Рішення

від 22.08.2013 по справі 904/5111/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.08.13р. Справа № 904/5111/13 За позовом Приватного підприємства "Драг", м. Запоріжжя

до Фермерського господарства "Єлєна", смт. Томаківка Томаківського району Дніпропетровської області

про стягнення 9 427,99 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору :

Приватне підприємство «Драг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Фермерського господарства "Єлєна" (далі - відповідач) суму 8 985,00 грн. основного боргу, 442,36 грн. 3% річних, а всього суму 9 427,99 грн. заборгованості за порушення виконання зобов'язань за контрактом № 27 від 20.05.13р.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання, яким підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить розглянути справу без участі уповноваженого представника позивача.

Від відповідача вдруге надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника відповідача на стаціонарному лікуванні.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до абзацу п'ятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач не скористався своїми правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає можливим розглянути спір по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній повідомлений про слухання справи належно, а в матеріалах справи достатньо документів необхідних господарському суду для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

20.05.2011 року між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) був укладений контракт № 27 (далі - Контракт), у відповідності з умовами якого постачальник зобов'язується поставити засоби хімізації рослин (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар у кількості та за ціною відповідно до відвантажувальних накладних (п.1.1 Контракту).

На виконання умов Контракту позивач поставив відповідачу товар на суму 8 985,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей повноважним представником відповідача з підписами та відбитками печатки підприємств обох сторін (а.с. 18 -19).

Відносини, що виникли між сторонами на підставі зазначеного вище Контракту, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 265 Господарського кодексу України вказує, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

За умовами п.3.1 Контракту покупець зобов'язується провести оплату у розмірі 100% поставленого товару не пізніше 15 жовтня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд зазначає, що взяті на себе зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару відповідачем не виконані., у зв'язку із чим у останнього виникла основна заборгованість перед позивачем в розмірі 8 985,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 16.10.11р. по 05.06.13р. на суму 442,36 грн., що відображається в розрахунку позивача (а.с.3).

Перевіривши нарахування позивача суд визнає їх правомірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фермерського господарства «Єлєна» (53500, Дніпропетровська область, Томаківський район, смт. Томаківка, вул. Прогресивна, буд.14; ЄДРПОУ 23366695) на користь Приватного підприємства «Драг» (69063, АДРЕСА_1; ЄДРПОУ 32585194) суму 8 985,00 грн. (вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) основного боргу, 442,36 грн. (чотириста сорок дві грн. 36 коп.) 3% річних, 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.) судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров