Рішення

від 13.03.2009 по справі 20/444

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/444

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пожінновація»

до                   Корпорації «Альтіс-Холдінг»

про                 стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

                                                                                                                                   суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача      Усенко М.М. (довіреність від 24.09.2007р.);

від відповідача  не з'явились;

13.03.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пожінновація»(надалі ТОВ «Торговий дім «Пожіновація», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Корпорації «Альтіс-Холдінг»(відповідач) 82 620, 96 грн. заборгованості, пені в розмірі 21 068, 10 грн., пені у розмірі 346, 32 грн..

В ході розгляду справи позовні вимоги уточнювались, згідно заяви від 11.03.2009р. на розгляд суду передані вимоги про стягнення з відповідача 79 620, 96 грн., пені у розмірі 12 093, 66 грн., інфляційних збитків у розмірі 8 997, 16 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 511, 70 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу № КД500-88 від 31.03.2008р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленої товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується також отриманим клопотанням від 12.03.2009р. про відкладення розгляду справи. За розглядом вказаного клопотання суд визнав його необґрунтованим, причини неявки до суду – неповажними. Відповідачем у справі являється підприємство (Корпорація «Альтіс-Холдинг»), а не конкретний представник, ГПК України передбачено ведення справи через представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 09.02.2009р..  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2008р. між Корпорацією «Альтіс-Холдинг»та ТОВ «Пожінновація ТД»укладено договір купівлі-продажу № КД500-88 за умовами якого останнє зобов'язувалось поставити на об'єкт Торгівельно-розважальний комплекс «Караван»вул. Нижньодніпровська 17 в с. Ювілейне в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області та передати у власність покупцеві товар, належний продавцеві на праві власності, а покупець (відповідач у справі) зобовязувався прийняти та оплатити товар на умовах вказаних в договорі.

Додатком № 1 до договору є специфікація у якій сторони погодили загальну вартість товару що поставляється за договором, кількість найменування товару ціну за одиницю. Ціна договору згідно специфікації складає 165 241, 92 грн., що відповідає п. 1.3 договору.

За умовами договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування 50% передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, що складає 82 620, 96 грн., та 50% по факту поставки, що складає 82 620, 96 грн. на протязі 5-ти банківських днів з дати передачі товару покупцеві та виставлення рахунку-фактури на оплату (п. 4.1), а право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару по накладній (п. 3.8).

На виконання договору позивачем передано відповідачу товар згідно видаткових накладних № РН-0003021 від 10.06.2008р. на суму 40 221 грн., № РН-0002503 від 22.05.2008р. на суму 29 107, 80 грн., № РН-0002502 від 19.05.2008р. на суму 17 577, 72 грн., № РН-0003513 від 11.07.2008р. 75 335, 40 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Загальна вартість поставленого  товару складає 162 241, 92 грн., рахунок-фактура № СФ-00001991 від 31.03.2008р. виставлений на суму 165 241, 92 грн. включає також вартість транспортно-експедиторських послуг на суму 3 000 грн. (2 500 грн. без ПДВ).

Про здійснення попередньої оплати по договору в розмірі 82 620, 96 грн. свідчить банківська виписка за 08.04.2008р., заборгованість заявлена до стягнення складає  79 620, 96 грн. (162 241, 92 грн. –82 620, 96 грн.), оскільки сума 3 000 грн. не підтверджена документально відповідно до стягнення з відповідача в межах даного спору не заявлялась.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати  майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень договору (п. 4.1) 50% оплати здійснюється по факту поставки  та враховуючи здійснення останньої поставки товару згідно з накладною від 11.07.2008р., строк виконання зобов'язання щодо оплати суми заявленої до стягнення є таким, що настав 18.07.2008р. (розрахунок мав бути здійснений протягом 5 банківських днів).  

Враховуючи відсутність доказів оплати товару у повному обсязі, поставленого згідно накладних № РН-0003021 від 10.06.2008р., № РН-0002503 від 22.05.2008р., № РН-0002502 від 19.05.2008р., № РН-0003513 від 11.07.2008р., вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 79 620, 96 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином в силу наведених положень законодавства пеня може бути стягнута саме в разі, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін). Вимоги про стягнення пені позивач обґрунтовував посиланням на п. 7.1 договору, яким сторони передбачили відповідальність покупця у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% від вартості товару за кожен день прострочки, за порушення п. 4.3 договору.

