Постанова

від 06.08.2013 по справі 802/1971/13-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 р. м. Вінниця

Справа № 802/1971/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача: Кравчука О.М.,

представників відповідача: Мусіровського О.А., Швець А.В., Нєнова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" до Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання дій протиправними та скасування окремих пунктів вимоги.,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" (далі - Лікарня, позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції (надалі - Вінницька ОДФІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування окремих пунктів вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року відповідач склав акт № 02-15/46 від 22.02.2013 року, в якому зазначив ряд виявлених порушень зі сторони позивача. Позивач зазначає, що в акті ревізії не наведено достатньо належних доказів, які б свідчили про дійсну наявність всіх зафіксованих у ньому порушень чинного законодавства України. В зв'язку з чим та з урахуванням заяви від 05.06.2013 року про уточнення ( зменшення ) позовних вимог, яку прийнято судом ( а.с. 174 - 176 ), позивач просить визнати протиправними дії відповідача в частині: нарахування коштів в сумі 4976,00 грн. - недоотриманих доходів спеціального фонду за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року в результаті надання іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі; нарахування коштів в сумі 25864,80 грн. - за здійснення Лікарнею діяльності у період з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року та скасувати п.п. 4, 5 листа - вимоги Вінницької об'єднаної державної фінансової інспекції від 22.03.2013 року № 02-21/455 ( далі - лист - вимога ).

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, наданих під час розгляду справи. На думку представника позивача, виявлені під час ревізії порушення вимог п. 26 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01.06.2000 року № 1775-111 в частині ліцензування діяльності, пов'язаної з медичною практикою, та ст. 17 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19.11.1992 року, в частині провадження господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, яка підлягає ліцензуванню, а також порушення Порядків надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2007 року №79 та від 22.06.2011 року № 667, п.22 Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 року №1138, в результаті надання Лікарнею іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі, не відповідають дійсності. А відтак, на думку представника позивача, п.п. 4, 5 листа - вимоги є безпідставними. В зв'язку з чим представник позивача просив адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача позов не визнали, зазначивши, що в результаті проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року ревізорами Вінницької ОДФІ встановлено ряд порушень вимог чинного законодавства з боку позивача. Так, Лікарнею протягом періоду з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року отримано доходів на загальну суму 25864,80 грн. за наслідком здійснення господарської діяльності (проведення платних медичних оглядів) при відсутності відповідної ліцензії, обов'язкова наявність якої передбачена п. 26 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та ст. 17 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", які відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України підлягають перерахуванню до бюджету. Крім того, Вінницькою ОДФІ встановлено недоотримання доходів спеціального фонду за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року в сумі 4976,00 грн., внаслідок порушення Порядків надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2007 року №79 та від 22.06.2011 року №667, п.22 Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров'я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах. У зв'язку з цим представники відповідача просили відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

З 28.12.2012 року по 20.02.2013 року Вінницькою ОДФІ проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" за період з 01.01.2011 по 01.12.2012. За результатами ревізії Вінницькою ОДФІ складено акт від 22.02.2013 року № 02-15/46 (а.с. 11-113), в якому зазначено порушення, що, на думку відповідача, були допущені Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" в фінансово - господарській діяльності.

Не погодившись з актом ревізії від 22.02.2013 року № 02-15/46, Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" подав на нього заперечення від 01.03.2013 року (а.с. 114-117) та додаткові заперечення від 05.03.2013 року (а.с. 118-119).

Відповідно до висновків на заперечення (а.с. 120-139) до акту ревізії від 22.02.2013 року № 02-15/46 фінансово-господарської діяльності державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці", вказані заперечення не були взяті до уваги Вінницькою ОДФІ.

22.03.2013 року Вінницька ОДФІ направила позивачу лист № 02-21/455 з вимогою усунути виявлені під час ревізії порушення (а. с. 140-141). Не погодившись з діями відповідача щодо нарахування коштів в сумі 4976,00 грн. за надання іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі та нарахування коштів в сумі 25864,80 грн. за здійснення Лікарнею діяльності у період з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року при відсутності відповідної ліцензії, вважаючи п. 4 та 5 листа - вимоги відповідача протиправними позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", однією з функцій Головного контрольно-ревізійного управління України, Контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі є проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 765 від 20.07.11 р. утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної фінансової інспекції шляхом перетворення територіальних органів Головного контрольно-ревізійного управління за переліком згідно з додатком та установлено, що територіальні органи Головного контрольно-ревізійного управління, які перетворюються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

Згідно з п. 2 Порядку проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.06р. № 550 (далі - Порядок), інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.

Відповідно до п. 35 Порядку, результати ревізії викладаються в акті. Пунктом 40 Порядку визначено, що у разі наявності заперечень (зауважень) щодо змісту акта ревізії керівник, головний бухгалтер чи інші особи підписують його із застереженням.

Пунктом 46 Порядку передбачено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Згідно з ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідно до п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", органи державної контрольно-ревізійної служби мають право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування п.5 листа - вимоги, згідно якого позивачу необхідно перерахувати, відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України, доходи отримані від неліцензійної діяльності до Державного бюджету України в сумі 25864,80 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно висновків, викладених в акті ревізії № 02-15/46 від 22.02.2013 року, в порушення вимог п. 26 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", в частині ліцензування діяльності, пов'язаної з медичною практикою, та ст. 17 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", в частині провадження господарської діяльності в галузі охорони здоров'я, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності ліцензії, Лікарнею, при відсутності відповідної ліцензії з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року здійснювалась господарська діяльність. Державним закладом "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" внаслідок надання платних послуг (проведення платних медичних оглядів) протягом зазначеного періоду отримано доходів в загальній сумі 25864,80 грн. гривень.

Виходячи із вищевикладеного, на думку відповідача, лікарнею протягом періоду з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року здійснювалась діяльність з порушенням встановлених законодавством правил, в результаті якої отримано доходів на загальну суму 25864,80 грн., які відповідно до ст. 240 Господарського кодексу України підлягають перерахуванню до Державного бюджету, внаслідок чого недоотримано доходів Державним бюджетом в сумі 25864,80 грн., що призвело до збитків завданих бюджету на вищезгадану суму.

Однак, суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 10 Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", суб'єкт господарювання, який має намір проводити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії, заява про видачу ліцензії та документи, що додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування та підписом відповідальної особи.

Крім того, згідно ст. 14 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", у разі, коли ліцензіат має намір провадити зазначений в ліцензії вид господарської діяльності після закінчення строку її дії, якщо такий строк встановлено КМУ, він повинен отримати нову ліцензію в порядку, встановленому цим Законом, але нова ліцензія видається органом ліцензування не раніше ніж в останній день дії попередньо виданої ліцензії.

Так, судом встановлено, що Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" мав ліцензію на здійснення медичної практики серії АВ №155820, видану МОЗ України, з строком дії з 14.07.2006 року по 14.07.2011 року ( а.с. 143).

Завчасно, а саме 30.05.2011 року, Державний заклад "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" подав заяву та документи на одержання нової ліцензії з медичної практики, однак Ліцензійною комісією МОЗ України (протокол від 09.06.2011 року № 20) прийнято рішення про залишення без розгляду заяви про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності суб'єкту господарювання.

Вказана заява про видачу ліцензії залишена без розгляду у зв'язку з подачею позивачем додатків до довідки про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявності у нього нормативно-правових документів, у тому числі нормативно-правових документів із стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики, які не передбачені формою довідки.

21.06.2011 року позивач повторно подав заяву та документи на одержання ліцензії з медичної практики, однак Ліцензійною комісією МОЗ України (протокол від 23.06.2011 року № 22) прийнято рішення про залишення без розгляду заяви про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності суб'єкту господарювання, у зв'язку з розбіжністю лікарських спеціальностей між висновком санітарно-епідеміологічної служби про відповідність наявних приміщень вимогам санітарних норм і правил щодо здійснення медичної практики та довідкою про стан матеріально-технічної бази суб'єкта господарської діяльності, наявності у нього нормативно-правових документів із стандартизації, необхідних для провадження господарської діяльності з медичної практики та невідповідністю зазначеної лікарської спеціальності, зазначеної у довідці МТБ, вимогам наказу МОЗ України від 19.12.1997 року №359 "Про подальше удосконалення атестації лікарів" ( а.с. 178 - 179 ).

Частиною 10 статті 10 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" визначено, що після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому цим Законом.

Позивачем були усунені причини, які стали підставою для залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, та в липні 2011 року Ліцензійною комісією МОЗ України (протокол від 28.07.2011 року № 26 ) прийнято рішення про видачу ліцензії на провадження господарської діяльності суб'єкту господарювання (а.с. 144).

Вищезазначені обставини також підтверджуються листом Управління контролю якості медичних послуг МОЗ України за № 17-сп/1384/22063 від 23.07.2013 року (а.с.197).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського кодексу України (далі - ГК України), прибуток (доход), одержаний суб'єктом господарювання внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності, а також суми прихованого (заниженого) прибутку (доходу) чи суми податку, несплаченого за прихований об'єкт оподаткування, підлягають вилученню в доход відповідного бюджету в порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 240 ГК України, перелік порушень, за які до суб'єкта господарювання застосовуються санкції, передбачені цією статтею, а також порядок їх застосування визначаються законами.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що спеціальним законом передбачені інші санкції за здійснення діяльності без ліцензії, зокрема, штраф, а не вилучення прибутку закладу охорони здоров'я в дохід відповідного бюджету.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст. 250 ГК України, адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня

порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил

здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених

законом. Як вбачається з акту ревізії, порушення відповідачем правил здійснення господарської діяльності мало місце в липні 2011 року, тобто більше як один рік тому.

Отже, вимога Вінницької ОДФІ щодо необхідності перерахувати доходи отримані від неліцензійної діяльності до Державного бюджету в сумі 25864,80 грн., являється безпідставною, та такою що винесена з порушенням вимог чинного законодавства, тому адміністративний позов в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування п.5 листа - вимоги підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати п.4 листа - вимоги, згідно якого позивачу необхідно відшкодувати за рахунок винних осіб витрати за надання іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі в сумі 4976,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, згідно акту ревізії № 02-15/46 від 22.02.2013 року, відповідачем за ревізійний період встановлено факти надання Лікарнею медичної допомоги громадянам іноземних держав, які тимчасово перебували на території України, та лише частково відшкодували вартість лікування у вигляді благодійних внесків (прибуткові касові ордера №2141, №1244, №1156, №1219), що, на думку відповідача, є порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 667 "Порядок надання медичної допомоги іноземцям, особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України", в частині оплати вартості медичної допомоги, в тому числі, екстреної, за рахунок страхових компаній, у разі наявності відповідних страхових полюсів, сертифікатів, договорів, або безпосередньо іноземним громадянином.

Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, регулюється постановами КМУ від 28.01.1997 року №79 та від 22.06.2011 р. № 667 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України".

Наказом МОЗ України від 16.07.1997 р. № 225 затверджено перелік видів захворювань і станів іноземних громадян, що потребують екстреної медичної допомоги.

Іноземці мають право звернутися за екстреною медичною допомогою до будь-якого державного та комунального закладу охорони здоров'я України. Для надання екстреної медичної допомоги є обов'язковою наявність у іноземних громадян медичного страхування, яке гарантує оплату екстреної медичної допомоги. У разі відсутності медичного страхування надану медичну допомогу оплачує безпосередньо іноземний громадянин. Вартість екстреної медичної допомоги, наданої іноземцю, який тимчасово перебуває на території України, визначається медичним закладом, що її надав, у межах вартості лікування.

У разі коли плата за надану іноземцям медичну допомогу перевищує суму коштів, передбачену страховим полісом (сертифікатом), різниця компенсується закладу охорони здоров'я України, який її надав, за рахунок відповідної страхової компанії або особисто іноземцем, якщо він не застрахований. Оплата наданої іноземцям медичної допомоги може проводитися за безготівковим рахунком або готівкою відповідному закладу охорони здоров'я України.

У разі відмови іноземця від оплати наданої йому медичної допомоги, питання компенсації закладу охорони здоров'я України витрат, пов'язаних з наданням цьому іноземцю медичної допомоги, вирішується за участю відповідних іноземних представництв в Україні.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2011 року з потяга у важкому стані був знятий, доставлений швидкою допомогою і госпіталізований в палату інтенсивної терапії Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" хворий ОСОБА_5, 1958 року народження, мешканець Польщі. Хворому було надано екстрену медичну допомогу та 02.06.2011 року ОСОБА_5 направлений на доліковування за місцем проживання, про що свідчать записи в медичній картці стаціонарного хворого №2264, яка була досліджена в ході судового розгляду справи. Вказана особа оплачувала закупівлю медичних препаратів за власні кошти, за перебування у лікарні сплатила благодійний внесок, згідно квитанції № 1156, що підтверджується матеріалами перевірки та відображено в акті № 02-15/46 від 22.02.2013 року.

Що стосується інших громадян, яким, як зазначено в акті ревізії, також надавалась безоплатна медична допомога, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Міжнародної Угоди "Про надання медичної допомоги громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав", ратифікованої Україною 01.06.2000 року, швидка та невідкладна медична допомога при гострих порушеннях фізичного чи психічного здоров'я пацієнта, що загрожують його життю чи здоров'ю оточуючих, нещасних випадках, отруєннях, травмах, пологах та невідкладних станах у період вагітності надається громадянам безперешкодно, безоплатно і в повному об'ємі на території держави тимчасового перебування лікувально-профілактичними установами незалежно від організаційно-правових форм, відомчої належності та форми власності.

Громадяни Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Грузії, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Таджикистану, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Республіки Болгарія, Угорщини, Чехії, Великобританії, Монголії, з якими Україна має договори щодо безплатного надання екстреної медичної допомоги, не повинні мати страховий поліс (сертифікат).

Відшкодування витрат лікувально-профілактичними установам за надання медичної допомоги здійснюється за рахунок бюджету держави тимчасового перебування у відповідності до діючої системи фінансування.

В акті ревізії № 02-15/46 від 22.02.2013 року зазначено, що за перевіряємий період допомога також надавалась наступним громадянам:

- хвора ОСОБА_6 ( медична картка № 3646 ), 1988 року народження, мешканка м. Москви Російської Федерації, знята з потяга 25.08.2012 року і швидкою допомогою в важкому стані доставлена в палату інтенсивної терапії Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці". Хворій надавалась екстрена допомога, в той же день хвора прооперована в ургентному порядку. Після стабілізації стану хворої і можливості її подальшого транспортування 28.08.2012 року направлена на доліковування за місцем проживання.

- хворий ОСОБА_7 ( медична картка № 327 ), 1951 року народження, мешканець м. Усть-Кут Російської Федерації, госпіталізований 20.01.2011 року в хірургічне відділення Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" в важкому стані. Після надання екстреної допомоги та проведеної інтенсивної терапії, враховуючи, що стан хворого стабілізувався та можливість подальшого транспортування хворий 02.02.2011 року направлений на доліковування за місцем проживання;

- хвора ОСОБА_8 ( медична карта № 2957 ), 1972 року народження, мешканка м. Певек Російської Федерації, знята з потяга 12.07.2011 року і в важкому стані доставлена в неврологічне відділення Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці". В ургентному порядку консультована спеціалістами Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенко. Враховуючи важкий стан знаходилась на лікуванні до 09.08.2011 року, коли стан хворої дозволив її транспортувати за місцем проживання для подальшого лікування;

- хворий ОСОБА_9 ( медична карта № 2468 ), 1990 року народження, мешканець м. Москва Російської Федерації, 10.06.2011 року знятий з потяга за екстреними показами і доставлений в реанімаційне відділення Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" в важкому стані, хворому надавалась екстрена допомога. Після стабілізації стану 14.06.2011 року хворий для подальшого лікування направлений за місцем проживання.

Під час судового засідання судом були досліджені медичні картки вищезазначених осіб, з яких вбачається, що всі вони були доставлені до Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" каретами швидкої допомоги з медичного пункту вокзалу в стані, який потребує екстреної медичної допомоги.

Всі вказані особи є громадянами країн-членів СНД і на них поширюється дія зазначеної вище Міжнародної угоди.

Однак, вищезазначена Міжнародна угода перевіряючими під час проведення ревізії Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" не була взята до уваги. В судовому засіданні представник відповідача - ревізор, яка проводила перевірку, на запитання суду з приводу врахування в ході ревізії Міжнародної Угоди "Про надання медичної допомоги громадянам держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав", зазначила, що вказана Угода нею не бралась до уваги, оскільки на час проведення перевірки вона не мали змоги ознайомитись з нею.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Лікарня діяла в межах чинного законодавства та Міжнародних Угод, ратифікованих Україною, відповідно до Статуту лікарні, а тому відображена у акті ревізії матеріальна шкода (збитки) у сумі 4976,00 гри. є безпідставною, а, відповідно, є протиправним пункт 4 листа - вимоги.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Вінницької ОДФІ в частині нарахування Державному закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" коштів в сумі 4976,00 грн. - недоотриманих доходів спеціального фонду за період з 01.01.2011 року по 01.12.2012 року в результаті надання іноземним громадянам медичної допомоги на безоплатній основі та нарахування коштів в сумі 25864,80 грн. - за здійснення Лікарнею діяльності у період з 15.07.2011 року по 27.07.2011 року, то суд вважає, що вона задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Заявлена вимога про визнання протиправними дій Вінницької ОДФІ, в даному випадку, не відповідає матеріально-правовим способам захисту порушеного права, оскільки, результат перевірки знайшов своє відображення у акті ревізії від 22.02.2013 року № 02-15/46 та прийнятому листі - вимозі від 22.03.2013 року № 02-21/455, у разі оскарження та скасування якої, в повній мірі відбувається відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Так, пункти 4, 5 листа - вимоги від 22.03.2013 року № 02-21/455 є предметом оскарження в даній справі, висновки щодо їх правомірності яких наведені судом вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями частини 1 статті 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні

Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ч. 1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме щодо визнання протиправними та скасування пунктів 4, 5 листа - вимоги Вінницької ОДФІ від 22.03.2013 року № 02-21/455.

Суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету України, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, документально підтверджені судові витрати ( судовий збір) в частині, відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 4, 5 листа - вимоги Вінницької об"єднаної державної фінансової інспекції від 22.03.2013 року № 02-21/455.

Стягнути з Державного бюджету України користь Державного закладу "Відділкова лікарня станції Козятин Південно-Західної залізниці" ( код ЄДРПОУ 01110736 ) понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 17,20 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна