступному реалізував невикуплену продукцію іншим підприємствам. Пунктом 11.3. вказаного договору сторони передбачили можливість застосування вказаного засобу захисту прав у разі настання випадку не виконання зобов'язань однією із сторін договору, що відповідає законодавчим приписам ст.ст. 235-237 ГК України, які регламентують оперативно-господарські санкції.

Відповідно до приписів статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору.

Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

           Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Позивачем з моменту придбання товару здійснювалися витрати на його зберігання, до моменту його повної реалізації, витрати склали - 984 472, 72 грн., що є реальними збитками позивача у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки № 3661 від 01.08.2007 року.

Відповідно до пункту 12.4. Договору № 3661 від 01.08.2007 року  сторони визначили, що якщо покупець не виконує свої зобов'язання за цим Договором щодо прийняття чи оплати узгоджених партій товару, закуплених постачальником, покупець зобов'язується відшкодувати постачальнику різницю між ціною таких партій товару та ціною продажу товару іншому покупцю.

У випадку належного виконання відповідачем умов договору поставки, позивач мав реальну можливість одержати прибуток у сумі 5 564 657,61 грн., що є сумою  упущеної вигоди, яку позивач не отримав внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки № 3661 від 01.08.2007 року.

У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку по закупці товару у позивача, останній здійснив реалізацію невикупленого Товару на користь інших осіб, при цьому ціна, за якою товар було продано іншим особам, є нижчою від тієї, за якою товар мав викупити відповідач. Різниця між ціною фактичного продажу та ціною, за якою товар мав бути викуплений відповідачем, є упущеною вигодою ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»у сумі 5 564 657,61 грн.

З огляду на викладені вище обставини справи господарський суд вважає, що покупцем, ТОВ „Рудіс” не було вжито заходів до виконання своїх договірних зобов'язань належним чином. Відповідачем не викуплено закуплений для нього товар у кількості 8554,465 тон, що свідчить про порушення ним умов договору № 3661 від 01.08.2007 року, відповідно вимоги позивача про відшкодування завданих збитків є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Зустрічний позов ТОВ «Рудіс»задоволенню не підлягає, у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Посилання відповідача на те, що між сторонами насправді було укладено кредитний договір, а не договір поставки свого підтвердження не знайшло.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, предметом кредитного договору є правовідносини сторін щодо надання у платне, цільове, строкове користування грошових коштів, а предметом договору поставки є еквівалентний обмін переданого у власність товару на грошові кошти.

Судовим розглядом встановлено, що на виконання саме договору поставки № 3661 від 01.08.2007 року позивач здійснив реальну поставку товару –сільськогосподарську продукцію в загальній кількості 15 452,236 тон, що підтверджується в тому числі накладними, складськими квитанціями, переоформленими на ім'я відповідача. При виконанні договору поставки відбувалася передача товару, який був предметом Договору.

Статтею 235 ЦК України встановлено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. ТОВ „Рудіс” не надано суду доказів того, що між сторонами насправді було укладено саме кредитний договір, який ТОВ «Рудіс»вимагає визнати недійсним.

Договір поставки № 3661 від 01.08.2007 року був укладений між сторонами у справі з метою здійснення окремих, послідовних, не пов'язаних між собою операцій закупівлі, постачання, приймання і оплати партій товару на користь відповідача. Твердження ТОВ «Рудіс», що товар за Договором відповідач повинен був зворотно викупати у позивача, нічим не підтверджені, з огляду на те, що ні Договір, ні договори купівлі-продажу, на які посилається відповідач в поясненнях, не мають положень щодо зобов'язання подальшого зворотного продажу товару позивачу. ТОВ «Рудіс»помилково ототожнює товар, який купувався ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»за договорами купівлі-продажу у ТОВ «Рудіс»з товаром, який повинен був придбати ТОВ «Рудіс»у позивача за договором поставки № 3661 від 01.08.2007 року.

Не доведеним є заперечення ТОВ «Рудіс», що придбаний ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»у ТОВ «Рудіс»товар слугував забезпеченням виконання зобов'язань відповідача. Суду не надано будь-яких договорів, додаткових угод щодо забезпечення виконання зобов'язань шляхом застави придбаного товару тощо.

Судом встановлено, що Договір поставки № 3661 від 01.08.2007 року, укладений між сторонами у справі, був спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не приховує будь-який інший правочин.

Приписам чинного законодавства суперечать вимоги ТОВ «Рудіс»в частині стягнення з позивача суми банківської гарантії та збитків у вигляді плати за її обслуговування.

Пунктом 9.1 Договору встановлено, що з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за цим Договором покупець (ТОВ «Рудіс») робить постачальнику попередню оплату або, за згодою сторін, може надати постачальнику безвідкличну безумовну банківську гарантію, яка відкривається на першу вимогу постачальника.

Не прийнявши та не оплативши 8554,465 тон товару, що є випадком невиконання зобов'язань покупцем відповідно до п.п. 11.1.3 Договору, відповідач не виконав належним чином своє договірне зобов'язання, тому позивач звернувся до банку гаранта ВАТ КБ «Надра»з вимогою про виплату йому суми банківської гарантії, яку згодом отримав.

Вимоги ТОВ «Рудіс»про стягнення з ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»суми банківської гарантії та збитків у вигляді плати за її обслуговування є безпідставними, з урахуванням того, що гарантія була сплачена банком-гарантом, а не ТОВ «Рудіс», вона є безумовною, та була спрямована на забезпечення належного виконання зобов'язання і не повинна зараховуватися у якості виконання зобов'язання як такого.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

          У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ч. 1 ст. 563 ЦК України).

          Твердження ТОВ «Рудіс»щодо безпідставності отримання гарантії, яке сталося, на його думку, у зв'язку з тим, що основний договір є недійсним, не відповідає в тому числі і вимогам ст. 562 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.

          Посилання ТОВ «Рудіс»на незаконність дій сторін Договору щодо механізму визначення вартості товару за договором поставки № 3661 від 01.08.2007 року, а також його вимоги в частині стягнення з ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»3 061 698,87 грн. –є безпідставними з урахуванням умов розділу 8 договору, без застережень підписаного відповідачем, а також правових норм, що містять ч. 3 ст. 189, ч. 2 ст. 190, ст. 265 ГК України, ст.ст. 632, 691 ЦК України.  

Сукупний аналіз матеріалів справи свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»та відсутність таких підстав для задоволення зустрічного позову.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача.

Судові витрати за зустрічним позовом відшкодуванню ТОВ «Рудіс»не підлягають.

Керуючись ст. ст. 22, 526, 560-563, 610, 611, 615, 623, 632, 691 ЦК України; ст.ст. 189, 190, 193, 216, 217, 224, 235-237, 265, ГК України, ст. ст. 49;  82 - 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»- задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рудіс»(65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2 «б», п/р 26008313393 в АБ „Південний”, м. Одеса, МФО 328209, код ЄДРПОУ 23864370) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альфред С. Топфер Інтернешенал (Україна)»(01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 11, кв.3, п/р 26007559 в АКБ «ХФБ Україна», МФО 320724, п/р 26008003031800 в АБ «ІНГ банк Україна», м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 20027449) збитки у сумі 6 549 130 (шість мільйонів п'ятсот сорок дев'ять тисяч сто тридцять) грн. 33 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Рудіс»- відмовити.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.85 ГПК України.

Рішення підписане 12 березня 2009 року.        

Суддя                                                                                       Мазур Д.Т.