Оригінал договору від 31.03.2008р. судом оглянуто в судовому засіданні та підтверджено відсутність пункту 4.3 в тексті договору, за порушення умов якого передбачено сплату пені. В силу положень договору (п. 10.1) всі зміни та доповнення до договору здійснюється у встановленому законом порядку і мають юридичну силу, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані вповноваженими представниками сторін. Жодних доказів внесення змін до п. 7.1 в якому, як стверджував представник позивача, помилково зазначено посилання на відсутній п. 4.3 договору, до матеріалів справи не надано, про наявність відповідної угоди підписаної сторонами у встановленому порядку суд не повідомлено.

Враховуючи, що п. 4.3 договору відсутній в договорі та не порушувався відповідачем, а відповідальність у вигляді сплати пені за порушення строків розрахунків визначених п. 4.1 договору сторони не погоджували, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені суд визнає необґрунтованими та такими що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Як свідчать матеріали справи відповідачем погоджені договором строки остаточного розрахунку за отриману продукцію порушені. В силу положень статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків у розмірі 8 997, 16 грн., та з розрахунком 3% річних у розмірі 1 511, 70 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими.

Заявлені позовні вимоги відповідачем  не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № КД500-88 від 31.03.2008р. у строки погоджені умовами договору, суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  79 620, 96 грн., інфляційних збитків в розмірі 8 997, 16 грн. та 3% річних в сумі 1 511, 70 грн..

Витрати по сплаті державного мита сплачені позивачем в розмірі 1 070, 77 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 118 грн. покладаються на відповідача в силу положень ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним вимогам в сумі 998, 56 грн..

Окрім того, при поданні позовної заяви з вимогами про стягнення з відповідача 82 620, 96 грн. заборгованості, пені в розмірі 21 068, 10 грн., пені у розмірі 346, 32 грн. згідно з платіжним дорученням № 11 від 19.08.2008р. позивачем сплачено державне мито в розмірі 1 120 грн., при збільшенні вимог за заявою від 12.01.2009р. позивачем було доплачено державне мито в розмірі 700 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 30 від 29.12.2008р..

Відповідно до пп. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито»державне мито із позовних заяв майнового характеру складає 1% від ціни позову. Загальний розмір заявлених вимог під час розгляду справи складав 107 077, 09 грн., тобто державне мито було сплачене позивачем в розмірі більшому ніж передбачено чинним законодавством (відповідно до розміру суми, заявленої до стягнення).  За таких обставин, зайво сплачене державне мито в розмірі 749, 23 грн. підлягає поверненню позивачеві з видачею довідки.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Корпорації «Альтіс-Холдинг»(юрид. адреса: 03146, м. Київ, вул. Качалова 5; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 3, оф. 207; з рахунку виявленого під час виконання судового рішення,  ідент. код 32048530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пожінновація»(02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання 7А, к. 420, р/р 26003028619841 в Київській міській філії «АКБ «Укрсоцбанк»Дарницьке відділення, МФО 322012, ідент. код 33444870) 79 620, 96 грн. (сімдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять гривень 96 копійок) основного боргу, інфляційних збитків в розмірі 8 997, 16 грн. (вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім гривень 16 копійок) та 3% річних в сумі 1 511, 70 грн. ((одну тисячу п'ятсот одинадцять гривень 70 копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Корпорації «Альтіс-Холдинг»(юрид. адреса: 03146, м. Київ, вул. Качалова 5; адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка 3, оф. 207; з рахунку виявленого під час виконання судового рішення,  ідент. код 32048530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Пожінновація»(02160, м. Київ, пр-т. Возз'єднання 7А, к. 420, р/р 26003028619841 в Київській міській філії «АКБ «Укрсоцбанк»Дарницьке відділення, МФО 322012, ідент. код 33444870) 998, 56 грн. (дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 56 копійок) судових витрат.  

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 18.03.2009