Рішення

від 21.08.2013 по справі 916/1764/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" серпня 2013 р.Справа № 916/1764/13

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

Представники:

від позивача: Кошліченко В.С. згідно довір. від 29.10.12.;

від відповідача: Попазов С.І., директор згідно довідки ЄДРПОУ.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Сільськогосподарського кооперативу "Суворово" (смт. Суворово, Ізмаїльський район);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовське хлібопереробне підприємство" (смт. Суворово, Ізмаїльський р-н);

про стягнення 70523,56грн.

У засіданні суду оголошувалась перерва з 16.08.2013р. по 21.08.2013р. на підставі ст.77 ГПК України.

05.07.2013р. Сільськогосподарський кооператив "Суворово" (надалі позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовське хлібопереробне підприємство" (надалі відповідач) про стягнення 70523,56грн. в тому числі 70000,00грн. основної заборгованості за поставлену продукцію та 523,56 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 08 липня 2013р. за зазначеним позовом порушено провадження у справі № 916/1764/13.

16.08.2013р. від відповідача до господарського суду надійшло заперечення на позовну заяву про стягнення заборгованості на користь позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав клопотання про долучення до матеріалів справи платіжного доручення №65 від 20.08.2013р., яким оплачено основну заборгованість у сумі 70000,00грн.

Представник позивача у судовому засіданні надав клопотання, в якому просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 70000,00грн. та підтверджує сплату відповідачем основного боргу в сумі 70000,00грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач обґрунтовує позов видатковою накладною №65 та довіреністю серії ЯЛБ №491399 від 16 серпня 2010р. і ст.625,655 Цивільного кодексу України.

Дійсно, за усною домовленістю між ТОВ "Суворовське хлібопереробне підприємство" та Сільськогосподарським кооперативом "Суворово" позивач поставив відповідачу товар - рапс в кількості 23,33тонни на загальну суму 70000,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 16 серпня 2010р. № 65 та довіреністю серії ЯЛБ №491399 від 16 серпня 2010р., підписані директором Попазовим С.І. та бухгалтером ТОВ "Суворовське хлібопереробне підприємство".

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 ГК України).

З врахуванням приписів ст.175 Господарського кодексу України, майново -господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, за приписами ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.

Отже, між сторонами виникли правовідносини за договором поставки.

Згідно ст.265 ГК України, яка кореспондується із ст.712 ЦК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, зокрема накладна №65 від 16.08.10. та довіреність ЯЛБ №491399 від 16.08.10. позивач поставив відповідачу рапс в кількості 23,33т. на загальну суму 70000,00грн.

Отже, у відповідача ТОВ "Суворовське хлібопереробне підприємство" виникло грошове зобов'язання перед Сільськогосподарським кооперативом "Суворово" оплатити вартість отриманого товару, а саме рапсу в кількості 23,33т. на загальну суму 70000,00грн.

15.02.2013р. позивач цінним листом з рекомендованим повідомленням надіслав відповідачу претензію (вимогу) про сплату боргу, яку останній отримав 07.03.2013р., але залишив її без відповіді та без задоволення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач припустився неналежного виконання прийнятого на себе зобов'язання, бо не розрахувався до звернення позивачем з позовом до суду, за отриманий товар, а саме: не сплатив заборгованість у сумі 70000,00 грн. за отриманий товар - рапс в кількості 23,33тонни.

Проте, під час розгляду справи відповідач сплатив вартість отриманого товару в сумі 70000,00грн., про що свідчить платіжне доручення №62 від 20.08.2013р., чим визнав позов в повному обсязі.

Відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 70000,00грн. за відсутністю предмету спору.

Крім того, позивач просить стягнути в відповідача 523,56 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства, про що суд зазначав вище.

Як свідчать матеріли справи, строк зобов'язання сторони не встановили, але позивачем було направлено претензію (вимогу) відповідачу 15.02.2013р., яку останній отримав 07.03.2013р., але в семидневний строк вимогу не задовольнив.

Отже, позивач вправі нараховувати 3% річних, починаючи з 15.03.2013р.по 03.07.2013р.

Перевіривши наданий до суду розрахунок позивача, суд вважає, що розрахунок правильний, здійснений позивачем згідно вимог чинного законодавства.

Тому враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позов в частині стягнення 3 % річних у сумі 523,56грн.

За приписами ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, борг визнав, сплатив його під час розгляду справи.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 70000,00грн. на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України, а в частині стягнення 3% річних в сумі 523,56грн. задовольняє позов, оскільки позов обгрунтований у відповідності до вимог чинного законодавства та підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки останній спонкав позивача звернутись з позовом до суду, тому що борг сплатив після порушення провадження у справі. .

Керуючись ст. ст.22, 33,34,43,44, 49, п.1-1ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 70000,00грн. за відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Суворовське хлібопереробне підприємство" (68640, смт.Суворово, вул. Лиманська, 28, Ізмаїльський р-н, Одеська область, код ЄДРПОУ 00687190) на користь Сільськогосподарського кооперативу "Суворово" (68640, смт.Суворово, вул. Пушкіна, 54, Ізмаїльський р-н, Одеська обл.асть, код ЄДРПОУ 03769385)

- 523,56 грн. - 3% річних,

- 1720,50 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 23.08.2013р.

Суддя Брагіна Я.В.