Рішення

від 24.03.2009 по справі 10535-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

10535-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.03.2009Справа №2-3/10535-2008

За позовом Пересувної механізованої колони №9, м. Бахчисарай(98400, м. Бахчисарай, вул. Кримська,2)

до відповідачів Углівської сільської Ради, с. Углове, Бахчисарайського району (98435, Бахчисарайський район, с. Углове, вул. Леніна,64)

про визнання права власності

                                                                                                                      Суддя І.О. Соколова

                              ПРЕДСТАВНИКИ:

Від  позивача –  представник Чернявський В.С. за дор. від 06.10.08р.

Від відповідачів  - представник Антонов О.В. за дор. від 16.04.08р.  

Обставини справи:  У листопаді 2008 р. до Господарського суду АРК надійшов позов Пересувної механізованої колони №9, м. Бахчисарай до відповідача  - Углівської сільської Ради, с. Углове, Бахчисарайського району про визнання права власності на базу відпочинку, що складається з будинків відпочинку (літери А,Б,В,Д,Е,Ж,З,И), господарського блоку (літера К), навесів (літери Г) вуличного туалету (літера М), вуличної душової (літера Н), розташованих за адресою: вул. Набережна,4, с. Углове, Бахчисарайський район, АР Крим.

 Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ПМК № 9 господарським способом була побудована база відпочинку, яка складалась із восьмі будинків відпочинку, господарського блоку, навесів, туалету, душової, що розташована в с. Углове, Бахчисарайського району.

Позивач стверджує, що ПМК № 9 тривалий час фактично володіє та користується вказаною базою для організації відпочинку своїх робітників,  а тому просить визнати за ПМК № 9 право власності на вказане майно.

  В процесі розгляду справи 17.12.2008 р. від відповідача – Углівської сільської ради Бахчисарайського району АРК надійшла зустрічна позовна заява до відповідача – Пересувної механізованої колони № 9, в якої позивач по зустрічному позову просив суд зобов'язати відповідача звільнити  самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва будівель та споруд, які розташовані за адресою: вул. Набережна, 4 с. Углове, Бахчисарайський р-н АРК ( а.с. 74-76).

Відповідно до ухвали ГС АРК від 18.12.08 р., зустрічний позов Углівської сільської ради Бахчисарайського району АРК прийнятий до розгляду з первісним  позовом, а розгляд справи відкладено ( а.с. 89).

В судовому засіданні 13.01.2009 р. позивач по первісному  позову, в порядку ст. 22 ГПК України,  своєю заявою  від 12.01.09р. збільшив позовні вимоги та  просив визнати недійсним Рішення Углівської сільської Ради від 28.11.07р. №157-101 в частині «визнання таким, що втратило силу Рішення 10 сесії 24 скликання Углівської сільської Ради від 25.12.03р. за №69-9 «Про дачі дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки ПМК №9» ( а.с. 90-91).

Ухвалою ГС АРК від 12.02.09 р. судове засідання було відкладено на 03.03.09 р., потім у судових засіданнях  оголошувались перерви до 17.03.09 р. та 24.03.09 р. для надання сторонами додаткових документів, необхідних для розгляду дійсної справи по суті.

17.03.09 р. судове засідання було продовжено  за участю представників сторін.

Представник позивача за первісним позовом підтримав збільшені позовні вимоги у повному обсязі,  просив суд визнати за ПМК № 9, м. Бахчисарай право власності на базу відпочинку, що розташована у Бахчисарайському районі, с. Углове, вул. Набережна,4, а також  визнати частково недійсним Рішення 20-й  сесії 5-го скликання Углівської сільської Ради №157-101 від 28.11.07 р.

Вимоги Углівської сільської Ради по зустрічному позову представник ПМК № 9 не визнав з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву ( а.с. 86-87).

Представник відповідача за первісним позовом -  Углівської сільської Ради збільшені вимоги позивача за первісним  позовом не визнав.

У своєму відзиві від 15.12.08 р. Углівська сільрада  просила відмовити ПМК № 9 в задоволенні позовних вимог про визнання права власності на спірну базу відпочинку (а.с. 69-71), посилаючись на те, що позивач не надав суду відповідних установчих документів, що посвідчують включення ПМК № 9 до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій, та відповідне посадове становище керівника ПМК № 9.

Крим того, відповідач вважає, що ПМК № 9 не надало суду жодного доказу того, що вказане майно бази відпочинку було збудовано та належить підприємству на законних підставах.

В процесі розгляду справи представник відповідача по первісному  позову – Угловської сільради надав суду ще один відзиві від 02.03.09 р., в якому просив відмовити повністю в задоволенні позовних вимог ПМК № 9 про визнання недійсним рішення Угловської сільради Бахчисарайського району № 157-101 від 28.11.07 р.

Крим того, 17.03.09 р. від представника Угловської сільради надійшло клопотання, в якому, на підставі ст. 22, 32 ГПК України, він просив залишити позовні вимоги ПМК № 9  без розгляду, посилаючись  на те, що позивач не надав суду належних доказів того, що позовна заява від 20.11.08 р. та заява про збільшення позовних вимог підписані повноважною посадовою особою.

Також представник позивача по зустрічному позову - Углівської сільської Ради  підтримав  позовні вимоги у повному обсязі та просив суд зобов'язати відповідача – ПМК № 9 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва, що знаходиться за адресою: Бахчисарайський район, с. Углове, вул. Набережна,4, та привести  ділянку у попередній стан.

           Представник відповідача по зустрічному позову наполягав на відмові у задоволенні зустрічного позову Углівської сільської Ради.

В засіданні суду 17.03.09 р. за клопотанням сторін була оголошена перерва до 24.03.2009 р. о 11-40 год.

Судове засіданні 24.03.2009 р. було продовжено за участю представника позивача по первісному позову.

Представник Углівської сільської Ради до судового засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника Углівської сільської Ради – Антонова О.В.  на бланку про оголошення перерви.

Розглянувши матеріали  справи, додатково представлені документи,  заслухавши  пояснення  представників  сторін,  суд, -

встановив:

По первісному позову:

Позивач по первісному позову в своєму позові від 26.11.08 р., зазначав, що у 1964 році Бахчисарайською районною Радою народних депутатів в с. Углове, Бахчисарайського району  були надані земельні ділянки підприємствам та організаціям Бахчисарайського  району для будівництва та обслуговування баз відпочинку для  працівників даних підприємств і організацій.

Позивачу - Бахчисарайській Пересувній Механізованій Колоні №9 в числі інших, також була надана в користування земельна ділянка для будівництва та обслуговування бази відпочинку. Проте,  саме рішення про надання земельної ділянки в користування не було оформлено належним чином.

Як вказує позивач у своєму позові, в 1965 році на виділеній  земельній ділянці  у с. Углове Бахчисарайського району ПМК № 9 за рахунок своїх власних коштів, господарським способом побудувала базу відпочинку, а саме: вісім  будинків відпочинку, господарський блок, два навісу, вуличний туалет, душова, а також вироблено мощення території, встановлена огорожа.

У зв'язку з тим, що ПМК № 9 була будівельною організацією, будівництво  об'єктів відпочинку виконувалось господарським способом за типовим   на той період часу проектом.

Отже, позивач стверджує, що не протязі тривалого часу ПМК № 9 фактично володіє та використовує  базу відпочинку в с. Углове для надання робітникам та пенсіонерам підприємства можливості  відпочинку у літній період року.

У 2002 році керівництвом ПМК № 9 було прийнято рішення про належне оформлення правоустанових документів на базу відпочинку, а тому здійснена інвентаризація бази відпочинку у с. Углове, Бахчисарайського району, на підставі якої Бюро реєстрації та технічної інвентаризації був виконаний технічний паспорт об'єкту нерухомого майна ( а.с. 10-40).

24.12.02 р. на 27-й сесії 23 скликання Угловської сільради було прийнято рішення № 142 «Про привласнення поштового адресу території берегу моря с. Углове».

Як вказано у цьому рішенні, враховуючи, що на території берегу моря с. Углове розташовані бази відпочинку підприємств районі, які не мають правоустановчих документів на будови, не мають  земле відводу, та з ціллю проведення інвентаризації всіх забудов та земельних ділянок, Угловська сільрада вирішила привласнити найменування вулиці – Набережна та  пунктом 2 вказаного рішення  базі відпочинку ПМК-9 був привласнений  номер бази відпочинку -  4 ( а.с. 9).

Таким чином, фактично з 2002 року Угловська сільрада дозволила ПМК № 9  використовувати земельну ділянку по вул. Набережна, 4 у с. Углове у вказаній спосіб, а саме  для розміщення бази відпочинку.

Пізніш  ПМК № 9  вирішила оформити відповідні документи на займану земельну ділянку та 09.12.2003 р. звернулась  до Угловської сільради з клопотанням про надання  дозволу на  розробку  технічної документації з проекту відводу земельної ділянки, на якій була розташована  база відпочинку в с. Углове ( а.с. 41).

25.12.2003 р. Угловська сільська рада на 10-й сесії 24-го скликання, розглянувши заяву Бахчисарайського ПМК № 9 про дозвіл розробки проекту відводу земельної ділянки під розміщення бази відпочинку у с. Углове, на підставі ст. 118, 122, 124 Земельного  кодексу України, прийняла рішення за № 69-9, яким дозволила  Бахчисарайському ПМК-9 виконати розробку проекту відводу земельної ділянки під розміщення  бази у межах с. Углове, зобов'язавши позивача узгодити матеріали проекту відводу у встановленому законом порядку  ( а.с. 42).

Після цього позивач приступив  до виконання проекту відводу земельної ділянки  та у 2005 році отримав Проект землеустрою з відводу спірної земельної ділянці  та Технічну документацію по землеустрою відносно встановлення меж земельної ділянки у натурі ( на местності ) ПМК № 9 для обслуговування  бази відпочинку у с. Углове по вул. Набережна, 4 у Бахчисарайському районі ( а.с. 98- 118).

В процесі розробки вказаного проекту позивач отримав відповідні узгодження, висновки від Бахчисарайської районної СЕС, Бахчисарайської охорони відділу пам'ятників, держекологічної інспекції  та інші узгодження з державними органами. Також був отриманий Акт встановлення в натурі меж земельної ділянки, але, по незалежним  від позивача причин він не був узгоджений з головою сільради та землестроителями.

В процесі розгляду справи представник позивача по первісному позову також звертав увагу суду на те, що нерухоме майно у вигляді бази відпочинку існує, що підтверджується паспортом об'єкту нерухомого майна від 04.11.2002 року, знаходиться у винятковому користуванні і володінні Бахчисарайської ПМК №9, що також підтверджується рішенням Угловської сільської Ради  від 24.12.2002 роки «Про привласнення поштової адреси території берега моря с.Углове».

Крим того, позивач на протязі 2000-2008 р.р.  сплачував податок на землю, курортний збір, які надходили до місцевого бюджету, сплачував рахунки за електричну енергію та інші комунальні послуги, що підтверджується відповідними платіжним документами ( а.с. 43-65).

У зв'язку з цим,  позивач -  ПМК №9, посилаючись на норми діючого законодавства,  просить суд визнати за ним право власності на базу відпочинку,  що складається з будиночків відпочинку ( літери А, Б, В, Д, Е, Ж, З, І), господарського блоку ( літер К), навесів ( літери Г,Л), вуличного туалету ( літер М), вуличної душової ( літер Н), що  розташована: вул. Надережна, 4, с. Углове, Бахчисарайський р-н, АРК.

Крим того, позивач по первісному позову просить визнати частково недійсним рішення Угловської сільради від 28.11.07 р. за № 157-101, відповідно до якого сесія ради визнала таким, що  втратило силу рішення Угловської сільради від 25.12.2003 р. за № 69-9, згідно з яким Пересувній Механізованій колоні № 9 був наданий дозвіл виконати розробку проекту відводу земельної ділянки під розміщення бази відпочинку. Підставою для визнання втративши силу рішення Угловської сільради від 25.12.03 р. з'явилось те, що ПМК № 9  на протязі довгого періоду часу не виконувало  рішення Угловської сільради.

Суд вважає, що збільшені  вимоги ПМК № 9  підлягають задоволенню у зв'язку з наступним:

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Чинне законодавство передбачає два способи придбання права власності, а саме - первинний  та похідний. До першого способу виникнення права власності відносять безпосереднє створення речі.

Як вже зазначалось вище, ПМК №9, починаючи з 1965 року самостійно, за власні кошти, побудувала спірну базу  відпочинку у с. Углове, Бахчисарайського району.

Отже,  фактично позивачем була створена нова річ, власником якої, згідно загальним принципам права, стає особа, яка створила цю річ.

Виходячи з цього, ПМК №9 весь минулий період після закінчення будівництва та до наступного часу, вважала  себе власником спірної бази відпочинку та   виконувала зобов'язання,  які випливали із здійсненням  своїх прав.

Зі змісту ст. ст. 331, 332 Цивільного кодексу України вбачається, що до основних ознак нової речі –об'єкту нерухомості, зокрема, відноситься наступне: річ створена з матеріалів особи, що претендує на новостворене майно.

Судом встановлено, що спірна споруда  безпосередньо була створена ПМК -9  і жодна зі сторонніх осіб не зазнала витрат, пов'язаних з будівництвом та створенням нової речі.

Крим того, з моменту побудови вказаної бази відпочинку інші треті особи не заявляли та не заявляють до наступного часу свої права на вказане майно.

При цьому, суд також приймає до уваги, що межі земельної ділянки позивача по первісному позову для обслуговування бази відпочинку у с. Углове, по вул. Набережній, 4 встановлені  землевпоряджувальною організацією з закріпленням їх на місцевості та встановленням межових знаків, а також  узгоджені  зі суміжними землекористувачами.

Що стосується  вимог позивача відносно визнання частково недійсним рішення Угловської сільради від 28.11.07 р. № 157 – 101 то, суд вважає, що вони також підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 Роз'яснень Вищого господарського суду України за №02-5/35 від 26.01.2000 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів”, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного  законодавства  та/або  визначеній  законом компетенції  органу,  який видав цей акт. Обов'язковою  умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта  прав та охоронюваних   законом   інтересів підприємства  чи  організації.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Як вбачається із тексту рішення 20- сесії 5-го скликання № 157-101 від 28.11.07 р., Угловська сільрада, посилаючись на ст. 12 Земельного кодексу України, пп. 34 п. 1 ст. 26  ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», визнала таким, що втратило чинність рішення  10- й сесії 24-го скликання № 69-9 від 25.12.03 р.  «Про дачу дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки ПМК №9».

При цьому,  сільрада посилалась на доклад Угловського сільголови про невиконання на протязі тривало часу окремими фізичними та юридичними особами рішень Угловської сільради.

Так, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» містить норми, що регламентують виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад.

Зокрема, підпункт 34 вказаної статті, на який є посилання в спірному рішенні від 28.11.07 р., відносить до компетенції органів місцевого самоврядування вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Але, норми ст. 26 вказаного вище Закону не відносять до компетенції сільських, селищних, міських рад право визнавати втратившими чинність чи скасування рішень, прийнятих на сесії сільських, селищних, міських рад.

У зв'язку з цим, суд вважає, що рішення 20-й сесії 5-го скликання Угловської сільради № 157-101 від 28.11.07 р. про визнання втратившим чинність  рішення 10-й сесії 24 скликання Угловської сільради № 69-9 від 25.12.2003 р. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства та визначеним законом компетенції органу – Угловської сільради, яка видала цій акт.

Крим того, суд приймає до уваги, що вказане рішення сесії Угловської сільради від 28.11.07 р. за № 157-101 порушує права та законні інтереси Бахчисарайській ПМК № 9, яка тривалий час не може отримати правоустановчі документи на земельну ділянку, на який знаходиться її база відпочинку.

При цьому, суд також може прийняти до уваги заперечення відповідача – Угловської сільради, викладені у відзивах на позов, оскільки факти, що містяться  у цих відзивах,  не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

Так, у розпорядженні суду є документи, які безспірно підтверджують той факт, що Бахчисарайська ПМК № 9  є юридичною особою, а її керівник – Присташ А.Ф. вправі підписувати від імені ПМК № 9 позовні та інші заяви, що стосуються дійсної справи.

Ці факти підтверджуються Статутом Бахчисарайської ПМК № 9, довідкою відділу статистики у Бахчисарайському району від 30.12.08 р.  та довідкою Державного реєстратора від 13.01.09 р. ( а.с. 92-93, 119-134).

Виходячи з цього, у суду не має підстав для залишення без розгляду позовної заяви та заяви про збільшення позовних вимог на підставі п.1 ст. 81 ГПК України, як цього вимагав відповідач по первісному позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що збільшені позовні вимоги Бахчисарайської ПМК № 9 по первісному позову підлягають задоволенню з зазначених вище підстав.

Витрати по оплаті держмита й судові витрати, пов'язані зі сплатою інформаційно-технічних послуг із забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на відповідача  згідно з ст. 49 ГПК України.

По зустрічному позову:

Як вбачається із зустрічного позову, позовні вимоги Углівської сільради  до Бахчисарайської ПМК № 9 про зобов'язанні відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення самочинного будівництва – будівель та споруд, які розташовані за адресою: Бахчисарайський р-н, с. Углова, вул. Набережна, 4 обґрунтовані тим, що Угловська сільська рада Бахчисарайського району АР Крим є органом місцевого самоврядування, який представляє спільні інтереси територіальної громади сіла Углове.

Представник позивача по зустрічному позову в процесі розгляду справи неодноразово підтверджував той факт, що ПМК № 9 самовільно зайняла земельну ділянку по вул. Набережна, 4 у с. Углове, Бахчисарайського району, а тому наполягав на звільненні цієї ділянки шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, а саме бази відпочинку.

При цьому, Углівська сільрада посилалась на вимоги ст. 24 ЗУ «Про планування і забудову територій», якою встановлено порядок отримання фізичних та юридичних осіб дозволу на будівництва об'єкту містобудування.

Отже, позивач вважає, що ПМК № 9  не було здійснено заходів щодо отримання дозволів від органів державного архітектурно – будівельного контролю на проведення будівельних робіт та  не розроблено  робочої документації, а тому,  за думкою позивача,  у ПМК № 9 відсутні правові підстави для користування земельною ділянкою, яка була самовільно зайнята ПМК № 9, що є порушенням прав територіальної громади с. Углове.

В своїх додаткових поясненнях Углівська сільрада посилалась на ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», відповідно до якої самовільне зайняття земельної ділянки – будь – які дії, які свідчать про фактичне використання земельної  ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про  її передачу у власність або надання у користування (оренду) за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. За винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

У зв'язку з тим, що Угловськю сільрадою не приймалось рішення  про надання земельної ділянки у користування ПМК № 9, позивач, посилаючись на норми ст. ст. 153, 212 Земельного кодексу, вважає, що ці обставини є підставою для  задоволення зустрічного позову та постановлення рішення, яким слід зобов'язати ПМК № 9 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом знесення об'єктів самочинного будівництва, які розташовані за адресою: вул. Набережна, 4 с. Углове, Бахчисарайського району, АРК.

Але, суд не знаходить законних підстав для задоволення вимог позивача по зустрічному позову у зв'язку з наступним:

Як було вказано вище, ще принаймні  з 2002 р. Угловській сільраді було відомо про те, що на території берегу моря с. Углове Бахчисарайського району розташована база відпочинку ПМК № 9, яка не має правоустановчих документів, як на забудови, так і на земельну ділянку, про що свідчить рішення позивача по зустрічному позову № 142 від   24.12.2002 р.

Але, після прийняття вказаного рішення Углівська сільрада на 10-й сесії 24-го скликання прийняла рішення № 69-9 від 25.12.03 р. про дачу дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки Бахчисарайської ПМК № 9.

Вказані факти свідчать про  те, що Углівська сільрада тривалий час знала та дозволяла ПМК № 9 використовувати земельну ділянку під розміщення бази відпочинку без належно оформлених правоустановчих документів.

Відповідач по зустрічному позову вважає, що Углівська сільрада порушила загальний термін для захисту свого порушеного права.

Стаття  71 Цивільного кодексу України, в редакції 1963 року, встановлювала, що загальний термін для захисту порушеного права складає три роки.

З 01.01.2004 року набув чинності  новий Цивільний кодекс України, заключні та перехідні положення якого, а саме п.6, встановлюють, що правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, термін пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набуття чинності дійсного  кодексу.

Згідно ст. ст.256, 257 Цивільного кодексу України, в редакції 2003 року, позовна давність, це  термін, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права і інтересу, при цьому загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права або особу, яка його порушило.

Згідно ст.267 ч.3-4 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення; закінчення позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Отже, суд дійшов до висновку, що позивачеві по зустрічному позову було відомо, що, принаймні з 2002 р. ПМК № 9 використовувала земельну ділянку під базу відпочинку без оформлення відповідних правоустанових документів, але, звернулось з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки тільки в грудні 2008 р.

При цьому, у цей період вже діяли норми  Земельного кодексу України, на які посилається позивач в своєму позові, проте дії, направлені на захист свого порушеного права і інтересу, в перебігу терміну встановленого законом, Угловською сільською радою до наступного часу не здійснювались.

За таких обставин, суд вважає, що позивач по зустрічному позову пред'явив свій позов з порушенням терміну позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

У чинність ст. 49 ГПК України, при відмові в позові, суми, які підлягають сплаті, тобто   витрати по оплаті держмиту і  судові витрати, пов'язані зі сплатою інформаційно - технічних послуг із забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на позивача.

 Рішення оформлене згідно зі ст.84 ГПК України та підписане 30.03.2009 року.

З обліком  викладеного, керуючись, ст. ст. 49, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу  України, суд –

ВИРIШИВ:

Первісний  позов Бахчисарайської ПМК № 9 задовольнити.

Визнати за Бахчисарайською Пересувною механізованою колоною № 9  (м. Бахчисарай, вул. Кримська, 2, ЗКПО 03584875)  право власності на об'єкт нерухомості – базу відпочинку, яка складається із будинків відпочинку  ( літери А, Б., В., Д, Е, Ж, З, І),  господарського блоку ( літер К), навісів ( літери Г, Л), вуличного  туалету ( літера М), вуличної душової ( літера Н), що розташований по вул. Набережній, буд. 4, с. Углове, Бахчисарайського району, АР Крим.

Визнати недійсним Рішення Углівської сільської Ради №157-101 від 28.11.07р. в частині «визнання таким, що втратило силу Рішення 10 сесії 24 скликання Углівської сільської Ради від 25.12.03р. за №69-9 «Про дачі дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки ПМК №9».

Стягнути з Угловської сільської Ради (Бахчисарайський р-н, с. Углове, вул. Леніна, буд 64) (відомості про розрахункові рахунки відсутні)  на користь Бахчисарайської Пересувної механізованої колони № 9  (м. Бахчисарай, вул. Кримська, 2, ЗКПО 03584875)  (відомості про розрахункові рахунки відсутні)  187 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видається  стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили.

В задоволенні зустрічного позову Угловської сільради Бахчисарайського району АРК - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Соколова І.А.