Рішення

від 07.08.2013 по справі 911/2640/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" серпня 2013 р. Справа № 911/2640/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Рітім-Гресо» , м. Бровари

про стягнення 104485,47 грн.

Суддя О.В. Конюх

за участю представників сторін:

від позивача: Яковенко А.В. , уповноважений, довіреність від 05.08.2013р. б/н;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС», м. Київ, звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Рітім-Гресо», м. Бровари Київської області, в якій просить суд стягнути з відповідача 104485,47 грн. заборгованості з орендної плати, в тому числі за договором від 02.08.2012р. № 02-08-12 за оренду крану «Liebherr» 32К та за договором від 19.09.2012р. № 19-09-12 за оренду крану «Potain IGO 36», з врахуванням 3% річних та інфляційних втрат, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договорами оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12 та від 19.09.2012р. № 19-09-12 щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 103091,66 грн. У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних у розмірі 1084,58 грн., та інфляційні втрати у розмірі 309,27 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.07.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24.07.2013р.

В судовому засіданні 24.07.2013р. представник позивача частково подав витребувані судом документи та докази. Ухвалою від 24.07.2013р. суд відклав розгляд справи та повторно зобов'язав позивача подати суду оригінали договорів оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12 та від 19.09.2012р. № 19-09-12 для огляду.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не подав, представник відповідача в судові засідання 24.07.2013р. та 07.08.2013р. не з'явився, вимоги ухвал суду від 21.02.2013р. та 13.03.2013р. не виконав, витребувані судом документи не подав.

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог частини першої ст. ст. 87, 64 ГПК України.

За змістом зазначених статей, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд у відповідності до вимог ст. ст. 64, 87 ГПК України направляв відповідачу на належну адресу, вказану у позовній заяві (яка відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно залученої до матеріалів справи інформації з офіційного сайту ЄДР) копії ухвал від 09.07.2013р. та від 24.07.2013р. рекомендованими листами з повідомленням. Вказані поштові відправлення повернуті підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи обмежений статтею 69 ГПК України строк розгляду справи, те, що всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду, та те, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого його ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС», м. Київ (далі по тексту - ТОВ «Ковчег») до товариства з обмеженою відповідальністю «Рітім-Гресо», м. Бровари (далі по тексту - ТОВ «Рітім-Гресо»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 19.09.2012р. між ТОВ «Ковчег» (орендодавець) та ТОВ «Рітім-Гресо» (орендар) договір оренди № 19-09-12 (далі по тексту - Договір), відповідно до умов якого ТОВ «Ковчег» надало ТОВ «Рітім-Гресо» кран виробництва Potain IGO 36 для використання на будівельному майданчику м. Київ, вул. Якуба Колоса 2-Б. Згідно умов Договору:

- вартість оренди обладнання на місяць складає 34000,00 грн. з ПДВ (пункт 3.1. Договору);

- орендар здійснює попередню оплату за монтаж обладнання. Всі наступні платежі здійснюються на банківський рахунок орендодавця на підставі рахунків та актів виконаних робіт, які подаються орендарю 5 числі місяця, наступного за місяцем оренди. Орендар зобов'язаний повернути підписаний акт на протязі 10 днів з моменту отримання. У разі неповернення акту протягом 10 днів акт вважається узгодженим і послуги прийнятими (розділ 5 Договору).

- договір набирає сили з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. (розділ 10 Договору).

Відносини сторін за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно частини 1 ст. 759, частини 1 ст. 761, частини 1 ст. 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

За таких обставин змістом зобов'язань сторін Договору є обов'язок позивача передати в користування відповідача баштовий кран «Potain IGO 36», що в свою чергу породжує обов'язок відповідача користуватися орендованим майном відповідно до договору та сплачувати за користування належну орендну плату.

Судом встановлено, що 07.12.2012р. позивачем та відповідачем без зауважень підписано та скріплено печатками акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.12.2012р. № 16 на оренду баштового крану «Potain IGO 36»:

за вересень 2012р. на суму 13,241,67 грн. без ПДВ (сума з ПДВ за вересень 2012р. 15890.00 грн.),

за жовтень 2012р. на суму 30062,50 грн. без ПДВ (сума з ПДВ за жовтень 2012р. 36075,00 грн.),

за листопад 2012р. на суму 32243,05 грн. без ПДВ (сума з ПДВ за листопад 2012р. 38691,66 грн.),

всього на суму 90656,66 грн. (з ПДВ) (копія акту здачі-приймання робіт від 07.12.2012р. №16 та рахунку на оплату від 24.12.2012р. № 89 залучені до матеріалів справи, оригінали подані для огляду в судовому засіданні).

За таких обставин, з дати підписання вказаного акту у відповідності до розділу 5 Договору у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу належну орендну плату за користування баштовим краном «Potain IGO 36» у зазначеному у акті розмірі, тобто в сумі 90656,66 грн. (в тому числі ПДВ).

Позивач твердить, що відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати орендних платежів згідно підписаного обома сторонами Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.12.2012р. № 16 не виконав, кошти не сплатив.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач відзив на позов не подав, представник відповідача в судові засідання не з'явився. Суд двічі ухвалами від 09.07.2013р. та від 24.07.2013р. зобов'язував відповідача подати документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів. Відповідач вимоги суду не виконав, витребувані судом документи не подав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин судом встановлено факт наявності основної заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за договором оренди від 19.09.2012р. № 19-09-12 в сумі 90656,66 грн., строк сплати якої настав 07.12.2012р.

Статтею 16 ЦК України зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового або немайнового права та інтересу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 90656,66 грн. за договором оренди від 19.09.2012р. № 19-09-12 є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

У зв'язку з наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки від інфляції та 3% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини другої ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі № 37/64).

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у Інформаційному листі «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» від 17.07.2012 № 01-06/928/2012.

Отже, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

- строк та порядок оплати орендної плати, встановлені розділом 5 договором оренди від 19.09.2012р. № 19-09-12;

- положення частини другої ст. 625 ЦК України, та виходячи з наступного розрахунку:

підставаОсновний борг , грн.строк оплати (розділ 5 Договору )період прострочення 3% річних , грн.інфляційні, грн. акт здачі-приймання робіт від 07.12.2012р. №16 90656,66 07.12.2012. 08.12.2012р. - 19.04.2013р. 24,72 - 40,10 всього 90656,66 991,01 271,97 судом встановлено, що за заявлений позивачем період (до 19.04.2013р.) з відповідача належать до стягнення 3% річних в сумі 991,01 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами, в сумі 271,97 грн.

Крім того, позивач твердить, що між позивачем та відповідачем укладено договір оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12, згідно якого ТОВ «Ковчег» передав ТОВ «Рітім-Гресо» кран «Liebherr» 32К для використання на будівельному майданчику м. Київ, вул. Якуба Колоса 2-Б. Суд ухвалою від 09.07.2013р. витребовував у позивача оригінал зазначеного договору оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12, однак позивачем вказаний документ суду наданий не був. В судовому засіданні суду позивачем був представлений документ, фрагмент тексту якого з реквізитами орендаря, відтиск печатки орендаря та підпис від імені орендаря виконані на кольоровому принтері. За таких обставин, суд не прийняв зазначений документ в розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України як належний доказ укладення сторонами договору оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12 щодо крану «Liebherr» 32К.

Суд ухвалою від 24.07.2013р. повторно витребував у позивача оригінал зазначеного договору оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12, однак, в судове засідання 07.08.2013р. позивач оригінал договору не представив. За твердженням позивача оригінал вказаного договору був вилучений посадовими особами державної податкової служби. Разом із тим, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Суду не подано належних та допустимих доказів того, що державною податковою службою було дійсно вилучено у позивача оригінал зазначеного договору оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12 (протокол опису та акт вилучення тощо), з яких суд мав би змогу встановити факт наявності у позивача зазначеного договору та факт неможливості надання його в судове засідання з причини його вилучення.

За таких обставин, суду не надано належних та допустимих доказів укладання між сторонами шляхом підписання єдиного документу в розумінні частини 1 ст. 181 ГК України договору оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12, згідно якого ТОВ «Ковчег» передав ТОВ «Рітім-Гресо» кран «Liebherr» 32К.

Однак, суд звертає увагу на те, що згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.12.2012р. № 16, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками обох сторін та оригінал якого був наданий позивачем в судовому засіданні, відповідач без зауважень прийняв послуги з оренди баштового крану «Liebherr 32К» за листопад 2012р. на суму 10362,50 грн. без ПДВ (сума з ПДВ за листопад 2012р. відповідно становить 12435,00 грн.).

Відповідно до частини 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Оскільки зміст правочину оренди крану «Liebherr 32К» між сторонами зафіксований в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.12.2012р. № 16, сторони не порушили вимог частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України щодо письмової форми укладання правочинів між юридичними особами, та у відповідності до ст. 638 ЦК України досягли домовленості з усіх його істотних умов. Відповідно судом встановлено, що позивач передав а відповідач прийняв та здійснював користування баштовим краном «Liebherr 32К», що в свою чергу породжує обов'язок відповідача сплатити за користування обумовлені сторонами кошти.

Однак, оскільки строк виконання зобов'язання із сплати орендної плати за користування в листопаді 2012р. баштовим краном «Liebherr 32К» в акті здачі-приймання робіт (надання послуг) від 07.12.2012р. № 16 не встановлено, строк виконання вказаного зобов'язання має визначатися відповідно до частини 2 ст. 530 ЦК України, за правилами якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, судом встановлено, що термін виконання зобов'язання відповідачем перед орендодавцем - ТОВ «Ковчег» по оплаті орендної плати за користування в листопаді 2012р. баштовим краном «Liebherr 32К» в сумі 12435,00 грн. (з ПДВ) має визначатися в семиденний термін з дня пред'явлення орендодавцем вимоги про оплату цих коштів.

Суду не надано доказів того, що ТОВ «Ковчег» звертався до ТОВ «Рітім-Гресо» з вимогою або претензією про оплату відповідачем коштів за користування в листопаді 2012р. баштовим краном «Liebherr 32К». Зазначений факт позивачем не заперечується.

Крім того, відповідно до пункту 11 листа ВГСУ від 11.04.2005р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, як учасника судового процесу, покладеного на нього статтею 56 Господарського процесуального кодексу України, а не пред'явленням вимоги боржникові у розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене та ту обставину, що позивач не звертався до відповідача з вимогою про оплату коштів за користування в листопаді 2012р. баштовим краном «Liebherr 32К», на момент подання позову та розгляду справи у орендаря не виникло зобов'язання оплатити вказані кошти в розумінні частини 2 ст. 530 ГПК України.

За таких обставин судом встановлено відсутність факту порушення (прострочення) відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості користування в листопаді 2012р. баштовим краном «Liebherr 32К» в сумі 12435,00 грн. (з ПДВ), станом на момент подання позову та на момент розгляду справи, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості є передчасною , необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх також необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлена відсутність з боку відповідача порушення (прострочення) зобов'язання щодо сплати за користування в листопаді 2012р. баштовим краном «Liebherr 32К» в сумі 12435,00 грн. (з ПДВ), нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат та 3 % річних за відсутнє порушення є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Разом із тим суд звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися з позовом до відповідача про стягнення вартості користування в листопаді 2012р. баштовим краном «Liebherr 32К» в сумі 12435,00 грн. (з ПДВ) з інших підстав, а саме за умови надання належним чином підписаного обома сторонами договору оренди від 02.08.2012р. № 02-08-12, в якому визначений строк виконання зобов'язання, або за умови дотримання вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, повно та обґрунтовано дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними, задовольняє позов частково та приймає рішення про стягнення з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Рітім-Гресо» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС», заборгованості в розмірі 91919,64 грн., з яких: 90656,66 грн. основного боргу, 991,01 грн. 3% річних та 271,97 грн. збитків, завданих інфляцією.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись.1 ст. 181, ч. 1 ст. 193 ГК України, ст.ст. 11, 16, 179, частиною 1 ст. 207, частиною 1 ст. 208, частиною 1 ст. 509, ст.ст. 525, 526, 530, 610, частиною 1 ст. 612, частиною 2 ст. 614, 625, 6638, частиною 1 ст. 759, частиною 1 ст. 761, частиною 1 ст. 762 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» до товариства з обмеженою відповідальністю «Рітім-Гресо» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Рітім-Гресо» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, буд.50, код ЄДРПОУ 36107924)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ковчег-АС» (01032, м. Київ, вул. Микільсько-Ботанічна, буд. 17/4, кв. 104, код ЄДРПОУ 33098755)

90656,66 грн. (дев'яносто тисяч шістсот п'ятдесят шість гривень шістдесят шість копійок) основної заборгованості ,

991,01 грн. (дев'ятсот дев'яносто одну гривню одну копійку) 3% річних ,

271,97 грн. (двісті сімдесят одну гривню дев'яносто сім копійок) збитків, завданих інфляційними процесами;

1838,39 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять вісім гривень тридцять дев'ять копійок) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписано 23.08.2013р.