Ухвала

від 15.08.2013 по справі 801/3772/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3772/13-а

15.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Омельченка В. А.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 23.05.13 у справі № 801/3772/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримські перевезення" (вул. Гоголя, 22,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95011)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримські перевезення" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 13.03.13р. № 0000792207 та № 0000802207.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.13 у справі № 801/3772/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримські перевезення"- задоволені.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 13.03.13 р. № 0000792207 та № 0000802207.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Кримські перевезення" (ЄДРПОУ 35337967) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносин з БВП "Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Базіс Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656), за період з 01.04.2010 по 30.09.2010р.

За результатами проведеної перевірки був складений акт від 04.03.2013 р. № 1423/22.7/35337967.

З висновків акту перевірки вбачається, що відповідачем у ході перевірки позивача були встановлені такі порушення:

1. п. 5.1, п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 ЗУ від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), ТОВ "Кримські перевезення"(ЄДРПОУ 35337967) в податковому обліку занижено податок на прибуток у сумі 80529 грн., у т.ч. 2кв. 10р. у сумі 31458 грн., за III кв.2010р. у сумі 49071 грн.

2. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.3 п. 7.2., п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997року № 168/97-ВР "про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), ТОВ "Кримські перевезення" (ЄДРПОУ 35337967) занижено податок на додану вартість за перевіряємий період у сумі 64423 грн., у т. ч. : квітень 2010р. у сумі 14500 грн., червень 2010р. у сумі 10667 грн., липень 2010 р. у сумі 10333 грн., вересень 2010 року у сумі 28923 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 13.03.2013р. №2222802207 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 80529,00 грн., з яких за основним платежем 64423 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 16106 грн. та №0000792207 про збільшення (донарахування) суми грошового зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 100 661 грн.,з яких за основним платежем 80 529 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 20132 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при проведені перевірки, на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо донарахування податкового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету в період до 01.01.2011 року були встановлені Законом України "Про податок на додану вартість".

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язаннязвітного періоду, визначена цим законом. Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який діяв до 01 січня 2011 року, різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду є сумою податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (при її позитивному значенні) або бюджетному відшкодуванню (при її від'ємному значенні).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) ПДВ, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Кримські перевезення" мав господарські відносини з БВП"Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Базіс Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) на підставі рахунків - фактури від 05.04.2010 р., 07.04.2010р., 11.04.2010р., Актів приймання - передачи № 1530, № 1545, № ОУ-1928, № ОУ-1937.

На виконання договору у спрощеній формі БВП"Строитель-Плюс" було виписано рахунок-фактуру на загальну суму 87000 грн., в тому числі ПДВ - 14 499,67 гривень., та видаткові накладні №1893 від 11.04.2013р. на суму 33 124 грн. у т.ч. ПДВ - 5520,67 грн., №1886 від 07.04.2010р., на суму 39476 грн. у т.ч. ПДВ - 6579,33 грн., №1883 від 05.04.2010р., на суму 14400,00 грн. у т.ч. ПДВ - 2400 грн., отже загальна сума складає 87 000 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 14500грн.

На виконання договору у спрощеній формі ПП "Базіс Торг" було складено акт приймання - передачи № 1545 відповідно до якого, ПП "Базіс Торг" (Виконавець) з одного боку, зобов'язується виконати роботи ТОВ "Кримські перевезення" (Замовник) з іншого богу на загальну суму 40 000,00грн., у т. ч. ПДВ - 6 666,67 грн., та виписано видаткову накладну № 1510 від 30.09.2010р. на суму 38040 грн., у т.ч. ПДВ 6340,00 грн.

На виконання договору у спрощеній формі ПП "Ротонда Торг" було складено акти приймання - передачи відповідно до яких, ТОВ "Кримські перевезення" (Замовник) з одного боку та представник Виконавця ПП "Ротонда Торг" з другого, склали даний акт про проведення зазначених робіт , а саме: Актом № 1530 на загальну суму 64 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10666,67 грн., Актом № ОУ -1928 на загальну суму 2 000,00 грн., у т. ч. ПДВ - 333,33 грн., Актом № ОУ - 1937 на загальну суму 60 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн.

Позивачем від БВП"Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), було отримано податкову накладну №1883 від 05.04.2010 року на загальну суму - 14 400, 00грн., в т.ч. ПДВ - 2 400 грн., № 1886 від 07.04.10 року на загальну суму - 39 476,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6 579,33 грн., № 1893 від 11.04.10 року на загальну суму - 33 124,00 грн., в т.ч. ПДВ 5 520,67 грн., отже загальна сума складає 87 000 грн. у т.ч. ПДВ - 14 500 грн.

ПП "Базіс Торг" (ЄДРПОУ 36165986), було отримано податкову накладну №1645 від 30.09.2010 року на загальну суму - 40 000 грн., в т.ч. ПДВ - 6 666,67 грн., № 1510 від 30.09.10 року на загальну суму - 38040,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6340,00 грн., отже загальна сума складає 78040,00 грн., у т.ч. ПДВ - 13006,67 грн.

ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) було отримано податкову накладну № 1530 від 25.06.2010 року на загальну суму - 64 000 грн., в т.ч. ПДВ - 10 666,67 грн., № 1928 від 29.07.10 року на загальну суму - 2 000, в т.ч. ПДВ - 333,33 грн., № 1937 від 30.07.10 на загальну суму - 60 000, в т.ч. ПДВ 10 000 грн. , отже загальна сума складає 126000,00 грн. у т.ч. ПДВ - 21 000 грн.

Також, матеріалами справи підтверджується, що згідно з фіскальними чеками за 2010р. від контрагентів БВП"Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Базіс Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) позивачем було сплачено наданий товар.

З урахуванням встановлених обставин, судова колегія зазначає, що сума податку на додану вартість була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковий рахунок продавців - БВП"Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Базіс Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656). Крім того, вказана сума податку на додану вартість у розмірі 64423 грн. була включена до складу податкового кредиту у звітному періоді з 01.04.2010 по 30.09.2010р.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у БВП"Строитель-Плюс" (ЄДРПОУ 31263808), ПП "Базіс Торг" (ЄДРПОУ 36165986), ПП "Ротонда Торг" (ЄДРПОУ 36165656) в період з 01.04.2010 по 30.09.2010р.

На підставі викладеного, судова колегія зазначає, що висновки відповідача щодо заниження позивачем ПДВ викладені відповідачем в акті перевірки №1423/22.7/35337967 від 04.03.2013 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64423 грн.

Окрім того, щодо заниження позивачем податку на прибуток за 2 кв. 2010 р. та 3 кв. 2010р. у загальній сумі 80529 грн., судова колегія вказує наступне.

Так у акті перевірки відповідачем встановлено те, що позивачем до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування неправомірно віднесено вартість товарів, робі, послуг на загальну суму 73694 грн., т.ч. по періодах за 1 півр. 2010р. у сумі 27492 грн., за 3 кв. 2010р. у сумі 46202 грн. У зв'язку з чим відповідач зробив висновок про те, що позивачем занижено податок на прибуток у сумі 80529 грн.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94ВР (далі - Закон № 334/94) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94).

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 зазначеного закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Перелік витрат, що не включаються до складу валових надано у п. 3 ст. 3 Закону № 334/94, у тому числі за даним пунктом не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п. 5.11 ст. 5 вищевказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що сума включена до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 73694 грн., т.ч. по періодах за 1півр. 2010 р. у сумі 27492 грн., за 3 кв. 2010р. у сумі 46202 грн. вірно та на підставі первинних документів, які є в матеріалах справи та про які було вище вказано, а тому відповідачем неправомірно зроблено висновок в акті перевірки щодо заниження податку на прибуток в сумі 80529грн.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку на прибуток викладені відповідачем в акті перевірки № 1423/22.7/35337967 від 04.03.2013 р. не підтверджується матеріалами справи, а отже у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 80529 грн.

Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні

Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім того, судова колегія зазначає, що відповідачем не надано вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності позивача, його контрагентів, з яких би вбачався зв'язок та обізнаність позивача щодо можливої протиправної діяльності та щодо можливої спрямованості певних угод на ухилення від сплати податків.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковим органом не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні.

За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Також, судова колегія зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було встановлено, що перевірка позивача проведена за період з 01.04.2010 по 30.09.2010р., тобто до прийняття Податкового кодексу України, а отже, посилання суду першої інстанції на норми Податкового кодексу України є хибним та є невірним застосуванням норм матеріального права.

Проте, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, невірне застосування норм матеріального права при правильному вирішенні справи не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а отже, враховуючи, що судом першої інстанції правильно вирішена справа по суті, то і не вбачається підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.05.13 у справі № 801/3772/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна